Фольклоризм та міфологізм у творчості Богдана-Ігоря Антонича
Українська література, 11 клас
Богдан-Ігор Антонич був аполітичним. І це головна причина того, що поета свідомо «забувала» офіційна критика, ніби такого й ніколи не було в літературному житті України. �Поет казав, що він не збирається «бити в барабани якоїсь певної політичної партії», а для радянської влади цього вже достатньо,�щоб викреслити поета з літературної карти України. �
Богдан-Ігор Антонич поклонявся законам мистецтва, йому важливе вільне поетичне самовираження, уміння висловити внутрішнє світовідчуття через художні образи. ��Антонич сповiдував iдею неподiльноï, гармонiйноï єдностi людини i природи, людини i космосу, прагнув пiзнати i вiдтво-рити рух незнищенноï матерiï у безконечнiй змiнностi ïï форм i виявiв, жадiбно всотував усi барви, тони i звуки довколиш-нього свiту.
.�На художній манері позначилися поетика символізму й міфологізму; асоціативність і метафоричність. Поет якось писав, що «значна частина�поезій поставала в напівсні», найкраща пора писати для нього — ранок. �
Теорія літератури
Міфологізм — спосіб поетичної реалізації міфу у творах оригінальної літератури.�Значення міфу в літературному творі не тотожне змісту першоджерела й залежить�від культури епохи, задуму письменника, жанру твору. Той самий міфологічний мотив, опрацьований протягом багатьох століть, набуває в кожній епосі нових значень. �
1931 рік – перша збірка «Привітання життя»
Молодий митець подолав консерватизм поетичної традиції, сміливо й навіть розкуто експериментує з формою, його слово пружне, колоритне та звучне.
Поет створив оригінальний світ, у якому ліричний герой шукає втрачену гармонію, він зливається з природою, вбирає її в себе. Ліричний герой відчув себе частиною великої зеленої природи, коли вперше піднявся в гори, — ближче до сонця, «перший раз приглянувся небу, тоді щось дивне й незнане пробудилось» у ньому.
�Перша збірка — зразок міфологічного пояснення сутності життя: «...я все — п’яний дітвак із сонцем у кишені...», «...я — закоханий в житті поганин». Що значить «закоханий в житті поганин»? ��
Природа дала поетові рівновагу й спокій, які він відчуває навіть у бурхливому вирі міста:
�А як зійшов із гір до гамірливих міст,�у злиднях і невдачах не кляв ніколи долі та не ганив,�глядів спокійно на хвиль противних гурагани («Автобіографія»). ���
1934 рік – друга збірка �«Три перстені»
"Я все — п'яний дітвак із сонцем у кишені".�"Я — закоханий в житті поганин".��«Автобіографія". З першої книжки "Привітання життя"�
�Червоні клени й клени срібні,�над кленами весна і вітер.�Дочасності красо незглибна,�невже ж тобою не п'яніти?��Я, сонцеві життя продавши�за сто червінців божевілля,�захоплений поганин завжди,�поет весняного похмілля.�
Автопортрет
У поезії «Автопортрет» автор розмірковує над своїми пракоренями.
�У давніх обрядах і звичаях лемків Б.-І. Антонич помічав поєднання двох світів — язичництва й християнства.
Літературознавець Микола Ткачук: «за основу Антоничевого світовідчуття взято ту картину світобудови, у якій є місце й еллінському відчуттю буття як гармонії, і первісне, язичницьке бачення світу і духовно-активне його освоєння, невіддільне від розумного проникнення в його таємниці», «водночас цей світ добудовує і “космізм” П. Тичини, космічне світосприймання, притаманне вже нашим сучасникам» ���
Християнське таїнство народження Ісуса Христа поєднане з язичницькими мотивами. Диво трапляється в українському середовищї на Лемківщинї. Різдвяного вечора лемки приносять «місяць круглий», тобто дарують хлібину. ��На Різдво лемки з хлібом і свяченою водою обходять двір і освячують його. Символ місяця та хліба в національній свідомості здавна пов’язували з іще дохристиянським Різдвом (місяць — символ народження нового світу).��Тож вимальовується образ сучасної людини, що не відокремлює себе від стародавньої традиції свого народу. Язичницький місячний знак — «золотий горіх» — опиняється в долоні Марії, Синові якої доведеться пройти страшні випробування заради порятунку людства. �
«Різдво» (1934)
Композиційні особливості
Поезія складається з двох катренів (чотиривіршів).
Картина перша: лемки з дарунком (хлібиною) у ролі волхвів стоять перед новонародженим Богом у санях замість ясел .
Картина друга ближча до іконописної традиції: Марію зі світлим дарунком на долоні зображено на тлі завіяного снігом нічного містечка.
О. Кваша.Христос народився. 2007 р. �
Паспорт твору «Різдво»
Літературний рід: філософська лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Напрям: модернізм.
Течія: символізм, авангардизм, міфологізм.
Віршовий розмір: хорей.
Тема: факт народження Христа.
Ідея: переосмислення факту народження Христа як події, що відбувається в кожному селі й містечку; уславлення народження життя й радості.
Провідний мотив, мотиви: возвеличення таїнства Різдва Христового.
Художні засоби
Епітети: місяць круглий, снігова завія, золотий горіх;
Метафори: прийшли лемки і принесли місяць; народився Бог на санях; ніч крутиться довкола стріх; у долоні у Марії місяць – золотий горіх.
Інверсія: народився Бог на санях.
Символічні образи: сани (ясла, де народився Христос); лемки (волхви); золотий горіх (нове життя); місяць (символ батьківщини).
Асоціативна й багатозначна поезія, в якій розкрито переживання свята – частини людського життя. Перед читачем виникає колоритна картина лемківського Різдва,�коли вже Син народився. Автор за допомогою лаконічних засобів створює зимовий, засніжений та водночас сонячний пейзаж. Люди радіють народженню Христа-Спасителя, але Божа Матір (Ясна Пані) має печальні очі, бо знає про майбутній тернистий шлях сина («снігом стелеться життя).
«Коляда» (1934)
Паспорт твору �«Коляда»
Літературний рід: філософська лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Напрям: модернізм.
Віршовий розмір: хорей.
Тема: зображення свята народження Христа.
Ідея: переосмислення факту народження Христа як події, що відбувається в кожному селі й містечку; уславлення народження життя й радості.
Провідний мотив: радість від причетності до світлої події народження Спасителя і розуміння відповідальності за своє існування, за яке Ісус поклав своє життя.
Художні засоби
Епітети: сніжиста путь, веснянії сни, синь незнану;
Повтор – тешуть теслі;
Порівняння – очі наче у сарни.
Метафора – стелиться путь, ходить сонце у крисані, снігом стелиться життя
Алюзії: Дитя боже – Ісус Христос, Ясна Пані – Марія, Матір Божа.
Алітерація: тешуть теслі з срібла сани
1936 рік – найбільша й остання прижиттєва збірка «Книга Лева»
Головна тема її — зв'язок між людиною і природою, розкриття "таємниці життя" в єдності духовних і матеріальних виявів. У ній Антонич остаточно формує свій пантеїстичний погляд на буття і природу людського пізнання. Філософський сенс глав "Книги Лева" виявляється в тому, щоб, з одного боку, утвердити єдність усього живого, а з іншого — знайти для втілення "праречі" відповідне "праслово", щоб сутність речей "схопити в клітку слова«.
1938 рік – посмертні збірки «Зелена Євангелія» та «Ротації»
Приклад пейзажної й філософської лірики. Ліричний герой не просто милується�красою лемківського пейзажу, дістає від�нього естетичне задоволення, а й порушує�філософську проблему справжніх цінностей, які має культивувати людина: що для�неї важливе, а що — другорядне в житті:�«Ти поклоняйся лиш землі, землі стобарвній, наче сон цей!» А справжні цінності —�навколо нас: «весна — неначе карусель», «гірське село», «місяць», «сонце», «земля�стобарвна». Через чутливе споглядання цієї краси автор розкриває ідею життєствердження (вітаїстичності).
«Зелена Євангелія» (1934)
Паспорт твору «Зелена Євангелія»
Літературний рід: пейзажна лірика.
Жанр: вірш.
Напрям, течія: експресіонізм, символізм.
Віршовий розмір: ямб із пірихієм.
Тема: гімн природі, весні, землі, який прирівнюється до божества.
Ідея: автор показує зелений світ та природу, яка для поета є священним.
Провідний мотив: нерозривна єдність людини й природи.
Художні засоби
Епітети: земля стобарвна.
Порівняння: "Весна — неначе карусель", "місяць, мов тюльпан«;
Метафоричні образи: "на каруселі білі коні" — образ весни .
Ліричний герой — людина, шо любить свою землю, її природу, оспівує весну, гірське село, місяць, усю багатобарвність і красу землі.
Головним у вірші є образ землі. Поет переконаний, що джерело всіх слов'янських вірувань треба шукати саме тут. Із землі народжується життя. Земля є фундаментом світового дому.
Дякую за увагу!�☺