Вакцини, сироватки та імунопрофілактика

Імунопрофілактика - система заходів, що здійснюються з метою попередження, обмеження поширення та ліквідації інфекційних хвороб шляхом проведення профілактичних щеплень.

Профілактичні щеплення - введення в організм людини імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб.

​

Імунобіологічні препарати – вакцини, анатоксини, імуноглобуліни та інші лікарські засоби, призначені для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб.

Імунопрофілактика

• Активна
• Вакцинація – введення в організм антигену з метою формування імунної відповіді та імунологічної пам’яті!

​

• Пасивна
• Введення в організм готових антитіл (імуноглобулінів), що руйнуються з

плином часу і захист зникає.

Що таке щеплення знають практично всі сучасні батьки, вони навряд чи змогли б спокійно поставитися до того, що їх дитина:

• обов'язково перехворіє на кір і зазнаватиме 1% ризику померти від нього і набагато більшому - перенести тяжке ускладнення;
• болісно кашлятиме протягом 1-2 місяців під час захворювання на кашлюк і, не виключено, перенесе кашлюковий енцефаліт;
• має 10-20% шансів захворіти на дифтерію, від якої помирає кожен десятий;
• ризикує залишитись на все життя калікою після перенесеного поліомієліту;

- не буде захищений від туберкульозу, який не знає відмінностей між бідними та багатими;

• перенесе свинку (паротит) і, можливо, стане через це безплідним;
• буде змушений після кожної травми отримувати протиправцеву сироватку, що загрожує розвитком анафілактичного шоку або інших алергічних реакцій;
• може заразитися гепатитом В з подальшим розвитком хронічного гепатиту, цирозу та раку печінки

18 липня 2017

"З 2010 року кількість дітей, яким зробили всі обов'язкові щеплення, становила 86%", - йдеться у повідомленні ВООЗ.

Ця цифра нижча за цільовий показник ВООЗ у 90%. Його досягли лише 130 із 194 країн-членів організації.

За оцінками ВООЗ, вакцинація запобігає 2-3 млн. смертей щорічно.

https://www.bbc.com/ukrainian/news

Менше 50% людей в Україні охоплено щепленням АКДС – ВООЗ

18 липня 2017

Всесвітня організація охорони здоров'я віднесла Україну до восьми країн світу, де охопленість трьома дозами вакцини АКДС (АКДП) становить менше 50%.

Ця вакцина спрямована проти трьох небезпечних хвороб: дифтерії, кашлюку та правця.

Поруч із Україною у цьому списку, складеному за підсумками 2016 року, - центральноафриканська республіка Чад, Екваторіальна Гвінея, Нігерія, Сомалі, Південний Судан та Сирія.

За останніми підрахунками ВООЗ та UNICEF, у світі кожне десяте немовля, народжене у 2016 році, не отримало жодних щеплень.

Щеплення рятують життя

На додаток кілька фактів про вакцинацію, які підтверджують їхню безпечність та ефективність.

5,3 млрд людей в усьому світі, або 67% населення планети, отримали принаймні одну дозу вакцини від COVID-19.

Близько 7 млн доз антиковідної вакцини вводять у світі кожен день.

За підрахунками вчених, за перший рік використання вакцина від COVID-19 вже врятувала життя понад 14,4 млн людей у світі та близько 25 тис. людей в Україні.

За даними на кінець 2021 року, 97,6% померлих від ковіду в Україні були невакциновані.

Станом на кінець липня 2022 року в Україні вакциновано однією дозою вакцини від COVID-19 близько 16 млн осіб, двома дозами понад 15,2 млн осіб, бустерну дозу отримали близько 1,6 млн людей. Вакцинуватися від COVID-19 можна навіть якщо немає декларації із сімейним лікарем. Щоб щепитися, необхідно звернутися у найближчий пункт вакцинації.

Дике плем'я ваорані познайомилося з цивілізованим світом лише у 20 столітті. Частина з них досі живе у лісі та нападає на чужинців, які заходять на їхню територію.

�

Деякі групи племен контактують з людьми та намагаються розвинути сферу туризму. При цьому вони повністю вакциновані проти коронавірусу та вимагають того ж від мандрівників.

Це при тому, що ще в 70-их роках ці люди жили у джунглях абсолютно в диких умовах. Побачивши літак, вони кидали у нього списами, думаючи що це монстр чи привид.

Несподівана ситуація виникла під час зйомок програми "Світ навиворіт". Один з гідів, який також є частиною племені, попросив у знімальної групи продемонструвати COVID-сертифікат. На запитання журналіста Гінто відповів, що сам вакцинований, як і все його плем'я. За його словами, влада щепила навіть найвіддаленіші племена.

До слова, сам Гінто аж у 20-річному віці дізнався про існування інших народів.

Вакцинація та антибіотикорезистентність

Так, це не помилка. Вакцинація не лише підвищує опірність організму до інфекцій, але й вносить величезний вклад у боротьбу зі стійкістю (вона ж резистентність) до антимікробних препаратів.

Види вакцин та їх розробка.�Вакцинація як найбільш ефективний метод захисту населення від інфекційних захворювань

Вакцини є лікарськми засобами біологічного походження, які є результатом складного та тривалого виробничого процесу, що передбачає контроль на всіх його етапах.

Вакцини – це лікарські засоби, які застосовуються в медичній практиці з метою специфічної профілактики інфекційних хвороб.

​

Широке використання вакцин забезпечує формування набутого активного імунітету до відповідних інфекцій, які можуть викликати спалахи інфекційних захворювань та пандемії (грип H1N1, лихоманка Ебола, MERS, Зіка, SARS-Cov2 (COVID-19)

15

У 1974 році, було розпочато глобальну програму імунізації проти шести інфекційних захворювань (туберкульоз, дифтерія, правець, кашлюк, поліомієліт, кір), що надало можливість запобігти мільйонам смертей та створити захист від потенційних інфекцій.

​

На сьогоднішній день, завдяки вакцинам можливо захистити людину від 25 інфекцій.

​

Використання вакцин у кожній країні

визначається Календарем щеплень.

16

Умовно, класичні вакцини можна розподілити на 4 види:

• Живі вакцини (від поліомієліту, краснухи, кору, паротиту, туберкульозу, чуми, сибірки). Живі вакцини з ослабленим збудником хвороби відтворюють в організмі інфекцію без розвитку захворювання, формуючи таким чином імунітет проти інфекції.
• Інактивовані вакцини (проти енцефаліту, менінгококової інфекції, сказу, черевного тифу, гепатиту А). До складу таких вакцин входять убиті високою температурою або хімічним шляхом віруси і бактерії (як у вакцинах від кашлюка, поліомієліту) чи окремі частинки вірусів або бактерій (як у вакцинах проти Хіб-інфекції, сучасних вакцинах проти кашлюка, гепатиту В).
• Анатоксини (вакцини проти кашлюка, правця та дифтерії).
• Молекулярні або біосинтетичні вакцини (від гепатиту В, від вірусу папіломи людини, грипу).

17

Розробка вакцин це тривалий та високотехнологічний процес, який направлений на доведення їх якості, ефективності та безпеки з метою застосування для захисту здорових людей у томі числі дітей від інфекційних хвороб.

​

В середньому, розробка нової вакцини, на сучасному етапі, займає 5-7 років.

Час розробки залежить від обсягу фінансування та зацікавленості в розробці цієї вакцини, а також патогену (від ВІЛ вакцини ще не існує)

Етапи створення вакцин

18

Дослідницький етап (розробка вакцини- кандидата)

Доклінічні дослідження

вакцини-кандидата

Клінічні

дослідження

вакцини-кандидата

Розгляд матеріалів на вакцину в НРО з метою її реєстрації та затвердження

нормативних документів

​

Виробництво вакцини

Контроль за якістю та застосуванням вакцини в період її масового використання

19

До моменту широкого впровадження

вакцин необхідно:

​

• проводити перевірку їх безпеки та визначати імунологічну та епідеміологічну ефективність (з урахуванням епідеміології інфекцій, штамів збудників, що циркулюють, соціально-економічного рівня населення, цільових груп населення);
• встановлювати їх відповідність національним та міжнародним стандартам;
• надавати рекомендації щодо можливості їх використання відповідно до національного календаря щеплень (схеми введення з визначенням найбільш ефективної та економічно доцільної).

Клінічні дослідження вакцини-кандидата

І фаза. Вакцину-кандидат вводять невеликій групі добровольців (менше 100 осіб) з метою визначення чи є вакцини-кандидата безпечна і отримання перших даних про побічні реакції, які можуть проявлятися після її застосування. Ця фаза проводиться на максимально здорових людях, щоб виключити можливий вплив інших факторів.

ІІ фаза. Вакцину-кандидат вводять сотням людей. Метою даної фази є отримання інформації про безпеку, імуногенність, графік імунізації та величину дози.

ІІІ фаза. До даної фази дослідження, можуть бути залучені тисячі або десятки тисяч людей, різних цільових груп. Метою даної фази є продовження вивчення безпеки (рідкі несприятливі побічні реакції іноді не проявляються у менших групах) та ефективності вакцини-кандидата. Мінімальна кількість учасників для цієї фази складає 3000 людей.

Щодо вакцин проти COVID-19, на сучасному етапі розробки вакцин до цієї фази залучають набагато більше людей, тому що в першу чергу, потрібно вакцинувати людей із супутніми патологіями та в дуже великих кількостях. І тому кількість людей у 3 фазі в рази більша, щоб максимально визначити рідкісні несприятливі побічні реакції та гарантувати безпеку

Критерії оцінки профілактичної ефективності вакцин

• Вибір тесту з метою оцінки ефективності залежить від характеру протективного імунітету при даній інфекції:

для правця, кору, паротиту - рівень циркулюючих АТ (Захисний титр АТ для кору, паротиту та грипу - 1:10, правця - 1:20, дифтерії - 1:40 за даними РПГА. Для кашлюку 0,03 МО/мл, гепатиту В 0,01 МО/мл за даними ІФА);

для туберкульозу, туляремії, бруцельозу – клітинні реакції, шкірні проби уповільненого типу (для більшості інфекцій захисні рівні клітинних реакцій не встановлені)

Чинники, що впливають на ефективність вакцинації

• Генетичні особливости организму.
• Властивості вакцини, її дози та інтервали між введенням бустерних доз.

Живі вакцини створюють стійкіший імунітет навіть при одноразовому введенні. Вбиті вакцини потрібно, як правило, вводити багаторазово.

Вакцини проти жовтої лихоманки, туляремії, кору, паротиту, поліомієліту, правця, дифтерії індукують напружений, тривалий імунітет.

Вакцини проти чуми, сибірки, бруцельозу, висипного тифу, холери індукують імунітет тривалістю до одного року.

Вплив ліків та препаратів крові на ефективність вакцинації

• Цитостатики та кортикостероїди пригнічують розмноження імунокомпетентних клітин та синтез білка. Вакцинацію можна проводити не раніше ніж через тиждень після відміни цих препаратів.
• Антибіотики можуть пригнічувати вакцинні штами та впливати на імунокомпетентні клітини. Помірні дози антибіотиків не впливають на ефективність вакцинації вбитими вакцинами, але зі збільшенням дози ефективність вакцинації знижується.
• Введення препаратів імуноглобулінів необхідно закінчувати не пізніше ніж за місяць до вакцинації, а починати – не раніше, ніж через місяць. Виняток – іноді для профілактики сказу вакцину та імуноглобулін вводять одночасно.

Профілактична ефективність вакцинації

• Повний захист. Відсутність захворювання під час потрапляння патогену в організм.
• Частковий захист. Скорочення відсотка середніх і тяжких форм захворювання та смертності.
• Зниження числа та тяжкості ускладнень після інфекційного захворювання.
• Вакцинація найбільш ефективна для профілактики гострих інфекцій і менш ефективна для запобігання затяжним та хронічним захворюванням.
• Вакцинація мало ефективна, якщо після інфекційного захворювання формується короткочасний, недостатньо напружений імунітет.

Протиепідемічна ефективність вакцин

• Формування колективного імунітету - лише за масової імунізації (щонайменше 95 % населення).

​

• Припинення (зниження) циркуляції збудника - лише у випадках, коли людина є єдиним господарем і відсутній природний резервуар (наприклад, вірус поліомієліту).

​

• Залежить також від властивостей вакцин: дифтерійний анатоксин пригнічує передачу збудника, але не запобігає бактеріоносійству; БЦЖ та кашлюкова вакцина оберігають від тяжких форм захворювання, але слабко впливають на передачу збудника.

Колективний імунітет

Колективний імунітет (англ. herd immunity, також популяційний імунітет, стадний імунітет) — це явище несприйнятливості окремої

спільноти до інфекційних захворювань, а також метод захисту від інфекційних хвороб, що полягає в порушенні доступу до джерел інфекції

та можливих механізмів і шляхів передачі інфекції, якщо великий відсоток спільноти отримав індивідуальний імунітет до інфекції, та

забезпечує ефективно захист особам, які ще не захищені.

Чим більше осіб у спільноті, що мають індивідуальний імунітет, тим менша

ймовірність того, що незахищені вступатимуть в контакт із носієм хвороби. Колективний імунітет виникає в спільноті при досягненні

співвідношення захищених/незахищених деякого критичного значення, яке називається критичним рівнем колективного імунітету   

(чи критичним коефіцієнтом колективного імунітету, англ. herd immunity threshold). Як правило, при цьому відсоток захищених повинен

бути значно більший, ніж осіб без імунітету.

Колективний імунітет

Індивідуальний імунітет особи отримують шляхом природного відновлення після інфекції або через штучні методи, такі як вакцинація. Деякі особи не можуть бути вакциновані з медичних показань чи взагалі набути імунітет, тому в спільнотах колективний імунітет є важливим та ефективним методом захисту від інфекційних хвороб. Після досягнення рівня, певна хвороба поступово зникає в цій спільноті взагалі.

В окремих випадках, якщо вдається вакцинувати все населення, то хвороба зникає назавжди. Так, наприклад, метод колективного імунітету був ефективний для ліквідації віспи в 1977 році і для регіональної ліквідації багатьох інших захворювань. Колективний імунітет можливий тільки проти заразних, комунікативних інфекційних хвороб.

Колективний імунітет

Термін колективний імунітет було вперше використано в 1923 році, та визнано як природне явище в 1930-х роках, коли отримали статистику зниження нових інфікувань збудниками кору, в тому числі серед незахищених дітей після набуття значною кількістю дітей природного індивідуального імунітету до кору. Масові вакцинації з метою досягнення колективного імунітету з тих пір стали звичайним явищем і виявилися успішними у запобіганні поширення багатьох інфекційних захворювань. Опір та відмова окремих осіб від вакцинації є проблемою для ефективності методу колективного імунітету, і дозволяє інфекційним захворюванням зберігатися або повернутися до спільнот, які мають погані рівні вакцинації.

Колективний імунітет

Спалах заразної інфекційної хвороби в спільноті, де кілька осіб інфіковано (схематично показані червоним кольором), а інші здорові але нещеплені (синім кольором); хвороба вільно поширюється спільнотою

Спільнота, де було щеплено невелику кількість осіб (жовтим кольором); нещеплені особи інфікуються і стають хворими, а щеплені залишаються здоровими.

​

Випадок, де більшість осіб в спільноті щеплені; це ускладнює поширення хвороби, в тому числі і серед нещеплених осіб.

Види вакцин

Вбиті вакцини

​

​

Живі, аттенуювані вакцини

​

​

Субодиничні вакцини

​

​

​

​

​

Рекомбінантныі (геноінженерні) вакцини

​

​

Імунологічні механізми дії вакцин

• В основі вакцинації лежить імунологічний феномен, який називається імунологічною пам'яттю.
• Імунологічна пам'ять - це здатність імунної системи до більш швидкої та ефективної відповіді на антиген, з яким організм зустрічався раніше. Ця відповідь, яка також називається вторинною, третинною і т.д., залежить від кількості антигену, що вводиться, і відрізняється від первинної відповіді. Цей феномен використовується у всіх програмах вакцинації, коли формується популяція спеціалізованих лімфоцитів пам'яті, що довго живе, або є персистенція певного рівня антигену, який продовжує рестимулювати антиген-специфічні лімфоцити.�

Імунологічні результати вакцинації

Кількісна оцінка профілактичної ефективності вакцин

• Вакцина вважається ефективною, якщо відсоток сероконверсії становить 90 та більше. Коефіціент імунологічної ефективности (КЕ) визначають за формулою:

​

КЕ %

​

де: А - число щеплених, у яких досліджувались парні сироватки, Б - те саме у контрольній групі, а - число щеплених, у яких зафіксована сероконверсія, б - те саме у контрольній групі.

Порівняльна характеристика живих та вбитих вакцин

Шляхи одержання цільноклітинних вакцин

• Вбиті вакцини одержують, впливаючи на патогенні штами хімічними та фізичними факторами: формалін, фенол, перекис водню, тепло, УФО-опромінення тощо.
• Живі вакцини можна отримувати, впливаючи (зазвичай менш інтенсивно) тими самими чинниками, які індукують випадкові мутації.
• Атенуйований (ослаблений) збудник практично позбавлений патогенності.
• Іноді (рідко) вдається знайти у природі непатогенні штами, мають загальні протективні антигени з патогенними штамами.
• Сучасний підхід до отримання атенуйованих штамів - спрямовані точкові мутації у генах, відповідальних за вірулентність.

Переваги та недоліки живих вакцин

• Жива поліомиелітна вакцина, на відміну від вбитої, індукує утворення в організмі секреторного sIgA, що забезпечує противірусний імунитет вхідних ворот інфекції – слизистой ШКТ.
• Різне число мутацій в геномах 1 (57), 2 та 3 ( усього по 2) типів поліовіруса. В результаті реверсії патогенности у вірусів 2 та 3 типів можливі спалахи поствакцинального паралітичного поліоміелита.

Приклади живих та вбитих вакцин

Живі вакцини

Вбиті цільноклітинні вакцини

Приклади субодиничних вакцин

Вакцини на основі токсинів

Вакцини на основі фрагментів мікроорганізмів

ПРЕПАРАТИ СИРОВАТОК

Сироватки – імунобіологічні препарати, що формують пасивний нетривалий імунітет.

На відміну від вакцин діють відразу після введення в організм.

Різновиди препаратів: сироватки, плазма, імуноглобуліни, моноклональні антитіла.

Гомологічні препарати – сироватки людини або їх окремі компоненти. Діють протягом 3-4 тижнів, мають низьку реактогенність.

Гетерологічні препарати – сироватки імунізованих тварин. Діють протягом 2-х тижнів, реактогенні.

Вводяться внутрішньовенно та внутрішньом'язово.

Гетерологічні сироватки

Кінські сироватки проти ботулізму, гангрени, дифтерії, правця. Кінські імуноглобуліни проти сказу, кліщового енцефаліту, лихоманки Ебола, сибірки.

Імуноглобуліни із сировітки волів для лікування лептоспірозу.

Антилімфоцитарні та антилейкоцитарні сироватки.

Сироватки проти отрут змій і павука каракурта.

Гомологічні сироватки

Плазма протипротейна, антистафілококова, проти синьогнійної палички.

Імуноглобуліни проти ботулізму, гепатиту В. Кліщового енцефаліту, стафілококових інфекцій, правця.

Протиалергічний гістоглобулін.

Лактоглобуліни (з молозива корів)

Проти умовно-патогенних бактерій, сальмонел, протею, кишкової палички.

Вміст вірусспецифічних антитіл у препараті гаммавенін фірми Behring

Антирезусні антитіла для профілактики гемолітичної хвороби новонароджених

Під час першої вагітності материнський організм сенсибілізується резус-позитивними еритроцитами плода. Більшість еритроцитів надходить під час пологів. В результаті утворюються антирезусні IgG, які при повторній вагітності проникають в організм дитини та руйнують її еритроцити. В результаті в крові дитини збільшується вміст білірубіну, який є токсичним для центральної нервової системи. У дитини з ГХН збільшено печінку та селезінку, порушено функцію тромбоцитів.

Антирезусні антитіла для профілактики гемолітичної хвороби новонароджених

Для запобігання сенсибілізації відразу після пологів жінці вводять антирезусні антитіла, які руйнують еритроцити дитини. Іноді одну половину дози антитіл вводять напередодні пологів, а другу – після пологів. Завдяки цьому вдалося у 100 разів знизити частоту ГХН, зумовлену резус-несумісністю.

Несумісність за групами крові або АВ0-конфлікт

Груповий імунологічний конфлікт можливий у сімейних пар із наступними поєднаннями груп крові:

жінка з I, чоловік із II, III або IV;

жінка з ІІ, чоловік з ІІІ або ІV;

жінка з III, чоловік зі II чи IV.

Імунологічний конфлікт за системою АВ0 теоретично може виникнути в тому випадку, якщо у мами та малюка різні групи крові, а саме:

у мами I чи III група, у дитини – II;

у мами I або II, у малюка – III;

у мами I, II або III група, у дитини – IV.

Несумісність за групами крові або АВ0-конфлікт

Важливо відзначити, що жінкам з І групою, незалежно від резус-фактора, найважче домогтися сумісності. Єдиний оптимальний варіант - якщо у чоловіка та плода теж I група. Якщо ж у чоловіка інша група, то ризик розвитку імунологічного конфлікту збільшується.

До групи ризику входять жінки:

​

• отримували переливання крові;
• перенесли кілька абортів або викиднів;
• вже мають дітей із гемолітичною хворобою чи відставанням у психічному розвитку.