Тема 14.
КУЛЬТУРА УКРАЇНИ
КІНЦЯ ХVІІІ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТ.
Підготувала:
Губіна Любов Василівна,
учителька історії
загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №5
Краматорської міської ради Донецької області
Звертайте увагу на знак оклику, так позначені поняття персоналії та історико-культурні пам’ятки, що обов’язкові для запам’ятовування
Умови розвитку культури на українських землях �наприкінці ХVІІІ - в І половині ХІХ ст.
Освіта на українських землях �наприкінці ХVІІІ - в І половині ХІХ ст.
Заклади освіти в Україні наприкінці ХVІІІ - в І половині ХІХ ст.
Початкова:
Середня:
1. гімназії;
2. професійні школи;
3. пансіони.
Вища:
1817р. – закриття Києво-Могилянської академії
Освіта на українських землях �наприкінці ХVІІІ - в І половині ХІХ ст.
Система загальної освіти в основному орієнтувалася на релігійне виховання дітей. До того ж русифікаторська політика царизму на українських землях, що особливо посилилася після польського повстання 1830 р., гальмувала розвиток національної школи.
ЗАКЛАДИ ВИЩОЇ ОСВІТИ:
На західноукраїнських землях діяли:
Початкові школи в Наддніпрянщині
Парафіяльні училища
призначалися для дітей «нижчих станів» і навчали у них лише закону Божому, арифметиці та грамоті.
У деяких селах існували школи дяків, що утримувалися за кошти батьків, навчання велося українською мовою
У 1850 р. в усіх початкових школах Наддніпрянщини навчалося лише 67 тис. учнів.
Середня освіта
гімназії відкривалися для дітей привілейованих станів (Київ, Одеса, Харків, Полтава, Чернігів та ін.); вчилися чотири роки, а згодом сім; вивчали російську, латинську та іноземні мови, математику, природознавство, географію, історію, правознавство, «Закон Божий». Випускники гімназій отримували можливість вступати до вищих навчальних закладів або на державну службу.
Існували й приватні навчальні заклади, де теж здобували середню освіту.
Доньки дворян навчалися в інститутах шляхетних дівчат, що діяли в Харкові, Полтаві, Одесі, Керчі, Києві. До таких інститутів приймали дівчат із 8 років. Курс навчання становив шість років і передбачав, окрім загальноосвітньої підготовки, отримання знань із домогосподарства, етикету тощо.
В Україні працювали три ліцеї: Рішельєвський в Одесі, Кременецький та Ніжинський. Це були привілейовані середні й вищі навчальні заклади для дітей дворян, з яких готували державних чиновників.
Значним здобутком у розвитку освіти в українських землях стало заснування університетів у Харкові та Києві.
Університет в Харкові відкрито в
1805 р.; мав він чотири відділи: словесний, етико-політичний, фізико-математичний, медичний.
Першим ректором Харківського університету став Іван Рижський — філософ, логік і мовознавець.
У 1834 р. відбулося відкриття Київського університету.
На той час він мав два відділи: історико-філологічний і фізико-математичний.
Першим ректором університету став Михайло Максимович.
Харківський університет. XIX ст.
Київський університет Св. Володимира. XIX ст.
Перша будівля Рішельєвського ліцею. XIX ст.
Початкові школи на західноукраїнських землях
Народні трикласні початкові школи
1805 р. перейшли в підпорядкування церкви.
Після революції 1848-49 рр. стали чотирикласними.
Навчання велося українською мовою.
Недільні школи-читальні для дорослих
Були відкриті після революції 1848-49 рр.
Навчання велося українською мовою
Освітня політика Австрійської імперії на західноукраїнських землях.
Зміни в системі освіти відбулися в період реформ Марії-Терезії.
У 1774 р. було прийнято закон про обов’язкову початкову освіту для дітей 5–12 років.
На Буковині румунська верхівка не бажала сприяти здобуттю освіти українським селянством.
Боротьба греко-католицького духовенства за освіту закарпатських русинів сприяла існуванню в краї найліпшої серед усіх українських земель системи народної початкової освіти.
Середня освіта на західноукраїнських землях
Гімназії:
Їх кількість була незначною.
Тут інтенсивніше ніж в початкових класах відбувалося понімечення і покатоличення учнів.
В першій половині ХІХ ст. влада видала указ про обов´язкове вивчення української мови.
РОЗВИТОК НАУКИ
Науково-дослідні роботи зосереджувалися в університетах і ліцеях.
Активно розвивалися в Україні природничі та точні науки.
Видатним організатором математичної освіти в першій половині 19 ст. був Тимофій Осиповський – професор Харківського університету.
Вагомий внесок у розвиток математичної науки належить Михайлу Остроградському. Досліджував теоретичні питання аналітичної геометрії, математичного аналізу, теорії чисел, аналітичної механіки.
Вища освіта на західноукраїнських землях.
Львівський університет
(заснований 1661 р.).
На кінець першої половини ХІХ ст. тут працювала кафедра української мови та літератури.
1817 р. – у Львові Реальна (торгова) академія.
1817 р. – у Львові був створений Оссолініум (Львівський інститут Оссолінських). Він мав бібліотеку та музей.
1844 р. – Технічна академія у Львові.
У Закарпатті не було жодного вищого навчального закладу.
У Північній Буковині – Чернівецький ліцей готував кадри духівництва.
РОЗВИТОК НАУКИ
РОЗВИТОК НАУКИ
У 1810 р. Василь Каразін висунув проект створення мережі метеорологічних станцій і використання їх спостережень.
У с. Кручик на Харківщині він створив першу в Україні метеорологічну станцію.
Відомим ученим-природознавцем був
М. Максимович, який опублі- кував чимало наукових праць з ботаніки, серед яких відома двотомна книга «Основи ботаніки».
Етнограф, філолог, історик.
Ректор Університету святого Володимира.
Дослідження у галузі хімії здійснював професор харківського університету Микола Бекетов, засновник харківської фізико-хімічної школи.
Ад'юнкт-професор Імператорського університету Св. Володимира, Костомаров�Микола Іванович зробив визначний внесок в розвиток історичної науки. Письменник, історіограф, ідеолог слов'янського відродження, діяч українського національно-визвольного руху. |
ЛІТЕРАТУРА
ЛІТЕРАТУРА
Розвиток літератури і мистецтва укінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. опирався на такі філософсько-художні течії як класицизм і романтизм.
Класицизм – один з основних напрямків кінця ХVІІІ – І половини ХІХ ст., який опирався на кращі зразки класичного (античного) мистецтва.
Романтизм – напрямок європейської літератури і мистецтва, в якому голвним чинником виступав пошук ідеалу, мрії, заглиблнення у власний внутрішній світ людини.
Бурлеск – комічна поезія.
Травесті – гумористична поезія, близька до пародії.
Розвиток літератури на західноукраїнських землях започаткували члени «Руської трійці» - Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький.
В силу історичних умов на Західній Україні виник характерний для літератур поневолених націй патріотичний варіант романтизму. Його настрій виявився у загалом бадьорому, закличному тоні творчості молодих літераторів.
Маркіянові Шашкевичу судилося стати найяскравішим зачинателем нової літератури демократичного спрямування на західноукраїнських землях.
ЛІТЕРАТУРА
ЛІТЕРАТУРА
повість «Тарас Бульба».
Формування нової української літератури завершилося у геніальній творчості Тараса Шевченка.
Перша поетична збірка «Кобзар» - 1840 р. – Санкт-Петербург.
Твори: «Гайдамаки», «І мертвим, і живим…», «Кавказ», «Єретик», «Сон», «Заповіт».
Пророк і геній Т. Шевченко сказав про українців, їхнє минуле, сучасне і майбутнє більше, ніж усі його попередники разом узяті. Він підняв українську мову та літературу на такий рівень досконалості, який дав змогу дійти висновку: народ, який породив такого генія, не може зникнути.
Петро Гулак-Артемовський - письменник і громадський діяч
Петро Гулак-Артемовський
ЛІТЕРАТУРА
МУЗИКА
ТЕАТР
Театральне мистецтво здавна користувалось популярністю на українських землях. В І половині ХІХ ст. театральні вистави набувають особливої популярності.
1818р. – Полтавський професійний театр (І. Котляревський).
Актори: Михайло Щепкін, Карпо Соленик.
Театральні вистави у
Галичині українською мовою з’явилися тільки в добу
національного
відродження, яке
розпочала «Руська
трійця».
Трійця».
Традиційними для українців залишались музика і музичний фольклор.
Переважали музичні інструменти: бандура, кобза, цимбали, сопілки, скрипка, бубни. Особливе місце – троїсті музики.
Визначні кобзарі:
Остап Вересай, Андрій Шут, Іван Крюковський.
Виникають музичні професійні товариства:
Філармонічне товариство (Одеса),
Симфонічне товариство музики і співу (Київ).
Український національний напрямок у музиці започаткував Михайло Вербицький.
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
У І половині XIX ст. активно розвиваються жанри станкового живопису: портретний, історичний, пейзажний та побутовий.
В українській скульптурі першої половини XIX ст. відбувався перехід від стилю бароко до класицизму. Загальне визнання здобув у цей час скульптор Іван Мартос (1753 - 1835). Серед найвідоміших витворів майстра, виконаних у стилі класицизму, пам’ятники Кузьмі Мініну і Дмитру Пожарському в Москві, Павлу I в маєтку графа О. Аракчеєва в селі Грузіно, Г. Потьомкіну в Херсоні, Катерині II у Катеринославі, Дюку де Рішельє в Одесі.
У Києві на Володимирському пагорбі встановлено бронзовий пам'ятник князю Русі Володимиру, авторами якого були російські скульптори Василь Демут-Малиновський, Петро Клодт та архітектор Олександр Тома.
Монумент є типовим для стилю класицизму.
В західноукраїнській скульптурі виділялась творчість Гартмана Вітвера та братів Шимзерів Йогана і Антона.
Початки мистецтва класицизму в живописі відображені у творчості майстрів портрету Дмитра Левицького (1735 - 1822) та Володимира Боровиковського (1757 - 1825).
Д. Левицького вважали найкращим європейським портретистом.
Його учень й наступник В. Боровиковський також розписував церкви у Миргороді, Кибинцях та Романівці в Наддніпрянщині.
Василь Тропінін відкрив нову епоху портретного жанру в українському живописі першої чверті XIX ст. (в Україні Тропінін прожив близько 20 років, був кріпаком). Найціннішими творами митця є портрети подільських селян-кріпаків - чи не перші образи людини з простого народу. До справжніх шедеврів портретного мистецтва належить картина В. Тропініна «Дівчина з Поділля».
Дівчина з Поділля. Художник В. Тропінін. 1810-1820 рр.
У першій половині XIX ст. як самостійне явище в українському малярстві започатковано пейзажний жанр.
Найкращими зразками пейзажу є картини Василя Штернберга - «Садиба Г. Тарновського в Качанівці», «Переправа через Дніпро під Києвом», «Вітряки в степу».
Садиба Г. Тарновського в Качанівці. Художник В. Штернберг. 1837 р.
У першій половині XIX ст. в українському живописі набув поширення новий стиль - реалізм.
Першими українськими художниками, у творчості яких з’явилися риси нового стилю, стали Іван Сошенко (1807 - 1876), Капітон Павлов (1792 - 1852) і Гаврило Васько (1820 - 1866).
Серед творів І. Сошенка, які збереглися дотепер, «Портрет бабусі М. Чалого», «Жіночий портрет», жанрові картини «Хлопчики-рибалки», «Продаж сіна на Дніпрі».
Реалізм – напрямок в мистецтві та літературі, який базувався на правдивому, повному відображенні дійсності.
Офорт – гравюра на металі, обробленому кислотою для можливого подальшого друку.
Визначним досягненням мистецтва цього періоду стала творчість ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, який є автором понад тисячі творів різних жанрів. Визнання здобули його картини «Циганка-ворожея», «Катерина», «Портрет невідомого», «Портрет дівчини із собакою», «Портрет невідомої в намисті», «Автопортрет» та інші. Усього Т. Шевченко створив понад 130 портретів. Він був також відомим майстром графіки й гравюри.
Йому належить серія офортів «Живописна Україна».
На західноукраїнських землях у цей період уславився своїми творами переважно релігійного змісту в стилі класицизму Лука Долинський (1750 -1824). Він виконав розписи для ново-збудованого собору Св. Юра у Львові та інших церков міста. Його вважали також одним із найкращих тогочасних портретистів.
У Закарпатті засновником світського напрямку в живописі став Йосип Змій-Міклошій (1792 - 1848). Його пензлю належать портрети, картини на побутові теми із життя закарпатських селян, пейзажі. Майстер також виконував розписи багатьох церков Закарпаття.
Панівним архітектурним стилем був класицизм.
У Києві головним архітектором був Андрій Меленський. У 1802 р. спорудив пам’ятник на честь відновлення магдебурзького права.
На Аскольдовій могилі архітектор створив мавзолей - пам’ятник Аскольду, який, за літописом, був одним із перших київських князів.
ОФОРТИ Т.ШЕВЧЕНКА
«ЖИВОПИСНА УКРАЇНА»
АРХІТЕКТУРА
Найбільшою спорудою Києва цього часу стала створена в 1839 - 1843 рр. за проектом архітектора Вікентія Беретті будівля університету Святого Володимира.
Окрасою міста став також спроектований ним Інститут шляхетних дівчат.
У Харкові за проектом архітекторів Є. Васильєва та О. Тома в спорудили високу дзвіницю Успенського собору на честь перемоги над Наполеоном у 1812 р.
Серед будівель, що з’явилися в тогочасному Севастополі, виділялися будинок Морської бібліотеки зі славнозвісною Баштою вітрів, Петропавлівський собор і Графська пристань.
ПАЛАЦОВО-ПАРКОВА АРХІТЕКТУРА
АРХІТЕКТУРА
Майстерність і талант українського народу виявилися також у створенні палацово-паркової архітектури. Чимало таких унікальних ансамблів уславили безіменних народних майстрів далеко за межами України: палац Розумовського в Батурині у живописній місцевості над Сеймом; палац Галагана у с. Сокиринцях на Чернігівщині, до якого прилягає лісопарк площею 600 десятин; парк «Олександрія» на березі Росі у Білій Церкві; знаменита «Софіївка» в Умані, названа на честь дружини графа Потоцького Софії, де руками кріпосних без застосування будь-якої техніки були насипані гори, викопані пруди, збудовані гроти, тощо.
Житлові умови трудового народу суттєво відрізнялись від витончених будівель поміщиків. Домівки селян, наприклад, Середнього Подніпров´я та Півдня України були дерев´яними, глинобитними, саманними, рідше - кам´яно-вапняними. Ті, хто не мав можливості придбати будівельний матеріал, мешкали в напівземлянках. На Поліссі та в Західній Україні будувалися зрубні житла.
АРХІТЕКТУРА
ПАЛАЦОВО-ПАРКОВА АРХІТЕКТУРА
Садиба Тарнавського в Качанівці
Садиба Галагана в Сокиринцях
Парк Олександрія
в Білій Церкві
Парк Софіївка в Умані
Особливості релігійного життя
Домінування на більшості українських землях православної церкви, підпорядкованої Московському патріархату
Втрата монастирського землеволодіння. Церква стає частиною русифікаторської політики Російської імперії
Переслідування царською владою грекокатолицької церкви. Поштовхом до переслідування стає польське повстання (Листопадове)
1839 р. – заборона царською владою греко-католицької церкви на Правобережжі.
Перехід Почаївського монастиря до
православної церкви.
Припинення діяльності Василіанського ордену – провідної чернечої організації греко-католицької церкви