Психологічна підтримка дітей в кризовий період
Олексенко Світлана Валер’янівна,
старша викладачка кафедри
історичної та громадянської
освіти
Київський університет імені Бориса Грінченка
Інститут післядипломної освіти
Підтримка залежно від включеності в травматичні події
- Діти з нормальною адаптацією (не переживали стресових подій). Потребують загально-профілактичних заходів.
- Діти, які пережили стресову ситуацію і відносно адаптувалися. Але підвищилась тривожність чи проявляються поведінкові проблеми і їм потрібно створити відчуття безпеки, передбачуваності. Проводити психологічну підтримку, відновлення.
- Пережили важку стресову ситуацію і стрес перейшов в хронічну стадію (мають тривожні, невротичні розлади).Потребують індивідуальної психологічної роботи;
- Знаходяться в гострому стресі. Потребують першої психологічної допомоги.
- Мають посттравматичний стресовий розлад. Потребують психіатричної та психологічної допомоги
2
Специфіка травм у дітей
Діти часто самі не можуть звернутися за допомогою чи висловити вербально свої почуття/скарги, а проявляють це в емоціях, поведінці, змінах в пізнавальній сфері.
Діти не можуть захистити самі себе від травматичних обставин. Багато травм повторного характеру.
3
Специфіка травм у дітей
4
Ознаки на які потрібно звернути увагу:
Молодший шкільний вік
- зміни в успішності, втрата здатності до концентрації в школі, можливий віковий регрес;
- поведінкові, емоційні, особистісні зміни, дивна незвичайна поведінка;
- ухиляння від школи, втрата інтересу до діяльності;
- схильність до усамітнення, зниження рівня комунікації, проявляється недовіра до оточуючих;
- стурбованість з приводу безпеки, думки про загрозу, пильна увага до тривоги дорослих або ж проявляють надмірну турботу про захист та порятунок інших;
5
Молодший шкільний вік
- емоційний ступор або перезбудження, агресивна поведінка, спалахи гніву;
- поведінка уникання місць, людей, предметів, що нагадують про подію;
- можуть відчувати власну відповідальність та провину за події, що відбулися;
- відсутність чіткого розуміння заповнюється «магічними» поясненнями;
- у них виникають/посилюються страхи та тривога (страх почуття болю, смерті, втрати, розлуки; тривога при нагадуванні про подію);
- нічні жахи, тривожні спогади вдень;
- соматичні симптоми (скарги на тілесний біль);
- повторювана травматична гра.
6
�Підлітковий та юнацький вік (12р.-18р.)
- зниження в успішності в навчанні, зниження уваги та концентрації, різки зміни у відносинах, бунт удома або в школі, відсутність без поважних причин;
- небезпечна для життя поведінка, схильність до переживання нещасних випадків, можуть здійснювати ризиковані вчинки;
- можуть проявляти емоційну байдужість, як захисну реакцію, негативізм;
- зміни в поведінці (надмірна активність, роздратованість через друзів, вчителів, події, спалахи гніву, агресії або ж уникання спілкування з метою врегулювання внутрішнього конфлікту, спроба віддалитися і захиститися від почуттів сорому, провини, приниження, можлива депресія);
7
Підлітковий та юнацький вік (12р.-18р.)
- діти-підлітки часто беруть на себе функцію дорослого, навіть якщо в сім’ї є дорослий;
- занепокоєність щодо своєї безпеки та щодо можливості повторення травматичних подій, панічний страх втрати, нестабільності (12-13р.);
- дискомфорт з відчуттями (тривожні думки, бажання помсти), постійне обговорення подій та фокусування уваги на окремих деталях того, що трапилось, перезбудження.
- скарги на самопочуття, порушення сну і харчування, нічні кошмари.
8
Загальні умови для психологічної підтримки
- Щоденна рутина (розклад, режим) повертає дітям відчуття безпеки і передбачуваності. Будьте спокійні і зважені, повернутися до «нормальності» допоможуть звичайні розмови – обговорення домашнього завдання і т.п., але при цьому уникайте додаткового тиску на дітей.
- Демонструйте і говоріть дітям, що ви, колектив навчального закладу, робите все можливе, щоб школа була максимально безпечним для них місцем. Обговоріть з дітьми, як поводитись щоб бути в безпеці.
9
Рекомендації
- Будьте чутливими до сигналів оточуючого середовища, що можуть викликати певну реакцію у травмованих дітей (погіршення погоди, гучні звуки, пролітаючий літак, роковини трагічних подій). Попереджайте дітей якщо збираєтесь робити щось незвичне.
- Часто травматичні події передбачають втрату контролю, тому можливість вибору або контролювання (коли це можливо) надасть дитині відчуття безпеки.
- Заохочуйте їх прагнення бути корисними оточуючим і надавайте їм таку можливість.
10
Рекомендації
- Запитуйте що їх турбує, чого вони бояться, підтримуйте дітей. Обговоріть, до кого вони можуть звернутися, в разі необхідності. Забезпечте безпечне місце, в якому дитина зможе розповісти про те, що сталося. Відведіть певний час для обговорення. Дозвольте їм сумувати, проявляти слабкість. Вислуховуйте їх думки і страхи без осуду та оцінки.
- Чітко визначте правила поведінки і очікування від них. Проблеми з поведінкою можуть бути тимчасовими, пов’язаними з травмою.
- Давайте прості і реалістичні відповіді на запитання дітей про події. Поясніть їм, що сталось і що відбувається зараз. Не давайте марних обіцянок.
11
Рекомендації
- Звертайте увагу на реакцію інших дітей на травмовану дитину і інформацію, якою вони діляться. Захистіть дитину від цікавості однокласників та захистіть однокласників від деталей дитячої травми.
- Діти долають стрес за допомогою реконструювання травми через гру або свою взаємодію з іншими. Іноді діти провокують вчителів на повторення образливих ситуацій. Підтримуйте позитивні методи подолання стресу та страху, допоможіть обрати найкращі стратегії для тієї чи іншої ситуації, зверніться до досвіду дітей – які методи їм допомагали долати страхи в минулому.
12
Рекомендації
- Не забувайте піклуватися про себе – бережіть власне емоційне та фізичне здоров’я. Діти, які бачать навколо себе впевнених, спокійних та бадьорих дорослих, швидше повертаються у норму.
13
14
Хібуко
15