Київські “неокласики”

• «Неокласика» – умовна назва естетичної платформи невеликого кола київських поетів, літературознавців і перекладачів періоду «Розстріляного відродження».«Неокласиками» в українському контексті називають поетів, які у своїй творчості часто спиралися на образи й мотиви античної культури, активно працювали з чіткими традиційними віршованими формами, шукали емоційної та формальної рівноваги у творах (усупереч поширеному тоді «анархічному драйву»), культивували освіченість, багато уваги приділяли перекладам.

� Київські “неокласики” �Микола Зеров (лідер);�Михайло Драй-Хмара;�Павло Филипович;�Юрій Клен (Освальд Бургардт);�Максим Рильський.�

• Неокласики були неформальним об’єднанням вільних митців, яких зближувало ставлення до мистецтва як самодостатньої цінності, любов до слова, до строгої віршової форми, до досягнень світової культури.
• Вони поєднали у своїй творчості досконалість античної поезії з філігранною витонченістю французьких «парнасців» (Леконт де Ліль, Ж. Ередіа), відмовившись від фольклорних стилізацій та примітивної публіцистичної риторики.

���Неокласики - це «гроно п’ятірне нездоланих співців», про яке йдеться у сонеті «Лебеді» М. Драй-Храми. �

​

• О ґроно п’ятірне нездоланих співців,�Крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,�Що розбиває лід одчаю і зневіри.��Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття�Веде вас у світи ясне сузір’я Ліри,�Де пінить океан кипучого життя.

Микола Зеров �(1890 – 1937)

• Лідер “неокласиків”, український поет, літературознавець, літературний критик, полеміст, майстер сонетної форми та перекладач античної поезії.

Микола Зеров

• Митець був високоосвіченою людиною. З 1914 року М. Зерова призначено викладачем «давніх мов» у Златопільській чоловічій гімназії, а з жовтня 1916 року — ще й у Златопільській жіночій гімназії. З 1917 року Зеров учителює в Другій київській гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства та викладає латину. У 1918-1920 роках викладає українознавство в Архітектурному інституті, працює редактором бібліографічного журналу «Книгарь» (до початку 1920 року). Письменник працював професором Київського інституту народної освіти.

​

​

Микола Зеров

• У своїй оригінальній поетичній творчості Зеров віддав перевагу сонетам і александрійським віршам, які вирізнялися досконалістю форми і глибинним філософським проникненням у буття. Як перекладач він здійснив багато в чому неперевершені й на сьогодні інтерпретації античної спадщини, а також творів багатьох інших класичних поетів.

​

​

Микола Зеров

• 1935 р. письменника було заарештовано. М. Зерову інкримінували керівництво українською контрреволюційною націоналістичною організацією, призначено покарання — десять років позбавлення волі у виправно-трудових таборах з конфіскацією майна.
• Без будь-яких додаткових підстав і пояснень «справу Зерова та ін.» було переглянуто і присуджено найвищу міру покарання — розстріл. З листопада 1937 р. вирок було здійснено. Символічна могила Миколи Зерова — на Лук’янівському кладовищі в Києві.

​

Михайло Драй-Хмара �(1889 – 1939)

​

Оригінальний і самобутній поет, перекладач, поважний вчений, літературознавець, громадський діяч, поліглот, непересічна особистість.

Михайло Драй-Хмара

• Митець знав 19 мов і останньою став вивчати англійську.
• Працював у Петроградському університеті. Пізніше - у Кам'янець-Подільському, згодом - на кафедрі українознавства Київського медичного інституту та у Науково-дослідному інституті мовознавства при ВУАН.
• Перекладав на українську Цвейга, Пушкіна, Лермонтова, Ш. Бодлера та П. Верлена. Брався за переклад "Божественної комедії" Данте.
• Паралельно писав вірші. За життя поета вийшла лише одна збірка поезій "Проростень" у 1926 році.

​

Михайло Драй-Хмара

• Письменникові висунули стандартне на той час звинувачення : націоналістична контрреволюційна діяльність. Драй-Хмара вперто заперечував це. На допитах не зламався. Спочатку його засудили на п’ять років, потім додали ще 10 років за нібито участь в антирадянській організації і антирадянську пропаганду вже в таборі. Як засвідчено в документах про реабілітацію, М. Драй-Хмара помер 19 січня 1939 року "від ослаблення серцевої діяльності". Реабілітовано письменника 28 листопада 1989 року.

Павло Филипович �(1891 – 1937)

• український поет і літературознавець, діяч українського національного відродження 1920-1930-тих років. Також перекладач з французької та латинської мов, педагог.

Павло Филипович

• Працював у Київському університеті Святого Володимира спочатку як стипендіат, а згодом – професором.
• У цьому університеті, що в 1920 р. був перейменований на ІНО (Інститут Народної Освіти), разом із професором Миколою Зеровим вів семінар з історії української літератури. Свою поетичну діяльність почав російською мовою в 1910 р. під псевдонімом Павел 3орев, але від 1917 р. перейшов виключно на українську мову.

​

Павло Филипович

• Як літературний критик виступив уперше в редагованому Василем Старим і Миколою Зеровим часописі «Книгар». Широку літературознавчу працю розгорнув публікуючи низку праць з історії української літератури і редагуючи ряд літературознавчих збірників. У своїх працях дотримувався порівняльно-історичного методу і був одним із найвидатніших представників цієї школи в українському літературознавстві.

Павло Филипович

• Попри те, що Филипович ніколи не належав до будь-якої політичної партії, його заарештовано в серпні 1935 року і суджено разом із Зеровим за приналежність до «шпигунсько-терористичної організації».
• 3асуджений на 10 років заслання в концентраційні табори, перебував спочатку на Ведмежій Горі (на північ від Ленінграда) і потім на Соловецьких Островах, звідки був вивезений в 1937 р. до інших концтаборів, де йому додано ще 10 років ув’язнення. Там він і загинув за невідомих обставин.

​

Юрій Клен (Освальд Бургардт) �(1891 – 1947)

• український поет, перекладач, літературознавець.

Юрій Клен

• У Київському інституті народної освіти створив кафедру прикладного мистецтва. Перші твори Ю. Клен написав німецькою мовою, а пізніше, уже за кордоном, переклав їх українською. У час національно-культурного відродження він поділяв естетичні настанови М. Зерова, однак був більш відомий своїми перекладами та науковими розвідками. 1931 року митець емігрував до Німеччини. Ю. Клен – автор збірки "Каравели", есею "Спогади про неоклясиків", багатьох літературознавчих праць, перекладів з англійської, німецької, французької та інших мов. Вершинними здобутками Юрія Клена-поета є поеми "Прокляті роки" та "Попіл імперій".

Максим Рильський �(1895 – 1964)

• поет, перекладач, публіцист, громадський діяч
• �

Максим Рильський

• Майбутній поет навчався у приватній гімназії в Києві.
• Згодом - на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві.
• Займався самоосвітою, вивченням мов, музикою. Вчителював у селі, а також у київській залізничній школі, на робітфаці Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти. Перша збірка його поезій "На білих островах" вийшла 1910 року.

Максим Рильський

• 1931 року Рильського заарештовує НКВД, й він майже рік просидів у Лук’янівській тюрмі. Його товариші-неокласики М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Зеров були репресовані й загинули в концтаборах. З цього року творчість Рильського зазнає змін, він, не в змозі виступити проти режиму, змушений поставити свою поезію на службу йому.

Значення творчості

• Поети «ґрона п’ятірного» спромоглися якісно змінити всю панораму української літератури ХХ століття, оновити мову і стилістичні ресурси української поезії. Їх неоціненною заслугою стало намагання переконати сучасників у необхідності розвивати в творчості високі традиції попередніх епох, прагнучи піднести українську літературу до класичних взірців.