Образ Фауста як утілення динамізму нової європейської цивілізації
«Таємниця життя незбагненна, але ми не можемо відмовитися від спокуси все ж таки пізнати і зрозуміти її».
Й.В. Гете
Фауст - особа iсторична, про що свiдчать численні спогади його сучасників. Вiн жив на межi 15 i 16 столiть, мав iм`я Йоган-Георгiю згiдно з католицьким i лютеранським звичаєм, прізвище Фауст.
Фауст в перекладі з латинської означає «щасливий». «вдалий».
Сам Фауст називав себе i лiкарем, i хiромантом. Отже, з точки зору лютеранської церкви вiн прагнув недозволених знань, а значить заслуговував засудження, був грiшником, бо з точки зору людини того часу цi знання можна здобути тiльки в союзi з дияволом. Письмові джерела повiдомляють також, що Фауст був професором, читав лекції в рiзних унiверситетах, мав учнів - послідовників. Ще за життя вченого про нього ходили рiзнi розповiдi про його вчинки, в яких вбачали щось незвичайне, фантастичне.
Образ Фауста в однойменній поемі уособлює все людство, але попри це він не є ідеальною особистістю. Фауст не задоволений знаннями, якими він володіє і прагне більшого. Саме в такі хвилини незадоволення собою він звертається до Біблії і починає її перекладати, але не погоджується вже з першими словами відомої книги. Відчай героя настільки великий, що він вирішує покінчити життя самогубством. Мефістофель знаходить Фауста в його кабінеті. Де той уже багато років б’ється над розкриттям таємниць світу, і укладає з ним угоду.
Двоє вчених Фауст і Вагнер втілюють два типи пізнання – традиційний і творчий. У цьому проявляється новаторство
Гете: він протиставляє усталеним
поглядам нову концепцію людини,
яка прагне усвідомлення глобальних
проблем буття.
Життєва позиція Фауста
Лиш той життя і волі гідний,
Хто б’ється день у день за них.
Коли б побачив, що стою
З народом вільним в вільному краю.
Тоді гукнув би до хвилини:
Постій, хвилино, гарна ти!
Ніяка вічність не поглине
Мої діла, мої труди!
Проводячи те щасне майбуття
Вкушаю я найвищу мить життя
Хто така людина?
Він поки що у мороці блукає
Та я вкажу йому до правди вхід…
Смішний божок землі не зміниться ніяк,-
Як з спервовіку був, так і тепер дивак.
Погано він живе! Не треба
Було б йому давать і крихти світла з неба.
Тим розумом владає він.
Щоб жити, як тварини із тварин
Життя Фауста.
Перше земне життя (80 років)
Друге земне життя
Підсумок:
«Хоч я й розумніший, …
Зате ніяких радощів не маю, …
Грошей, майна я не нажив
І слави теж не заслужив»
Підсумок:
«Провидячи те щасне майбуття,
Вкушаю я найвищу мить життя»
Шлях до мети:
«Науки стали мені ненависні».
«Тепер у вирі чуттєвих втіх
Набачусь див і чуд усіх»
Мета життя
«Щоб я пізнав основ основу»
«Щоб всім своїм єством
з єством вселюдським злитись
І разом з ним у безвість провалитись»
Фауст зрозумів кінцеву істину - служити людству не в теорії, а на практиці, втілюючи в життя вищі моральні та духовні запити людини .
Фауст — вчений, який усе життя присвятив науці та пошуку істини
Фауст отримує можливість почати життя спочатку
Випробування - пиятика та розваги у веселому товаристві, жіночі чари, випробуваннями владою, почестями, високим становищем в суспільстві
Спроба знайти істину в минулому
Фауст дійшов висновку про утвердження своїх ідеалів практичною працею.
Еволюція образу Фауста
Образ Фауста – «вічний» образ.
Образ Фауста – «вічний» образ.
«Вічним» називають образ,
який найбільш виразно і яскраво
концентрує у собі сутність
певних сторін людської природи
та втілює певний тип
людської поведінки.
У трагедії Й.В.Гете «Фауст» мене найбільше вразило …»
Незакінчене речення: