ЗВЕРТАННЯ

Мамо, тату, бабусю, дiдусю, сину, доню, сестро, брате, панi, пане, панно, панове, панство, товариство, добродiю, добродiйко, друже, подруго.

Олено Сергіївно, Вікторе Петровичу, Юрію Семеновичу, батьку, Олеже, Андрію Свириденко.

Використання іменників у кличній формі!!!

ПРИВIТАННЯ

Доброго ранку! Добрий день! Добридень! Здрастуйте! Доброго здоров'я! Радий Вас бачити! Вiтаю Вас! Моє шанування! Привiт тобi, друже!

ПРОЩАННЯ

Прощайте! Бувай! До побачення!

До зустрiчi! Ми ще побачимось!

Будьте здоровi! Щасти Вам!

Щасливої дороги! На все добре!

Усього Вам доброго! Щасливi будьте!

До завтра! Добранiч!

Iдiть (залишайтеся) здоровi!

Моє шанування! З Богом!

ПРОХАННЯ

Прошу Вас…

Дозвольте Вас попросити…

Будь ласка! Якщо Ваша ласка…

Будьте ласкавi (люб’язнi!)

Якщо Вам не важко…

Не вiдмовте у проханнi!

ВИБАЧЕННЯ

Пробачте, вибачте, перепрошую,

даруйте, я приношу свої вибачення,

дуже жалкую, менi шкода,

не гнiвайтесь

ЗГОДА, ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Згоден, я не заперечую, домовилися, Ви маєте рацію, це справді так, звичайно, певна річ, так, напевно, обов'язково, безперечно, безсумнівно, безумовно, ми в цьому впевнені, будь ласка (прошу), гаразд (добре), із задоволенням.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ

Ні; ні, це не так; нас це не влаштовує; я не згодний (згоден); це не точно; не можна; не можу; ні, не бажаю; Ви помиляєтесь; шкодую, але я мушу відмовитися; дякую, я не можу; про це не може й бути мови.

СПІВЧУТТЯ

Я Вас розумію;

я відчуваю Вашу схвильованість; це болить і мені;

це не може нікого залишити байдужим;

не впадайте у відчай.