Той, котрий відроджував українське
“…Дитинство - найпрекрасніша, найщасливіша пора людського життя”. “ Святе діло – дружба. Той, хто на все життя збереже друга дитинства, той щасливий. Бо найбільша та людина, коли щось робить для друга!” (В. Нестайко)
30 січня 1930 року у Бердичеві (Житомирська область), в сім'ї Зіновія та Марії Нестайків народився син Всеволод. Малий хлопець мріяв стати капітаном далекого плавання, але вийшло трохи інакше.
Всеволод Нестайко рано втратив батька — той був розстріляний НКВС, коли хлопчику було лише три роки.
«Батько мій, Зіновій, закінчив Бучацьку гімназію, навчання продовжував у Відні, володів кількома мовами. Під час першої світової війни вступив до лав січових стрільців, воював у складі Української Галицької Армії. Після закінчення громадянської війни працював службовцем у містах Проскурові, Бердичеві. У 1933 р., як і багато інших січових стрільців, був заарештований і загинув.»
Ішов страшний 1933 рік, і сім’я Всеволода, рятуючись від голоду, переїздить із Бердичева до Києва, де жила рідна сестра матері. Квартира Нестайків знаходилася в приміщенні тієї школи, де вчителювала Марія Іванівна, мати Всеволода. «З одного боку – це було весело – жити в школі, а з іншого… Я заздрив моїм друзям, яким наша вчителька Ліна Митрофанівна записувала у щоденник: «Завтра прийди з батьками!» Мені до щоденника нічого не писали: моя мама була поряд», – згадує письменник.
Зі спогадів самого Нестайка: «У дитинстві я був худенький і маленький – чи не найменший у першому класі. І страшенно хотів якнайшвидше вирости. За порадою однокласника Васі, такого ж, як я, шпінгалета, я прив’язував до одної ноги важку праску, до другої – цеглину, хапався за верхню планку одвірка і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти своє тіло. А ще той Вася мені сказав, що від дощу все росте. І я довго простоював під дощем, підставляючи струменям свою грішну руду голову. Мама дивувалася, чого в мене постійний нежить.»
В. Нестайко закінчив 10-літню загальну середню школу з одною четвіркою в табелі, зі срібною медаллю. Через обставини терору та війни не вчився у 5-му та 9-му класах. Курс 9-го класу пройшов самостійно за два місяці. Після школи вступив на слов’янське відділення філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, яке закінчив у 1952 році.
Після закінчення навчання в університеті в 1952 році, Всеволод працює в редакції журналу “Дніпро”, видавництві “Молодь”. З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві дитячої літератури “Веселка”. В 1956 році виходить перша книжка під назвою “Шурка і Шурко” і цього ж року Всеволод Зіновійович вступає до Спілки письменників.
Всеволода Нестайка справедливо вважають класиком дитячої літератури
Сам Всеволод про свій вибір казав так: "Коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати... Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам'ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше".�
Твір «Тореадори з Васюківки» Всеволод ,Нестайко написав 1963-1970 роках. Уперше трилогію видано в 70-х роках видавництвами «Веселка» та «Школа». Твір складається з трьох частин: «Незвичайні пригоди Робінзона Кукурудзо», «Незнайомець із тринадцятої квартири» і «Таємниця трьох невідомих».
Цей твір має цікаву передісторію.
Усе почалося з того, що якось на початку 60-х років минулого століття Всеволод Нестайко поїхав із групою київських письменників і журналістів на полювання. А ввечері до багаття мисливців прибився сільський хлопчик на ймення Ява, дуже самостійний і меткий. А незадовго до цього художник Василь Євдокименко , який проілюстрував чимало книжок Всеволода Нестайка і який постійно жив у місті Остер на Чернігівщині, розповів письменникові історію про двох місцевих хлопчаків, котрі заблукали в колгоспній кукурудзі. Вони блудили цілий день, аж поки надвечір у селі не заговорило радіо, на звук якого хлопці й вибралися з кукурудзяного полону.
Саме в оповіданні «Пригоди в кукурудзі» вперше з’явилися герої Ява ,Рень і Павлуша Загородній. Трохи згодом Всеволод Нестайко написав про них ще одне оповідання «Тореадори з Васюківки». Ява і Павлуша так і просилися в нові пригоди, що буквально примусило письменника написати про них цілу повість «Незвичайні пригоди Робінзона Кукурудзо», яка вийшла у 1964 році.
Успіх книжки був просто фантастичним, і автор вирішив написати продовження. У 1966 році вийшла друга повість про Яву і Павлушу – «Незнайомець із тринадцятої квартири», а в 1970-му – ще одна, «Таємниця трьох невідомих». Разом повісті склали славнозвісну трилогію «Тореадори з Васюківки»
«Тореадори з Васюківки» — трилогія українського письменника Всеволода Нестайка. До того як трилогія була надрукована однією книгою, автор видав три повісті з трилогії окремими книгами: «Пригоди Робінзона Кукурузо» (1964), «Незнайомець з тринадцятої квартири» (1966) та «Таємниця трьох невідомих» (1970). Вперше всі три повісті разом однією книгою надруковано у 1972 році видавництвом «Веселка».
Повість – це великий за обсягом епічний твір, у якому детально розповідається про багато подій із життя дійових осіб.
ПРИГОДНИЦЬКА ПОВІСТЬ – це твір, у якому зображені непередбачені, несподівані події, що трапляються з героями.�
Тореадор (від іспанського) - учасник бою биків в Іспанії, у країнах Латинської Америки
Словникова робота
ув’язнення порушників.
необхідних для будь-якої діяльності
«Тореадори з Васюківки»
Жанр твору- гумористично-пригодницька повість.
Тема: зображення різноманітних пригод хлопців, які потрапляли у цікаві та захоплюючі ситуації і намагалися довести власну самостійність у їх вирішенні.
Ідея: уславлення ідеалів справжньої дружби, дитячої кмітливості, винахідливості, розуміння почуття гумору.
Головні герої повісті – Ява та Павлуша, сільські хлопчаки, вигадники, фантазери та справжні романтики
Всеволлод Нестайко – сонячний казкар
"Я пишаюся, що не вийшов із дитинства, що зберіг дитячу душу. Це підтримує мене в нашому жорстокому світі і дає сили творити."
Вправа «Влучне слово»
Доповнити речення одним правильним словом.
1. Головними героями твору є…
2. Справжнє ім'я Яви….
3. Прізвища та імена хлопців – це…
4. Під свинарником хлопці будували…
5. Станції називались….
6. Проїзд коштував …
7. Діда Яви звали…
8. Дід був завзятим…
9. Батько Яви грав на …
10. Явину корову звали…
11. Яришка не вимовляла букву…
12. Дід Салимон називав хлоців…
13. Ява увесь час вигадував різні штуки-викаблуки заради…
14. Головна мрія хлопців – це…
Вправа «Влучне слово»
Відповіді
1. Головними героями твору є… Ява та Павлуша
2. Справжнє ім'я Яви…. Іван
3. Прізвища та імена хлопців – це…Павло Завгородній та Іван Рень
4. Під свинарником хлопці будували… метро
5. Станції називались…. Станція «Клуня» — станція «Крива груша»
6. Проїзд коштував … три копійки
7. Діда Яви звали… Варава
8. Дід був завзятим… мисливцем
9. Батько Яви грав на … скрипці
10. Явину корову звали… Контрибуція
11. Яришка не вимовляла букву… «р»
12. Дід Салимон називав хлоців… «Орли! Соколи! Гангстери»
13. Ява увесь час вигадував різні штуки-викаблуки заради…заради …слави.
14. Головна мрія хлопців – це… «щоб слава про нас гриміла на всю Васюківку»
1. Прочитати уривки повісті, що вміщені в підручнику.
2. Підготувати розповідь про одного з головних героїв повісті, який найбільше сподобався.
Домашнє завдання