У назвах вулиць - історія міста.
Виконала бібліотекар
Тернопільської ЗОШ І-ІІІ ст.№19
Ярема О.І.
Церква Воздвиження Чесного Хреста
(Надставна церква)
Перші історичні відомості про церкву містяться у грамоті князя Василя Костянтина Острозького від 1570 року. Проте народні легенди пов’язують існування церкви із періодом князювання Данила Галицького, що суперечить офіційній версії про заснування міста 1540 року Яном – Амором Тарновським.
У 1627р. до Надставної церкви була прибудована вежа-дзвіниця, що мала оборонне значення.
На місці знищеного Парафіяльного костелу побудували "ЦУМ". За спогадами старожилів, у 1954 році в місті кілька днів лунали вибухи – підривали костел. У 1959 році до річниці жовтневого перевороту на цьому місці відкрили універмаг. Парафіяльний костел простояв лише 51 рік. Багато що із внутрішнього оздоблення костелу вивезли до Польщі. А частина горельєфів хресної дороги та скульптура Мадонни збереглись у Середній церкві. Споруджувався Парафіяльний костел за проєктом відомого львівського архітектора професора Теодора Мар'яна Тальовського. Поряд з костелом, у будинку № 1 на вулиці Руській,
діяв римо-католицький парафіяльний уряд.
Парафіяльний костел та ЦУМ
�Цікаві факти:�
– Вулиці чотири рази змінювали назву («Гімназіальна», «3 мая», «Першотравнева» ).�– У будинку №8 по вулиці Гетьмана Сагайдачного народився і виріс лідер гурту «Брати Гадюкіни» Сергій Кузьминський.� – Тут розташована «Алея зірок», на якій розміщені
пам’ятні знаки видатним особистостям, які
зробили значний внесок у культуру і розвиток
Тернополя.
Вул. Гетьмана Сагайдачного
У 1920-1930 роках вулиця знову називалася Міцкевича. У період німецької окупації Дойчешграсе, у радянські часи — з 1948 по 1961-й — Сталіна, відтак Карла Маркca. На початку 1990-х бульвару повернено ім’я Тараса Шевченка.
Бульвар Тараса Шевченка.
Вперше назву імені Адама Міцкевича ця вулиця отримала у 1890 році. 25 жовтня 1895 року в місті Тернополі було відкрито пам’ятник Адамові Міцкевичу, знаному польському поетові (1798—1855). Навколо було сформовано площу. П’єдестал був виконаний із червоного теребовлянського каменю. Автором був львівський скульптор Томаш Дикас. Пам’ятник було знищено у ході польсько-української війни 1918—1919 років.
Пам’ятник Адамові Міцкевичу
У XVI ст. територія сучасної вул. Руської була околицею Тернополя, через неї пролягав торговий шлях зі Львова до Кам'янця Подільського. Праворуч, якщо іти від Ставу до Центру, пролягали міські вали. Це не було осердя старого міста, але й не дике поле, адже укріплення дозволяли жити, як на часи постійних татарських рейдів, доволі спокійно.
Вул.Руська
Тернопільський замок зводився як фортифікаційна споруда, яка мала перекрити шлях наїзникам на широких просторах від Теребовлі до Буська. Там на той час не було жодного великого укріплення, хоча були такі природні умови, які забезпечували захист місцевості.
Будівництво замку тривало 8 років і завершилося у 1548 році. У привілеї 1566 року згадуються тернопільська фортеця (як діюча) та її фундатор. У зв’язку із значними витратами на будівництво місто звільняється від багатьох податків. Замок згодом було укріплено і добудовано сином.�Впродовж всієї своєї історії Тернопільський замок часто піддавався різним нападам і руйнаціям. Ще під час будівництва, у 1544 році, татари вже намагалися напасти на місто, проте завдяки захисту міського ополчення, яке очолювали Бернард Претвіч, Ян Гербурт, Олександр і Прокіп Синявські, вдалося стримати татарську навалу аж до підходу лицарських сил з-під Сандомира. Серйозних руйнувань зазнав замок у 1575, 1589, 1672 рр. У 1675 році паша Ібрагім Шишман втаборився біля Тернопіля і взяв місто в облогу.
Цікаві факти про Тернопільський замок
18 листопада 1911 року тернополяни і гості міста зібралися на урочисту церемонію освячення чоловічої гімназії №2. Саме таку назву отримав заклад, в приміщенні Тернопільської ЗОШ №4 школи . Тернополяни дякували будівельникам за їхню працю, за будинок, який прикрасив місто, надав йому європейського вигляду.Під час Першої світової війни навчання в гімназії перервалося, бо тут розташувалися військова частина і шпиталь.
З листопада 1918 року по 1 червня 1919 року у приміщенні перебував уряд ЗУНР, а вже 20 вересня 1919 року 392 учні гімназії почали новий навчальний рік. Розпорядженням міністра освіти з 6 листопада 1935 року заклад отримав назву «Друга державна гімназія ім. Юліуша Словацького».
З приходом більшовиків у 1939 році у приміщенні закладу почала діяти перша міська середня школа. Навесні 1944 року, коли наше місто було піддане жорстокому бомбардуванню, школа зазнала значних руйнувань. Але стіни школи витримали вибухи й смертельний вогонь. У 1949-му сюди прийшли будівельники, щоб дати цьому будинкові нове життя.
У 1952 році дім прийняв нових господарів.
Тут розмістився облвиконком. В будинку, ще кілька років містилися різні установи, зокрема відділ народної освіти, Палац піонерів, обласне управління у справах релігії.
Цікаві факти
Юзеф Потоцький виділяв на утримання костелу щороку 6000 злотих, а також «подарував» ченцям село Стегниківці.
Однак воно могло належати костелу тільки у тому випадку, якщо у ньому перебуватиме 12 домініканців;
20-22 жовтня 1851 року в Тернополі з візитом перебував цісар Франц Йозеф І, зустріч відбулась у домініканському костелі;
Кафедральний собор Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії схожий на Святовоскресенський собор у Івано-Франківську;
У храмі є велике підземелля з системою ходів.
За припущенням деяких знавців історії Тернополя, тунелі ведуть до старовинних будівель міста, до Театрального майдану.��
Історія Кафедрального собору
Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії��Існують відомості, що на місці сучасного собору колись стояла православна Марійська церква. Це підтверджено документом 1652 року, де й було вказано, що існувала така святиня. Однак вона не зуміла вистояти під час татарських набігів на українські землі. Тогочасний дідич Юзеф Потоцький заборонив відбудовувати церкву, тож 1749 року на цій землі звели римо-католицький монастир, яким опікувалися 12 ченців домініканського ордену. Будівництво тривало 30 років. Раніше помилково вважали, що архітектурний проект належить Янові де Вітте (його відоме творіння – львівський Домініканський костел). Однак справжнім автором є польський зодчий Август Мошинський.
Новостворений храм нарекли на честь святого з Валенсії – Вінсента Феррера.��
Навесні 1905 закінчено спорудження правого крила, в серпні 1906 новий вокзал ввели у дію.
Фронтон було прикрашено дзеркальним коло-вікном площею 65 м². На вокзалі були водогін, центральне опалення, освітлення від власної динамомашини.
Вартість будівництва — 300 тисяч крон.
Зруйнований під час Першої світової війни,
згодом відбудований.
У вересні 1920 в салоні Залізничного вокзалу розміщувався штаб Головного отамана Армії УНР Симона Петлюри.
1944 — знову зруйновано.
Відновлений 1952 року в зміненому вигляді.
Останні опоряджені роботи в 1999—2000 виконала фірма «Марс» під керівництвом А. Мусійчука
(архітектор Данило Чепіль).
Тернопільський Залізничний вокзал
Перша будівля виникла 1870 року з відкритттям 28 грудня 1870 року залізничної колії Золочів —Тернопіль. Восени 1903 почали будівництво нового приміщення вокзалу. Проект розробило технічне бюро міністерства залізниць і Відні (нині Австрія).
Дякую за увагу !