Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками.�Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.�Помічаю: не замки – твердині, не храми –�Скам’янілий чорнозем – потріскані стіни плачу.�Піднялись, озиваються в десятиліттях�З далини, аж немов з кам’яної гори надійшли.�Придивлюсь: «Вкраїна. 20-те століття»�І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три».�

ГОЛОДОМОР�1932- 1933 РОКІВ�ГЕНОЦИД�УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

ГЕНОЦИД означає будь – яке з наступних діянь, що здійснюються з наміром знищити повністю або частково, яку - небудь національну, етнічну, расову групу як таку.�� ВИНИЩУВАННЯ включає умисне створення � умов життя, зокрема позбавлення доступу до � продуктів харчування і ліків, � розрахованих на те, аби � знищити частину населення…�

Згадуймо! �В Україні в 1932 -1933 роках вмирало �17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, �25 000 – щодня.� З урахуванням непрямих жертв, за приблизними підрахунками, голодомор забрав 14 мільйонів людей.�Хай палає свіча, � хай палає,�Поєднає нас вона в цей час,�хай сьогодні спогади лунають…�

Заможні господарі є фундаментом сільського господарства�На них припадає 50 % валового збору зерна. Режим навмисно ліквідовує кращі селянські господарства, які незалежні від держави. Знищує їх або депортує на Урал, до Сибіру.�Вивезено з України 250 тис. розкуркулених сімей, тобто понад мільйон осіб, це робилось з метою залякування інших.�Режим наводить жах на сільське населення.�Майно розкуркулених селянських родин розбирається чи розподіляється між більшовицькими активістами.

Підґрунтя голодомору було закладено 1927 року. Саме тоді радянське керівництво знову повернулось до практики примусових заготовок с/г продукції. Так, хлібозаготівельна криза 1927-1928 рр. долалась екстраординарними засобами: шляхом обшуків, величезних штрафів, розпродажу майна неплатників податків і боржників хлібозаготівель, депортації найнепокірніших у віддалені регіони країни.

ВЖЕ З 1928 РОКУ ТЕРОР БІЛЬШОВИЦЬКОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ НАБУВАЄ ЧІТКИХ ОЗНАК�ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ, ЯКІ МАЛИ СВОЇМ АПОГЕЄМ ГОЛОДОМОР В УКРАЇНІ.��

�

1929 року влада розгортає тотальну колективізацію.� У селянина забирають найдорожче – батьківську землю… Селяни втрачають власність. Режим отримує можливість повністю реквізувати зерно.�

Наслідки колективізації:�- зниження продуктивності праці;�- падіння врожайності;�- непомірність хлібозаготівель;�- початок голоду.

Причиною хлібозаготівельної 1927-1928 рр. кризи була форсована індустріалізація, на яку взяв курс Сталін. �Все більше він переконувався, що потреби індустріалізації можна гарантовано задовольнити, спираючись не на 25-30 млн. індивідуальних селянських господарств, а на 200-300 тис. колгоспів.

Листопадовий пленум ЦК ВКП 1929 року прийняв резолюцію про початок колективізації рішучими методами. �На пленумі було підкреслено: �«Україна повинна протягом дуже короткого періоду показати приклад організації великомасштабного колективного сільського господарства».�

Однією з форм селянського опору був масовий забій худоби, щоб вона не потрапила до колгоспу. �Усього у 1928-1932 рр. в Україні поголів’я худоби зменшилось наполовину.�

Потужна національна еліта, економічно незалежне і національно свідоме селянство становлять головну загрозу для комуністичного режиму. � �СОЦІАЛЬНО – ЕКОНОМІЧНІ� ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ � ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ ЦЕНТРАЛЬНИМ �КОМІТЕТОМ � ПАРТІЇ (БІЛЬШОВИКІВ), �КЕРОВАНИМ ДИКТАТОРОМ Й. СТАЛІНИМ.� ��Наростає тотальний контроль держави і партії, впроваджуються насильницькі хлібозаготівлі, конфісковуються �всі ″надлишки″ продуктів.

Згадуймо! �Спогади…

Перша хвиля репресій прокотилася Україною з січня до початку березня 1930 р. Вона охопила райони, де нараховувалося 2 млн. 524 тис. селянських господарств. З них було розкуркулено 2,5%, депортовано 100 тис. Під час другої хвилі (весна – літо 1931 р.) депортовано ще 150 тис. чол.

ВІДТЕПЕР УСЕ КОЛГОСПНЕ МАЙНО НАЛЕЖИТЬ ДЕРЖАВІ�Режим затверджує на законодавчому рівні можливість вилучення всіх продовольчих запасів у сільського населення.�Прикриваючись гаслом захисту колгоспників, режим отримує можливість повністю реквізувати і розпоряджатися майном та врожаєм колгоспників.�7 серпня 1932 р. М. Калінін підписує постанову, за якою так зване розкрадання колгоспного майна карається розстрілом або позбавленням волі не менше як на 10 років. До постанови додається інструкція про її застосування, в народі отримує назву “Закон про п′ять колосків”.

Голод ламає людину �як особистість, �в організмі відбуваються фізіологічні і психологічні зміни, � деформується емоційна � сфера, спотворюється � мораль.

Внаслідок неякісного обробітку просапних культур частина посівів загинула. Врожай 1932р. лише на 12 % був менший від середнього врожаю за 1926-1930 рр. і міг би забезпечити населення Украйни мінімумом продовольства.�

7 серпня 1932 р. вийшла власноручно написана Генсеком постанова ВЦВК та РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення соціалістичної власності». Згідно з нею, передбачалася смертна кара за розкрадання соціалістичної власності, а за пом’якшуючих обставин – позбавлення волі на строк не менше 10 років.�

���Рішенням уряду УРСР від 20.10.1932 р. за невиконання плану заготівель накладалися натуральні штрафи. На початку грудня того ж року влада запроваджує у містах систему внутрішніх паспортів; селянам вони не видавалися, що робило їх безвиїзними, закабаленими до землі.�

Тоді ж, у грудні 1932 р., починає швидко практикуватися ганебний захід пропагандистського терору – занесення на чорну дошку «сіл, що саботували хлібозаготівлю» (наслідком для них була повна ізоляція від контактів із зовнішнім світом)

У 1932 р. в Україні повністю вичерпалися запаси хліба, голод підкошував цілі райони й області.

У листопаді 1932 р. в Україну приїхала надзвичайна комісія, очолювана В. Молотовим, яка до лютого 1933 р. додатково «викачала» з України 104, 6 млн. пудів хліба, з республіки було вивезено майже все зерно.�

БОЗЮ!

Уряд свідомо маскував голод, переселяючи у спустошені села Украйни селян з інших регіонів СРСР. Тільки з листопада по грудень 1933р. в Україну з Білорусії було відправлено 40ешелонів з колгоспниками, з центральної чорноземної області – 43 ешелони, з Іванівської – 24.�

Якщо вдаватися до цифр, то із загальної чисельності сільського населення України загинуло близько 5млн. – між четвертою і п’ятою частинами при загальній кількості у 20 – 25 млн. селянського населення.�

Як вшановують пам'ять жертв Голодомору?

Висновок американської Комісії дослідження Великого голоду в Україні 1932 – 1933 р.р.�- наприкінці 1932 р. Сталін знав, що в Україні люди помирають від голоду;�- влада вживала заходів для заборони проїзду голодуючих до регіонів, де їжа була більш доступною;�- Сталін та його оточення здійснили геноцид проти українців у 1932 – 1933 р.р.�

Щорічно в Дні пам’яті жертв Голодомору в Україні відбувається всеукраїнська акція «Запали свічку» та Поминальні панахиди. �

Найвідоміші пам'ятники �жертвам Голодомору

Пам′ятники жертвам �Голодомору в Києві

Пам′ятники жертвам �Голодомору в Києві

Меморіальний комплекс пам'яті жертв Голодомору в Харкові�

Благання про порятунок від голодної смерті

Український селянин, символічно намагається захистити свою сім'ю від голоду

Меморіальний комплекс �пам'яті жертв Голодомору� в Харьківській області

Пам′ятники жертвам Голодомору �

в Сумах

В Костянтиновці

Пам′ятник жертвам �Голодомору в Запоріжжі

В Будапешті (Угорщина) - Свічка пам'яті - меморіал пам'яті жертв Голодомору в Україні 1932-33 рр.

В Тороното пам′ятники жертвам Голодомору в Україні

1932-33 рр.

пам′ятник жертвам �Голодомору в Ніжині

Меморіал на Дніпропетровщині

В Польщі пам′ятник жертвам �Голодомору

в Україні

1932-33 рр.

​

Вшануймо пам'ять�жертв Голодомору хвилиною мовчання

ЗГАДУЄМО,�ПАМ'ЯТАЄМО,�НЕ ЗАБУВАЄМО …