Соціально-педагогічний та психологічний супровід дітей,сімей учасників бойових дій,сімей,які мають статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО)
Підготувала
соціальний педагог
Острожецького ліцею
імені І.Єремеєва
Жарчинська В.Г.
Соціально-педагогічний та психологічний супровід дітей, які постраждали від військового конфлікту можна представити трьома блоками
Перший блок складається з безпосередньої допомоги практичного психолога та педагога такій дитині, її батькам через налагодження безконфліктного спілкування з однолітками, вирішенні їх емоційних проблем, розвитку в учнів психосоціальної поведінки та створенні сприятливих умов для розвитку стресостійкості.
Другий блок складається з психокорекційної та розвиткової роботи практичного психолога з дітьми, що мають високий рівень психосоціального стресу, поведінкові труднощі та прояви гіперактивності.
Третій блок передбачає спеціалізовану допомогу психотерапевтів, невропатологів, психіатрів, тобто людей,які працюють за межами освітніх закладів та вирішують психічні проблеми, наслідки посттравматичних стресових розладів, тривоги, депресії
Отже, комплексна психологічна допомога як і соціально-педагогічний патронат представлені диференційовано та охоплюють різні категорії учнів та їх сімей. Кожна дитина та її батьки можуть знайти затребувану допомогу або в освітньому закладі, або у партнерських організаціях. І для працівника психологічної служби системи освіти є обов’язковим розуміння відмінностей такої допомоги і адекватне оцінювання власних професійних меж та можливостей,аби у разі потреби перенаправити до соціальних служб, громадських організацій, благодійних фондів, центрів
надання допомоги тощо.
Робота з дітьми, які постраждали внаслідок військових дій має проводитись у межах освітнього закладу всіма працівниками (не лише педагогічними) та має бути спрямованою на:
• вживання невідкладних заходів щодо ефективної інтеграції учнів із зони воєнних в нові умови проживання, навчання;
• профілактика розладів адаптації, корекція психотравмуючого впливу;
• забезпечення психологічного і соціального супроводу дітей, постраждалих внаслідок військових дій, а також їх батьків;
• підвищення психологічної культури всіх учасників
навчально-виховного процесу в окремих питаннях: «стрес», «криза», «травма та її прояви у психіці, поведінці дитини», «ресурс» тощо.
Для системного здійснення такої роботи необхідно організувати взаємодію та комунікативну комунікацію між учнями, батьками та учителями.
Нова українська школа пропонує працювати на засадах «педагогіки партнерства», основними принципами якої є:
• повага до особистості;
• доброзичливість і позитивне ставлення;
• довіра у відносинах і стосунках;
• діалог-взаємодія-взаємоповага;
• розподіленне лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків );
• принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей ) .
Саме на засадах педагогіки партнерства має будуватися психосоціальна підтримка та психопрофілактика. Кожен працівник освітнього закладу має розуміти покладену на нього відповідальність за здоров’я дітей та вносити свій необхідний вклад у загальну справу. Педагог має діяти як фасилітатор, який здатен створити у класі «дружній до дитини» простір, який задовольнить потреби школярів у безпечному спілкуванні з однолітками та емоційній підтримці. Такий дружній простір з новими традиціями шкільного виховання дозволить перетворити освітній заклад у безпечне і комфортне середовище.
Ідея школи як безпечного місця втілюється, по-перше, через спосіб спілкування педагога з дітьми за принципом «не нашкодь». Педагогічні працівники мають, по-друге,надавати приклад дитині, як ставитися до себе, завдяки вірним способам педагогічного спілкування можна сприяти підвищенню самооцінки дитини, її впевненості у власних силах, самоповазі та повазі до інших, діти стають здатними підтримувати позитивні та конструктивні стосунки з оточуючими.
Отже, школа як безпечне місце має виконувати функцію прийняття, розуміння та підтримки.
У соціально педагогічній роботі з вимушеними переселенцями (ВПО) виокремлюють дві групи проблем, які потребують негайного вирішення:
• об’єктивні, пов’язані із забезпеченням правової нормативної бази фінансування, матеріального постачання, забезпеченням життєдіяльності переселенців, а також підготовкою штату соціальних
працівників;
• суб’єктивні – підтримка правової гідності людини, допомога у «відновленні» функцій в новому мікросоціумі для її успішної самореалізації, забезпеченні умов для формування у особистості соціальних якостей, а також соціально-психологічна підтримка.
Важливим є розвиток у вимушених переселенців (ВПО)здатності самостійного вирішення проблем та подолання труднощів
Виокремлють такі функції, успішна реалізація яких сприятиме налагодженню ефективної соціально-педагогічної роботи з вимушеними переселенцями (ВПО):
• соціально-побутова – сприяння у наданні необхідної допомоги у поліпшенні житлових умов або забезпеченні житлом, організації нормального побуту;
• соціально-медична – організація роботи по проведенню профілактики захворювань, співпраця з закладами охорони здоров’я у наданні медичної допомоги;
• соціально-педагогічна – створення сприятливихумов для соціальної адаптації, всебічного розвитку особистості, виявлення та задоволення соціо-культурних потреб та інтересів у різних видах діяльності;
• соціально-психологічна – проведення консультацій, здійснення корекції міжособистісних відносин людей у різних соціальних інститутах, надання допомоги у соціальній реабілітації
Список використаної літератури: