Вовчок Марко
22.12.1822 - 10.08.1907
Марко Вовчок (Марія Вілінська) народилася 22 грудня 1822 року в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії в родині збіднілого дворянина. Малій Марії було 6 років, коли помер батько, мати вийшла заміж удруге. Та вітчим виявився лютим кріпосником, від якого страждали і селяни, і сім'я. Програвши в карти маєток дружини, цей жорстокий чоловік покинув сім'ю напризволяще, тому мати була змушена у 12 років віддати Марію в Харківський пансіон, де вона навчається неповні три роки. Згодом оселяється в Орлі у своєї тітки Мордовиної, де зустрічається з визнаними культурними діячами - етнографами, письменниками. Цікавиться фольклором, збирає його, і велика заслуга в цьому її майбутнього чоловіка - Опанаса Марковича. Уперше виїжджає до Петербурга після виходу її “Народних оповідань” (1857), там знайомиться з Т.Г.Шевченком. У квітні 1859 року виїжджає за кордон, де встановлює зв'язки з російськими революціонерами, зустрічається з І.Тургеневим, О.Толстим, співпрацює з французькими, російськими видавництвами. 1860-1866 роки Марко Вовчок із сином Богданом провела в Парижі, жилося скрутно, письменниця багато перекладала, зокрема і свої твори
Наприклад, повість-казка “Маруся” видавалася у Франції 20 разів. 1867 року повертається до Росії, співпрацює з “Отечственными записками”. 1878 року виїжджає на Кавказ, бо здоров'я письменниці різко погіршилося. 1893 року переїздить до Саратова, пише оригінальні твори.
За тематикою творчість Марка Вовчка дуже різноманітна: життя дітей, побут дорослих, сите й тупе існування міщанства, фальш ченців, паразитичне існування дворян. У своїх творах письменниця порушувала основне питання того часу - боротьба проти кріпацтва, і її твори розкривали суть цього ганебного явища (“Ледащиця”, “Інститутка”). Пристрасним очікуванням народної бурі, бажанням прислужитися своїм словом вихованню героїчних борців позначені романтичні казки Марка Вовчка. У казках “Невільничка”, “Кармелюк”, “Лимерівна”, “Дев'ять братів і десята сестриця Галя” міщанській байдужості, громадській пасивності письменниця свідомо протиставляє ідеал активної героїчної діяльності, звитяжного дерзання.
Останні роки життя Марко Вовчок провела на Північному Кавказі в Нальчику, де 10 серпня 1907 року зупинилося серце письменниці.