Роботу виконала

учениця 9-А класу

НВО №25

Даниленко Дар’я

Митці та творці

родини Тарковських

2012 – рік родини Тарковських

Квітень -

80 років від

дня народження

Андрія Тарковського

Червень -

105 років від

дня народження

Арсенія Тарковського

Березень - 160 років від

дня народження

Надії Тарковської

Жовтень - 150 років від

дня народження

Олександра

Тарковського

� Хутір Надія завжди був родинним гніздом, де навіки з'єдналися коріння сімей Тобілевичів-Тарковських.

Арсеній Тарковський

«У дітей має бути золоте дитинство.

В мене воно було. Головне у світі — це пам’ять

добра. Мене дуже любили».

�Це була високо інтелігентна сім’я, в якій, у любові і затишку, зростав Арсеній та його молодший брат Валерій.�

Кожна поетична книга – мить існування, промінь життя того, хто її написав, тобто прожив, відчув, пропустив через свою душу.�

Поезія

Перша книга Арсенія Тарковського «Перед снігом» - вийшла в 1962 році. Через чотири роки він випустив збірник «Землі - земне», ще через три роки з'явився «Вісник».

​

Арсеній Тарковський про Кіровоград написав стільки, скільки не написав жоден із письменників, які тут жили.

​

У Кіровоградському колегіумі в 1997 році з нагоди 90–річчя від дня народження Арсенія Тарковського було засновано музей.

Тоді ж була відкрита

меморіальна дошка

на будівлі школи.

​

“…він народився у

цьому місті, на цій

вулиці і навчався

у цій школі!”

Андрій Тарковський

Він увірвався в кінематографічний світ

у двадцяти дев’ятирічному віці.

Він – син Арсенія Олександровича

Тарковського, видатного російського поета.

​

​

(4 квітня 1932 — 29 грудня 1986) —

російський кінорежисер, сценарист.

​

Його твори – Каток і скрипка (1960), Іванове дитинство (1962), Андрій Рубльов (1972), Соляріс (1972), Дзеркало (1974), Сталкер (1979), Ностальгія (1984), Жертвопринесення (1986) – отримали численні відзнаки критиків та призи на кінофестивалях: «Золотий Лев», Венеціанського кінофестивалю за фільм «Іванове дитинство», спеціальний приз журі Канського фестивалю за стрічку «Соляріс».

Спочатку визнання, слава на батьківщині.

Потім найстрашніше – забуття, нерозуміння, пошуки, чужа країна.

​

​

​

∙ У 1983 році він поставив на сцені Лондонського театру «Конвент Гарден» пушкінського «Бориса Годунова».

∙ Останній фільм «Жертвоприношення» Тарковський знімав на острові Голландії та в Швеції.

∙ У 1986 році фільм, останній фільм, Тарковського побачив світ. Його одразу було титуловано на Канському кінофестивалі.

∙ Андрій працював до останнього. Книгу «Відображений час» він закінчив за дев’ять днів до смерті.

​

• 29 грудня 1986 року Андрій Тарковський помер
• Режисера поховали на православному кладовищі в чужій могилі. На білому камінному хресті з написом «Володимир Григор’єв» з’явилась табличка з іменем режисера
• Згодом він був перезахоронений
• І тільки у 1994 році на могилі з’явився надгробний камінь з написом: „ Людині, котра бачила Янгола”

Усі фільми Андрія Тарковського –

це розповідь художника

про самого себе і про світ,

в якому йому судилося жити і діяти.

• Батько й син , два великих митця минулого століття , Арсеній та Андрій Тарковські, через усе життя пронесли і передали нам власне світло, засяявши на поетичному небосхилі ХХ століття серед безсмертних сузір’їв великих імен.