Основні екологічні закони

(11 клас)

Основні екологічні закони

(11клас)

Основні екологічні закони

Завданням екології є пошук законів функціонування та розвитку цієї галузі об'єктивної реальності. Історично першим для екології є закон, що встановлює залежність живих систем від факторів, котрі обмежують їхній розвиток (так званих лімітуючих факторів).

Закони екології

Коммонера є основою раціональної поведінки людей щодо природи

.

• Відомий американський еколог

Баррі Коммонер у 1974 р. сформулював свій, максимально скорочений та спрощений варіант законів екології.

• Б. Коммонер висловив песимістичну думку: "Якщо ми хочемо вижити, ми маємо зрозуміти причину катастрофи, що наближається".
• Закони екології він сформулював у вигляді чотирьох афоризмів:

Усе пов'язано з усім - це твердження повторює відоме діалектичне положення про загальний зв'язок речей і явищ.

 Усе має кудись подітися - це неформальне перефразування фундаментального фізичного закону збереження матерії.

Природа знає краще - це положення розпадається на дві відносно незалежні тези: перша пов'язується з гаслом "назад до природи"; друга - із закликом до обережності у спілкуванні з нею.

 Ніщо не дається задарма - цей екологічний закон нібито "об'єднує" три попередні.

Закони екології Коммонера

 «Усе пов’язане з усім»

• «Система, — пише Коммонер, — стабілізується за рахунок динамічних взаємоврівноважених властивостей; ці самі властивості за сильного тиску можуть призвести до драматичного краху».
• Більше того, «екологічна система — це підсилювач, тому навіть незначне хвилювання в одному місці може мати значні віддалені в часі наслідки в іншому місці» ¹.

•  Його можна назвати законом збереження маси речовини, і він є однією з найважливіших вимог раціонального природокористування.
• На відміну від суспільного виробництва і побуту жива природа в цілому майже безвідходна - у ній немає сміття.
• Вуглекислий газ, який виділяють тварини як відходи дихання, є поживною речовиною для зелених рослин.
• Рослини "викидають" кисень, котрий використовується тваринами.
• Органічні рештки тварин слугують їжею для редуцентів, а вже їх відходи (неорганічні речовини - азот, фосфор, вуглекислий газ) стають їжею для водоростей.
• Тобто в природі продукти життєдіяльності одних організмів є "сировиною" для інших. Це свідчить про високий рівень замкнутості кругообігу речовин у біосфері.

"Все мусить кудись подітися"

 "Природа знає краще" 

• Третій закон "Природа знає краще" вказує на те, що доки немає абсолютно достовірної інформації про механізми і функції природи, люди майже неминуче шкодять природним системам.
• Б. Коммонер для кращого розуміння цього закону проводив аналогію: коли людина, не знайома з будовою годинника, бажає його полагодити, годинник навряд чи запрацює.
• Будь-яка спроба навздогад змінити будь-що приречена на невдачу.
• Закон Коммонера у цьому випадку можна перефразувати так: "годинникар знає краще".
• Подібно до годинника живий організм, на який впливають "сліпі" випадкові зміни, майже напевно буде не поліпшений, а зламаний.

Четвертий закон "За все треба платити, або ніщо не дається задарма" 

• Четвертий закон підтверджує: природні ресурси не нескінченні.
• Людина в процесі своєї діяльності бере у природи в "борг" частину її продукції, залишаючи під заставу ті відходи і забруднення, яким не може чи не хоче запобігти.
• Цей борг зростатиме доти, доки існування людства не опиниться під загрозою і люди сповна не усвідомлять необхідність усунення негативних наслідків своєї діяльності.
• А це усунення потребуватиме дуже великих затрат, які й стануть сплатою цього боргу.
• Справді, нерозумна експлуатація природних ресурсів і природних благ загрожує розплатою, що прийде рано чи пізно.

Закон компенсації факторів

Закон компенсації факторів,  закон, виявлений Е. Рюбелем (1930), згідно з яким відсутність або недостатня кількість деяких екологічних факторів можуть бути компенсовані іншими близькими (аналогічними) факторами. Так, обмеженність світла у парнику може бути компенсована або підвищенням концентрації СО₂, або стимулюючою дією деяких біологічно активних речовин Однак така компенсація факторів, як правило, відносна, адже фундаментальні екологічні (фізіологічні) фактори (вода, світло, вуглекислий газ, азот, фосфор, калій, мікроелементи та ін.) в принципі незамінні (закон Вільямса).

, 

Зако́н суку́пної ді́ї фа́кторів, 

закон фізіологічних взаємодій, закон, який полягає в тому, що величина урожаю (φ) залежить не тільки від будь-якого одного (хоча б навіть лімітуючого) фактора, але і від всієї сукупності діючих факторів одночасно,

Зако́н суку́пної ді́ї фа́кторів

ПРАВИЛО ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ – кожен вид організмів пристосований до певних умов існування певним чином: не існує двох близьких видів, подібних за своїми адаптаціями до умов довкілля. Напр., кріт (ряд комахоїдні) і сліпак (ряд гризуни) адаптовані до проживання в грунті. Однак кріт риє ходи за допомогою передніх кінцівок, а сліпак – різців, викидаючи назовні грунт головою.

�

ПРАВИЛО ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ

Умови існування живих істот в біосфері постійно змінюються, і вплив будь-якого екологічного чинника може бути як позитивним, так і негативним в певному діапазоні.

У природі діє закон оптимуму, згідно з яким будь-який екологічний фактор має межі позитивного впливу на живі організми.

Закон оптимуму

Закон мінімуму Лібіха

• У 1840 р., ще задовго до появи самого терміна "екологія", на основі вивчення мінерального живлення рослин, Ю. Лібіх досліджував залежність їх росту від тих чи інших хімічних елементів або речовин.
• На основі своїх досліджень Ю. Лібіх вивів так званий закон мінімуму: ріст рослин залежить не стільки від наявності всіх речовин, скільки від мінімальної кількості певної речовини, відсутність якої, у свою чергу, призводить до затримки росту, так як компенсація нестачі одного елемента іншим не проходить

Екологічно-економічний закон, згідно з яким відносна дія окремого екологічного фактора буде тим сильнішою, чим більше цей фактор, у порівнянні з іншими екологічними факторами, буде наближатися до свого кількісного мінімуму. За цим законом, від речовини, концентрація якої є мінімальною, залежить ріст рослин, величина і сталість їх урожаю

Закон толерантності

Правило Шелфорда — закон толерантності, один з основних принципів екології, згідно з яким присутність або процвітання популяції будь-яких організмів у даному місцезнаходженні залежить від комплексу екологічних факторів, до кожного з яких в організмі існує певний діапазон толерантності (витривалості).