НЕПОВНОЛІТНІ ЯК УЧАСНИКИ ДОГОВІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН. ВЛАСНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ �

ПЛАН

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

• Кожного дня, навіть не помічаючи цього, ми стаємо учасниками правовідносин: їдемо в транспорті, здійснюємо покупки, відвідуємо перукарню, отримуємо поштову кореспонденцію тощо. Переважна більшість правовідносин, учасником яких стає пересічна людина, урегульовуються цивільним правом, а отже, є цивільно-правовими.
• Цивільне право — це галузь права, що врегульовує цивільні правовідносини, тобто майнові та особисті немайнові відносини між юридично рівними учасниками. Таким чином, кожна зі сторін має свій комплекс прав та обов’язків і не підпорядкована іншій.

СТРУКТУРА ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ

1. Книга перша. Загальні положення
1. Розділ 1. Основні положення
2. Розділ 2. Особи
3. Розділ 3. Об'єкти цивільних прав
4. Розділ 4. Правочини. Представництво
5. Розділ 5. Строки та терміни. Позовна давність
2. Книга друга. Особисті немайнові права фізичної особи
3. Книга третя. Право власності та інші речові права
• Розділ 1. Право власності
• Розділ 2. Речові права на чуже майно
4. Книга четверта. Право інтелектуальної власності
5. Книга п'ята. Зобов'язальне право
• Розділ 1. Загальні положення про зобов'язання
• Розділ 2. Загальні положення про договір
• Розділ 3. Окремі види зобов'язань
• Підрозділ 1. Договірні зобов'язання
• Підрозділ 2. Недоговірні зобов'язання
6. Книга шоста. Спадкове право

​

 УЧАСНИКИ ЦИВІЛЬНИХ ВІДНОСИН

• 1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи...
• 2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
• Особисті немайнові відносини — це відносини, які не мають економічного змісту; вони пов’язані із самою особистістю, тобто мають невідчужуваний характер. Особисті немайнові відносини індивідуалізують особу, оскільки виникають завдяки здійсненню нею її особистих прав і свобод (наприклад право особи на життя, здоров’я, честь, гідність, ім’я тощо). Тобто в цьому випадку йдеться про суб’єктивні права, які належать кожній особі від народження або закріплюються за нею законом. Особистими немайновими правами особа володіє протягом усього свого життя.

​

ЩО ТАКЕ ЦИВІЛЬНА ПРАВОЗДАТНІСТЬ І ЦИВІЛЬНА ДІЄЗДАТНІСТЬ

Цивільна правоздатність — це здатність особи мати цивільні права й нести цивільні обов'язки.

Цивільна правоздатність закріплюється в цивільному законодавстві як рівна для всіх і кожного, незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, релігійних поглядів, роду й характеру занять, місця проживання тощо.

Жоден громадянин упродовж свого життя не може бути позбавлений цивільної правоздатності, але може бути обмежений у ній. Допускаються два види обмеження цивільної правоздатності — добровільний і примусовий.

Одним із прикладів добровільного обмеження цивільної правоздатності можна визнати випадок, коли особа, яка стала ченцем, добровільно відмовляється від деяких цивільних прав.

Примусове обмеження цивільної правоздатності допускається лише тоді, коли воно передбачене законом (обмеження волі, виправні роботи, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певного діяльністю, адміністративний нагляд, позбавлення права керувати транспортним засобом тощо).

Цивільна дієздатність — це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, називається правочином.

ВЛАСНІСТЬ�

• Вла́сність — матеріальне чи інтелектуальне майно, яке перебуває у володінні особи.
• Розрізняють власність приватну, комунальну і державну залежно від того, чи речі (майно) належать приватній особі, громаді (спільноті) чи державі.
• Власність не слід плутати з правом власності, іншими речовими правами, а також з самими речами.

​

ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ�

• Приватна власність — одна з форм власності, яку розуміють як абсолютне, захищене законом право фізичної або юридичної особи, чи групи осіб на об'єкт власності: продукти праці, засоби виробництва, гроші та цінні папери, інше рухоме та нерухоме майно тощо. Приватна власність на засоби виробництва є однією із основоположних факторів переходу країни до ринкової економіки.
• Основні форми приватної власності:
• Індивідуальна — право на об'єкт власності належить одній людині чи сім'ї:
• одноосібна
• сімейна
• Колективна — право на об'єкт власності належить групі осіб:
• партнерська
• корпоративна — колективне володіння здійснює колектив людей, склад якого постійно змінюється
• акціонерна

​

КОМУНАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ�

• Комуна́льна вла́сність — одна з трьох форм власності (поряд з державною та приватною). Також, поряд з державною власністю це одна з двох форм публічної власності.
• За своєю суттю комунальна власність є колективною.
• Поняття «комунальна власність» і «муніципальна власність» є синонімами.
• В прикладному значенні, під комунальною власністю розуміють власність територіальних громад на належне їм майно, що використовується для спільних потреб громади і керується відповідними органами місцевого самоврядування.

​

ДЕРЖАВНА ВЛАСНІСТЬ�

• Держа́вна вла́сність — привласнення державою (як суб'єктом власності) засобів виробництва, робочої сили, частки національного доходу та інших об'єктів власності у різних сферах суспільного відтворення.
• Державна власність:
• загальнодержавна власність — майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів служби безпеки, прикордонних і внутрішніх військ оборонні об'єкти; єдина енергетична система; кошти державного бюджету; Національний банк; інші державні банки; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; страхові, резервні та інші фонди та майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток;
• майно державних підприємств — це те майно, яке закріплене за державним підприємством і яким воно може розпоряджатись

​

ПОНЯТТЯ ВЛАСНОСТІ ТА ПРАВО ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ�

• Власність як економічна категорія характеризується привласненням індивідуумом чи групою індивідів матеріальних благ, які створені власне природою або людською працею в процесі виробництва. Таким чином, власність є суспільними відносинами, які складаються між людьми з приводу привласнення матеріальних благ.
• Право власності в об’єктивному смислі - це сукупність норм, які регулюють відносини по володінню, користуванню та розпорядженню власником своїм майном; в суб’єктивному смислі - це закріплена за власником юридично забезпечена можливість здійснювати ним будь-які дії, що не суперечать закону щодо належного йому майна на власний розсуд.
• Право власності є абсолютним, оскільки в такому правовідношенні управомоченій особі (власнику) протистоїть невизначена зобов’язаних осіб (невласників), кожна з яких зобов’язана утримуватися від порушення прав власника.

​

ПОНЯТТЯ ВЛАСНОСТІ ТА ПРАВО ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

• Зміст права власності складають:
• - право володіння;
• - право користування;
• - право розпорядження.

​

ПОНЯТТЯ ВЛАСНОСТІ ТА ПРАВО ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

• Право володіння - це юридичне панування особи над річчю, а також фактичне та господарське посідання нею (чи фактична приналежність майна особі).
• Володіння річчю може здійснюватись як власником, так і іншими особами на підставі договору з власником чи іншій правовій підставі. Володіння не власника речі визначається законним, якщо воно засновано на правовому титулі (договору чи іншій правовій підставі) та охороняється законом як і володіння власником.
• Незаконне володіння може бути двох видів:
• ^ добросовісне (коли володілець не знає і не може знати про незаконність свого володіння);
• ^ недобросовісне (коли володілець знав чи повинен був знати про
• незаконність володіння).

​

ПОНЯТТЯ ВЛАСНОСТІ ТА ПРАВО ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

• Право користування - це гарантована законом та визнана за власником юридична можливість отримати (здобути) від речі її корисні господарські властивості в процесі особистого чи виробничого споживання, в т.ч. отримувати плоди та доходи.

ПОНЯТТЯ ВЛАСНОСТІ ТА ПРАВО ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

• Право розпорядження - це визнана і гарантована законом можливість власника визначати юридичну долю речі, тобто можливість припинити право власності на неї або тимчасово зупинити здійснення прав володіння та користування.

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ПРАВОЧИНІВ

• 1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
• 2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
• 3. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
• Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.
• Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
• 4. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін... Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

​

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ПРАВОЧИНІВ

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

ЯКИМ Є ОБСЯГ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

• Часткова цивільна дієздатність визначена законодавством для малолітніх осіб, тобто таких, що не досягли 14 років. Діти віком до 14 років виступають як самостійні суб’єкти цивільних відносин і мають право:
• • самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (правочин вважається дрібним побутовим, якщо задовольняє побутові потреби особи відповідно до її фізичного, духовного або соціального розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість);
• • здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
• Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками або одним із них, із яким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є недійсним від моменту укладення (нікчемним).

​

ЯКИМ Є ОБСЯГ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Неповна цивільна дієздатність визначається для неповнолітніх осіб (від 14 до 18 років).

Вони мають усі ті цивільні права, що й малолітні особи, а також право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; можуть здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Вони самостійно укладають договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджаються вкладом, внесеним ними на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку). Якщо грошові кошти внесені на ім’я неповнолітнього іншими особами, то розпоряджатися ними він може лише за згодою його батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Для вчинення правочину неповнолітньою особою потрібна згода одного з батьків (усиновлювачів). Якщо той із батьків, із яким проживає неповнолітня особа, висловлює заперечення, правочин може бути здійснений із дозволу органу опіки та піклування.

ЯКИМ Є ОБСЯГ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

• При цьому при вчиненні неповнолітніми правочинів щодо транспортних засобів або нерухомого майна згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників має бути надана письмово та нотаріально посвідчена.
• Неповнолітні можуть бути учасниками (засновниками) юридичних осіб, якщо де не заборонено законом або установчими документами юридичної особи.
• За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити цього права. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо зникли обставини, які були підставою для його прийняття.

​

ЯКИМ Є ОБСЯГ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

• В окремих випадках повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка не досягла 18 років.
• Так, у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.
• Крім того, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини.
• Збільшення обсягів правоздатності неповнолітньої особи здійснюється за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника. У разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

​

ЯКИМ Є ОБСЯГ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Повна цивільна дієздатність також може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець.

У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на всі цивільні права та обов’язки. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.

 У ЧОМУ ПОЛЯГАЮТЬ ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МАЛОЛІТНІХ ТА НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ

• Цивільні правовідносини можуть існувати та успішно розвиватися лише за умови, що всі їх учасники належним чином виконуватимуть свої обов’язки. Порушення цього правила завдає шкоди як окремим громадянам чи юридичним особам, так і суспільству в цілому.
• Шкода являє собою втрати особистого немайнового та майнового характеру, що є наслідком протиправної поведінки. Майнова шкода, виражена в грошах, — де збитки. Збитки поділяють на реальну шкоду (витрати, зроблені для відновлення порушеного права, втрата або пошкодження майна) та упущену вигоду (неодержані доходи — які особа могла б отримати, якби її право не було порушене). Моральною (нємайновою) шкодою вважаються втрати немайнового характеру, що виникли внаслідок фізичних чи моральних страждань особи, права або блага якої порушено. Немайнова шкода юридичної особи виявляється в завданні шкоди її діловій репутації.

​

У ЧОМУ ПОЛЯГАЮТЬ ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МАЛОЛІТНІХ ТА НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ

• За певних обставин особа може бути звільнена від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.
• Такими обставинами визначаються:
• • непереборна сила — це надзвичайні й невідворотні за певних умов обставини чи події (повінь, землетрус, ураган), а також явища соціального характеру (страйки тощо); прийняття компетентними органами держави актів, що забороняють або призупиняють вчинення певних угод, операцій тощо;
• • випадок (казус) — обставини, у яких немає вини сторін, та можливість настання яких особа не могла і не повинна була передбачити.
• У цивільному праві встановлено принцип презумпції вини особи, яка порушила зобов'язання: вона вважається невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому саме особа, яка порушила зобов'язання, доводить відсутність своєї вини.
• Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана із сумою цього відшкодування.

​

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МАЛОЛІТНІХ І НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ 

• Одним із заходів впливу на особу, що посягнула на права або інтереси інших учасників цивільно-правових відносин, є цивільно-правова відповідальність. Вона полягає в тому, що на правопорушника покладається додатковий обов’язок, що тягне за собою певні майнові втрати. Так, орендодавець, який відмовився надавати приміщення, порушивши тим самим умови договору оренди, зобов’язаний виконати його: надати приміщення, а також відшкодувати збитки, які виникли в орендаря у зв’язку з такими діями. Відшкодування збитків у цьому прикладі є тим додатковим обов’язком, який покладається на правопорушника.
• Цивільно-правова відповідальність — це примусовий захід майнового характеру, що забезпечує відновлення порушених цивільних прав і зумовлює негативні наслідки для порушника з метою його виховання та стимулювання до належної поведінки.

​

ВИСНОВКИ

•  Цивільні правовідносини — це врегульовані нормами цивільного права особисті немайнові та майнові відносини юридично рівних, взаємно відокремлених у майновому й організаційному відношенні суб'єктів, які є носіями прав і обов'язків.
• • Права учасників цивільних правовідносин забезпечені можливістю застосування до їх порушників заходів державного примусу — притягнення до цивільно-правової відповідальності.
• • Неповнолітні особи не мають достатнього рівня фізичного й психічного розвитку, тому чинне цивільне законодавство України не надає їм повного обсягу дієздатності. Це відбивається і на їхній цивільно-правовій відповідальності.

 ЗАПОВНІТЬ ТАБЛИЦЮ «ЦИВІЛЬНА ДІЄЗДАТНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ».

• Проведіть міні-дослідження. Визначте, чим відрізняється цивільно-правова відповідальність від інших видів юридичної відповідальності.
• 5. Цікава ваша думка! Імовірно, вам доводилося чути неофіційну назву Цивільного кодексу України, який деякі фахівці називають «Економічною конституцією держави». Чи погоджуєтеся ви із цим? Свою відповідь обґрунтуйте.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати § 15 та зміст презентації.