Урок виразного

декламування напам’ять

Деклама́ція — мистецтво виразного читання (декламування), або мистецького виголошування, здебільшого з пам'яті літературних творів, зокрема віршів.

Пам'ятка

«Як навчитися виразно читати віршовані твори»

1. Вдумливо прочитай вірш.

​

2. З’ясуй лексичне значення не зрозумілих тобі слів.

​

3. За змістом та ідеєю твору визнач настрій, із яким читатимеш твір.

​

4. У кожному рядку визнач (підкресли олівцем)

стрижневе слово, тобто слово, на яке падає

логічний наголос (слово, яке слід інто­наційно

голосом виокремити, бо воно найвагоміше

в рядку чи реченні).

5. Познач олівцем паузи:

а) кома — ледь помітна пауза (позначка — /);

б) двокрапка й тире — помітна пауза

(позначка — //).

в) крапка — явна пауза із

інтонацією завершеності

(познач­ка — ///).

6. Ліворуч від кожного рядка постав стрілку, що передає тон чи­тання:

а) підвищення тону — стрілка вгору (↑);

б) зниження тону — стрілка вниз (↓);

в) рівний тон — горизонтальна стрілка (→).

7. Прочитай кілька разів вірш з дотриманням вимог усіх позначок.

​

8. Читаючи вірш, уявляй картини, які виникають, і запам’ятовуй їх послідовність.

​

9. Вивчивши вірш напам’ять, виразно прочитай його своїм близь­ким і з’ясуй, що б вони побажали тобі для кращого прочитання твору. Врахуй їхні побажання.

Пам'ятка декламатора

ДЕКЛАМА́ТОР

​

1. Той, хто виступає з декламацією. 

2. перен. Збірник віршів для декламування.

1. До читання напам’ять повтори про себе текст вірша.

2. Перш ніж декламувати, займи зручну й правильну позу (стань рівно, розправ плечі, набери потрібну кількість повітря).

Для впевненості на початку читання можеш дивитися періо­дично на двох-трьох учнів, з якими товаришуєш (щоб одразу не знітитися), а згодом, оволодівши ситуацією, слід розсіювати свою увагу по всьому класу.

​

3. Назви автора й твір, який читатимеш.

4. Читання вірша можеш супроводжувати жестами, проте рухи рук мають бути стриманими, не втомлювати й відволікати слу­хача.

5. Не поспішай під час читання, набирай повітря рівними частина­ми під час пауз.

6. Декламуючи, уявляй картини, які озвучуєш, і з відповідним темпом і настроєм передавай їх.

7. Не варто занадто голосно читати вірш, оскільки майстерність у читанні художнього твору визначається передусім темпом, інтонацією, дотриманням пауз, настроєм, а також мімікою, жес­тами та ін. Розмічання мовних тактів (скісні риски) і читання за ними потрібні для того, щоб змусити учня аналізувати фрази і вникати в їх суть.