НУШ:� що має змінюватися? Чому і як? Пошук траєкторії розвитку
Барна М. М. – кандидат пед. наук, доцент, завідувачка кабінету КНУШіМ ЛОІППО
.
З яким рівнем досвіду впровадження НУШ у своєму закладі освіти ви себе асоціюєте? �(робота в групах)
1. | Початковий | Зима |
2. | Вище початкового | Весна |
3. | Достатній | Літо |
4. | Суттєвий | Осінь |
Що має змінюватися?�- для учнів
(https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola )
Що має змінюватися?�- для учнів
3. Щоб набувати компетентностей, школярі навчатимуться за діяльнісним підходом – тобто частіше щось робити замість того, щоб просто сидіти за партами і слухати вчителя. Концепція НУШ пропонує також впроваджувати інтегроване та проєктне навчання. Це сприятиме тому, що учні отримуватимуть цілісне уявлення про світ, адже вивчатимуть явища з точки зору різних наук та вчитимуться вирішувати реальні проблеми за допомогою знань з різних дисциплін.
4. Міністерством розроблено нову модель оцінювання учнів у межах Нової української школи. Тепер замість звичних табелів у кінці року учні отримують Свідоцтво досягнень. Оновлена модель ґрунтується на формувальному оцінюванні, яке дає можливість зробити висновки саме щодо процесу навчання, а не тільки результату (кількості помилок) та поступу учня
Що має змінюватися?�- для учнів
5. А ще реформа – це про освітнє середовище. І це, насамперед, не техніка чи меблі. Хоча завдяки децентралізації фінансування шкіл збільшилося, і в багатьох навчальних закладах поступово оновлюється матеріально-технічна база. Зміна освітнього середовища – це зміна ставлення до дитини: повага, увага до неї та прагнення знайти оптимальний спосіб для її ефективного навчання.
( https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola )
.
Що має змінюватися? �- для вчителів
Що має змінюватися? �- для вчителів
Що має змінюватися? �- для вчителів
Що має змінюватися?�- для адміністрації шкіл
( https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola )
Що має змінюватися?�- для батьків
�Якою має бути НУШ �
( https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola )
Що має змінюватися? Чому і як? Пошук траєкторії розвитку�
Зокрема вона зауважує, що….
Питаннями реформи школи нині не стурбований тільки ледачий: тему нових рекомендацій щодо освіти обговорюють і депутати, і бабусі на лавках біля під’їздів, і навіть сатирики. Втім, у нас усі завжди вважали, що розбираються і в футболі, і в освіті (вихованні) дітей. Фахівців у цій галузі сила-силенна і в інтернеті, і в телевізорі.
Що має змінюватися? Чому і як? Пошук траєкторії розвитку
Факт, який мене вразив (говорить психолог) у виконанні нових рекомендацій МОН, – те, що вчителі, чиновники, та й багато батьків прийняли надто буквально “принцип зеленої ручки”.
Виявилося, що багато хто просто замінив червону ручку на зелену, і нею почали виправляти помилки, що в принципі й було рекомендовано. Очевидно, вони вважали червоний колір таким, що “травмує” і лякає дитину, а от зелений – колір надії і спокою, і якщо виправляти помилки ним, дитині не так буде боляче.
Принцип зеленої ручки полягає зовсім не в цьому, не зміна кольору була ключовою ідеєю. Головне у “принципі зеленої ручки” – те, що увага дитини фіксується не на помилках, а на тому, що в дитини вийшло добре, на успіху. Тобто якщо в зошиті написано сорок паличок, то зеленим позначаються найкрасивіші палички, щоб дитина могла мати зразок, на який їй треба рівнятися, і цей зразок вдався саме їй, – а отже вона може нарисувати палички красиво. Коли вчитель виправляє помилки, він фіксує дитину саме на помилках, а мозок навіть дорослої людини так улаштований, що, фіксуючись на помилках, він схильний їх повторювати знову й знову, ніби завчаючи.
Фіксуючи дитину на тому, що зроблено правильно, ми мимоволі змушуємо дитину повторювати саме позитивний досвід, відтворювати позитивні емоції.
2. Про простий олівець. Над цим пунктом не поглумився тільки ледачий. Простий олівець – це право дитини на помилку, якого ми зовсім позбавляємо дітей у школі, змушуючи весь час бути в напрузі й страху перед помилкою. Повірте, ми не виховаємо дорослих, які будуть нездатні писати ручкою. Простий олівець – це всього лиш етап, який може бути припинений у будь-який момент, коли дитина відчує в собі сили писати ручкою, не засмучуючись неможливістю виправити помилку. Кожен учитель може в індивідуальному порядку запропонувати дитині писати ручкою в будь-який момент, якщо дитина сама цього захоче. До речі, а як там Леонардо да Вінчі розвивався без кулькової ручки?
3. Ще одна зона суперечок і глузувань – таблиця множення, яку нібито вивчатимуть значно пізніше. Для розуміння цієї рекомендації варто було б заглибитися в закони розвитку дитячого мозку. Таблиця множення для учня другого класу – абстрактне поняття, і для її вивчення дитина семи-восьми років витратить багато сил і енергії, адже сприймати абстрактні речі ми починаємо з 12 років! Саме в цьому віці можна виявити в дитини реальні математичні здібності. А доти дитина користується наочно-дієвим і наочно-образним мисленням. Словесно-логічне (абстрактне) мислення розвивається поступово і дуже часто залежить від індивідуальних особливостей і умов розвитку дитини. Тому треба розуміти, що в другому класі на вивчення таблиці множення піде в рази більше часу, і запам’ятовуватися вона буде з труднощами, а в 10-12 років це буде усвідомленим і значно легшим процесом.
4. Те саме стосується й швидкості читання. Усе добре вчасно! Створювати додаткову стресову ситуацію для дитини, яка читає не так швидко, як її однокласники, – абсолютно неправильно. Колись мій учитель фізкультури мені сказав, що для того щоб навчитися швидко бігати, потрібно просто… бігати! Те саме й з читанням. Просто читати, спочатку вголос дитині, щоб викликати цікавість до читання. А потім – просто читати. Про те, як мотивувати до читання, написано так багато статей, що заглиблюватись у це я не буду.
5. Про скасування домашніх завдань, виявляється, теж сперечаються. Батьки настійливо вимагають “завантажити” дітей по повній, забуваючи, що половину завдань виконують саме вони – батьки. Будь-яку виставку дитячих робіт у школі сміливо, не кривлячи душею, можна назвати: “Творчість наших батьків”. При цьому така творчість стосується практично всіх предметів, починаючи з письма й малювання і закінчуючи виконанням заспаним татом рефератів з фізики чи географії. Важко знайти батьків, які не написали б хоч кілька вдалих паличок у зошиті своєї дитини, щоб полегшити їй життя. А сенс який у цьому?
6. Ну й залиште дітям канікули – законний час відпочинку від будь-якого регламентованого навчання! Нехай спробують хоч у цей час займатися тим, що їм подобається!
�Практична робота: Складаємо� “Правила оцінювання” �
Правила оцінювання
Як тепер оцінюватимуть учнів початкових класів – головне з нових методрекомендацій МОН України �
Як проводити діагностувальні роботи (на прикладі математики у 3-4 кл. НУШ) �
�
Форми діагностувальних робіт:
Діагностувальні роботи можуть містити усні (переказ, власне висловлення), письмові (списування, диктант, тестові завдання й ін.), практичні (дослід, моделювання / конструювання, практична робота) та завдання, що передбачають виконання роботи з допомогою електронних освітніх ресурсів.
З мовно-літературної освітньої галузі (мова навчання):
З математики
Діагностувальні роботи можуть бути комбінованими, у тому числі з тестових завдань, та містити завдання на виявлення стану сформованості навичок читання, запису й порівняння чисел, обчислювальних навичок, навичок читання й запису математичних виразів, розв’язування рівнянь, уміння розв’язувати задачі, розпізнавання й побудову геометричних фігур, оперування величинами тощо.
Учитель може проводити діагностувальні роботи для перевірки одного з результатів навчання (обчислювальних навичок і т.д.). Одна з діагностувальних робіт може бути на перевірку сформованості навичок усних обчислень.
З інтегрованих курсів, які охоплюють природничу, соціальну і здоров’язбережувальну, громадянську та історичну освітні галузі:
тестові завдання закритого й відкритого типів, практичні роботи з мапами, приладами, моделями, а також графічні роботи, за допомогою яких перевіряється уміння інтерпретувати інформацію за допомогою моделі, малюнка, схеми тощо.
Також у 3–4 класах можуть бути комплексні діагностувальні роботи для кожного класу, зміст яких охоплює мовно-літературну, математичну і природничу освітні галузі.
Важливо: діагностувальні роботи з технологічної, інформатичної, мистецької і фізкультурної освітніх галузей, а також із курсів за вибором зазвичай не проводять.
Скільки робіт проводити:
Кількість і періодичність діагностувальних робіт учитель визначає сам під час складання календарно-тематичного плану. Водночас МОН пропонує врахувати, що їхня кількість має бути дидактично обґрунтована. Зазвичай їх планують через кожні 16–20 навчальних годин. Також не можна проводити більше ніж одну діагностувальну роботу на день.
Оновлені свідоцтва досягнень�
Супервізія. Як здійснювати супервізійну діяльність?
Рефлексія. Ефективність спілкування: вправа “Плітка”
Бесіда за результатами виконання вправи, підсумок
«Перед людиною є три шляхи �до пізнання: шлях мислення — � найбільш благородний, � шлях наслідування — найбільш легкий � і шлях особистого досвіду — найбільш важкий». � Конфуцій.�
2021-2022 навчального року!