Ендемічні хвороби та біогеохімічні зони

В.І.Вернадський

Результати досліджень, проведені у першій половині ХХ ст. виявили, що мікроелементи нерівномірного розподілення по поверхні суходолу: зони з перевагою одних мікроелементів зміняються місцевостями, де ці елементи можуть бути в дефіциті.

Біогеохімічний ланцюг – зв’язок між хімічним складом ґрунту, рослинами і тваринами.

Біогеохімічні зони

• Біогеохімі́чні прові́нції (зони— області на поверхні Землі, що розрізняються за вмістом (в їх грунтах, водах тощо) елементів (або сполук), з якими пов'язані певні біологічні реакції з боку місцевої флори і фауни.
• Збігаються з межами природно-кліматичних зон і відповідають певним типам ґрунтів

Україна має дві геохімічні зони

У лісостеповій і степовій чорноземній зонах співвідношення між біогенними елементами близьке до оптимального. Достатня кількість Са Со Си Мn, збалансоване співвідношення S Zn Mo , збалансоване співвідношення К В Р.

Друга геохімічна зона - гірська, до якої належать територія Карпат і Криму. Для неї характерне підвищення одних елементів (Со) і дефіцит інших ( І та Mn)

Ендемічні хвороби виникають при недоліку чи надлишку певних елементів спочатку у рослинах, а потім у тваринах

Надлишок Молібдену, Селену. Нікелю, Хрому, Арсену,Стронцію викликають сильні отруєння і хвороби

Ендемічний зоб

Нестача флуору - карієс

Йодизм

Мідна хвороба худоби

Більмо на очах овець – надлишок нікелю

Хлороз - нестача заліза, сірки чи магнію

Рак шлунка чи легень – нестача заліза, цинку чи кобальту

Рак стравоходу – надлишок молібдену чи цинку

Профілактика ендемічних хвороб

• Внесення мікродобрив.
• Складання оптимального раціону харчування населення.
• Врахування закономірностей географічного поширення мікроелементів в навколишньому середовищі.