2 of 36

Великі будівничі Київської Русі: … князь Олег, князь Ігор, княгиня Ольга та її мужній син Святослав, хреститель Русі Володимир, освічений та далекоглядний Ярослав Мудрий, справедливий та авторитетний Володимир Мономах…

Фундатори й правителі Галицько-Волинського королівства: …князь Роман, король Данило, його нащадки Лев, Юрій…

Мужні представники руських родин ХIV-ХVI століття: …князі Коріатовичі, князі Острозькі…

Славні лицарі нашого козацтва: … Дмитро Вишневецький, Петро Конашевич-Сагайдачний, Богдан Хмельницький чи Іван Мазепа…

3 of 36

Усі вони (і не лише вони, а й ще багато неназваних) є вагомими постатями в історії нашої України.

Але чи було в ті далекі часи розуміння своєї національної ідентичності, розуміння «української соборності», чи було національне самоусвідомлення?.. Певно, що ні.

Тому зазирнімо в історію формування української нації та української державності та назвемо тих, хто камінь до каменю вимуровував підвалини української незалежності…

4 of 36

Середина ХІХ століття. У Європі формуються і національні мови, і національні держави. Відгомін процесів докотився і до України, яка тоді перебувала в складі двох імперій: Австрійської та російської…��

Але навіть освічені й патріотичні члени «Кирило-Мефодїївського братства»: Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Василь Білозерський, Тарас Шевченко – не закликали до проголошення незалежної України, а жили в ілюзіях про слов’янську федерацію.

Іван Котляревський започатковує нову українську літературу, а Великий Тарас закликає �«Свою Україну любіть. Любіть її…

Во врем’я люте, �В останню тяжкую минуту �За неї Господа моліть»�

5 of 36

Галичина. Кінець ХІХ століття

Головний теоретик «молодих радикалів» Юліан Бачинський на початку 1890-х пише книгу «Україна Irredenta» (Україна поневолена), у якій ідея політичної самостійності українського народу отримує перше теоретичне обґрунтування.

Праця Бачинського вважається першим твором української політичної думки, який відверто проголошує потребу створення незалежної соборної держави.

6 of 36

Наддніпрянська Україна, �початок ХХ ст. Харків…

Тут відбувається установчий з'їзд першої партії (РУП) і саме тут проголошує Микола Міхновський програму незалежності України.

�

7 of 36

Микола Міхновський

Український політичний і громадський діяч, адвокат, публіцист, перший ідеолог українського націоналізму та організатор війська. Ідеолог і провідник Братства тарасівців, засновник Української народної партії.

Автор брошури «Самостійна Україна». Микола Міхновський був першим, хто на межі XIX-XX століть чітко сформулював кінцеву мету української національної боротьби: «Одна, єдина, вільна, самостійна Україна від гір карпатських аж по кавказькі».

Ось його міркування про долю та майбутнє України:

1. Головна причина нещасть нашої нації - брак націоналізму серед ширшого загалу.�2. Як не можна спинити річку, що, зламавши кригу навесні, бурхливо несеться до моря, так не можна спинити націю, що ламає свої кайдани, прокинувшись до життя.�3. Нелюдське ставлення росіян до нас освячує нашу до них ненависть.�4. Ми востаннє виходимо на історичну арену і або поборемо, або вмремо.

8 of 36

Галичина. Початок ХХ століття

Лідером українського руху став відомий галицький політик, громадський діяч, а згодом і перший голова уряду Західноукраїнської Народної Республіки Кость Левицький.

За моральними якостями та відданістю українській справі його, поряд із митрополитом Андреєм Шептицьким, називали «апостолом Галичини».

9 of 36

Галичина. Кінець ХІХ століття

Після проголошення Західноукраїнської Народної Республіки, Кость Левицький очолив її уряд – Державний секретаріат. «Ми свідомі цього обов’язку, який прийняли серед граду куль і незвичайно важливих обставин. Вступаючи в уряд, уважаємо за відповідне зазначити, що стоїмо на демократичнім принципі. Ми вийшли з народу і для народу буде присвячена наша праця», − цими словами він започаткував 10 листопада 1918 року діяльність Державного секретаріату.

Протягом міжвоєнного періоду провадить громадсько-політичну роботу на західноукраїнських землях та пише історичні праці про політичний та національно-визвольний рух на Галичині.

10 of 36

Дмитро Вітовський – фундатор Української Галицької армії, �організатор Листопадевого зриву (повстання) у Львові �1 листопада 1918 року

11 of 36

Зі спогадів учасників повстання…

«Ми довго дискутували. Очікували на обіцяний цісарем маніфест... Раптом взяв слово Вітовський і від імені Військового комітету рішуче заявив: «Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, - завтра його візьмуть поляки».

Дмитро Вітовський став першим державним секретарем військових справ після проголошення ЗУНР. Йому доручили розгорнути військове будівництво молодої держави. Уже наступного дня він почав формувати Державний секретаріат військових справ, який повинен був організовувати регулярну армію, її запілля, військову адміністрацію, мобілізацію і вишкіл поповнення, озброєння, забезпечення всім необхідним для ведення сучасної війни.

У зверненні до військ з нагоди злуки з Великою Україною Вітовський писав: «Сповіщаємо вам велике слово: вчора упав кордон між українськими землями і вчора ми всі вже громадяни великої Народної Республіки... Ще хвиля кровавого зусилля - і слово стане ділом! З крові і пожежі та руїни встане Велика Україна!»

12 of 36

Євген Петрушевич - президент Української Національної Ради ЗУНР, �один з ініціаторів проголошення �Акта Злуки УНР та ЗУНР

13 of 36

Наддніпрянська Україна.�1917 – 1918 роки

Початок Української революції

14 of 36

Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Симон Петлюра – лідери Української революції в 1917-1918 рр. На жаль… довгий час перебували в ілюзії автономії України в складі росії… І лише в умовах війни з більшовиками наважилися на проголошення незалежності України IV Універсалом.

Пізніше … у січні 1919 року В. Винниченко і С. Петлюра, будучи очільниками Директорії УНР, підписали Акт Злуки з ЗУНР.

А вже в 1920 році Симон Петлюра фактично залишиться єдиним лідером українського руху, Головним отаманом Дієвої армії УНР та спробує в союзі з Польщею визволити УНР з-під влади більшовиків.

15 of 36

Урочиста хода під час проголошення Акта Злуки ЗУНР та УНР 22 січня 1919 року.

На передньому плані Володимир Винниченко та Симон Петлюра.

16 of 36

1920 – 1930-ті роки. Євген Коновалець

Дослідники життя та діяльності Євгена Коновальця наголошують, що його постать досі недооцінена. У націоналістичному русі на першому місці – провідник ОУН Степан Бандера, але фундамент організації заклав Євген Коновалець.

У 1929 в еміграції Євген Коновалець створює ОУН, якою незмінно керує аж до смерті. Ідеологія ОУН пробуджувала надію в молоді на створення незалежної України, а діяльність організації лякала та насторожувала не лише польську владу, але й радянську.

У травні 1938 року в Роттердамі співробітник НКВС Судоплатов (за особистою вказівкою Сталіна) передав Коновальцю вибуховий пристрій, замаскований під коробку з цукерками з українським орнаментом. Як тільки коробку перевернули в горизонтальне положення, вона вибухнула. 47-річний Коновалець загинув.

18 of 36

1930 – 1940 роки. Провідна постать у боротьбі за незалежність України –� Степан Бандера

«Ніщо не зупинить ідею, час якої настав!»

«Український народ може отримати самостійну державу тільки власною боротьбою і трудом»

Степан Бандера

19 of 36

У 1932−1933 роках Степан Бандера виконував функцію заступника крайового провідника, а в середині 1933 року був призначений крайовим провідником ОУН у Західній Україні (Коновалець перебував за межами українських земель). Під керівництвом Бандери ОУН здійснила низку каральних акцій проти представників польської окупаційної влади. А після вбивства міністра Перацького польський суд виніс Степану Бандері вирок - смертну кару, яку замінили довічним ув’язненням.

На початку 1941 року Степан Бандера був обраний головою Проводу ОУН. Однак уже незабаром, після проголошення «Акта Відновлення Української Держави», Бандера був схоплений нацистами та ув'язнений у концтаборі «Заксенгавзен». З німецької катівні він був звільнений тільки в 1944 році. Тому і «бандерівський рух» початку 40-х рр., і формування УПА відбувались без його прямої участі.

Останні роки життя Степан Бандера разом із сім'єю провів у німецькому Мюнхені, ховаючись під чужим ім'ям. 15 жовтня 1959 року агент радянського КДБ Богдан Сташинський убив Бандеру, вистріливши йому в обличчя зі спеціального пістолету струмінь ціанистого калію.

Ідеолог і символ українських націоналістів похований в Німеччині, на кладовищі міста Мюнхен.

20 of 36

Роман Шухевич – командувач УПА �в 1943 -1950-х роках

21 of 36

Ще 1939 року Роман Шухевич прибув у Закарпаття, де взяв участь у розбудові Карпатської Січі – збройних сил молодої Карпатської України. Став учасником боїв проти угорських окупантів.

За участі Романа Шухевича та батальйону «Нахтігаль», яким він керував у той час, 30 червня 1941 року у Львові було проголошено Акт відновлення Української Держави. Однак німецька окупаційна влада заарештувала членів уряду та розпочала репресії проти українських націоналістів.

Відомий за псевдонімом «Тарас Чупринка». На початку 1943 року Роман Шухевич очолив Українську повстанську армію, яка формувалася на Волині, Поліссі й Галичині та вела боротьбу проти німецьких окупантів, радянських і польських партизанів, а пізніше і проти радянського режиму.

У липні 1944 року Роман Шухевич був обраний головою Генерального Секретаріату та генеральним секретарем військових справ Української головної визвольної ради (УГВР) – підпільного уряду України.

Загинув 1950 року в сутичці із загоном НКВС.

22 of 36

Ніл Хасевич – художник і графік, �боровся різцем і пензлем. � Людина, яка створювала візуальний образ УПА

23 of 36

Була якась особлива сила духу в цього невисокого, з фізичними вадами чоловіка. Цією незламністю були пройняті його твори, і через них сила передавалися іншим повстанцям.

Зброєю Хасевича були олівець і різець, папір і дерево. І хоч він не очолював збройних формувань,

не керував бойовими групами та операціями, його дуже шанували в УПА, максимально оберігали й навіть наполягали на відході на Захід, але він відмовився.

Ніл Хасевич був талановитим пропагандистом, керував друкарнею повстанців, працював художником і редактором, готуючи ілюстрації до сатиричних журналів УПА «Український перець» та «Хрін», оформляв летючки, листівки, підпільні видання, випустив альбом карикатур. Митець розробляв також проєкти прапорів, печаток, бланків для повстанців.

Оприлюднення його підпільних творів на Заході стало чи не смертельним вироком для митця. 1951 р. роботи Хасевича потрапили до делегатів Генеральної Асамблеї ООН та іноземних дипломатів і були надруковані в альбомі «Графіка в бункерах УПА».

Загинув від рук енкеведистів у 1952 році.

24 of 36

Кінець 1950-х – 60-ті роки. �«Шістдесятники» - �борці за українське слово та українську культуру

Вони зростали в Україні, де російська мова й культура були нормою. А все українське зневажали. Проте, попри осуд, репресії і навіть загрозу смерти, вони обрали українську ідентичність.

Захищали не тільки українську мову й культуру, вільну думку, слово, але й права людини та нації, відстоювали національне питання.

27 of 36

Дисиденти… 60-ті - початок 80-х років

28 of 36

Дисиденти Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко �у виконанні рівненського музиканта і художника�Юрія Журавля

29 of 36

Ярослав Грицак, професор Українського Католицького університету про дисидентів: «З одного боку, вони не могли багато зробити, а з другого, зробили багато. Вони переформатували Україну… Це була правдива опозиція. Українські дисиденти нагадували Робінзонів Крузо, «жили на віддаленому острові – СРСР» . Будучи у тяжчій ситуації, робили більше. Українська дисидентська еліта склала тест на зрілість».

Моральні авторитети нашого суспільства… справжні борці за права України та її незалежність…

Левко Лук’яненко – 25 років ув’язнення й таборів;
В'ячеслав Чорновіл – 17 років;
Святослав Караванський – 20 років в’язниць;
Валерій Марченко, Олекса Тихий, Василь Стус загинули в радянських таборах.

1 of 36