В.О. Сухомлинський

«Яблуко в осінньому саду

Підготувала Пінчук Т.М.

Пізньої осені маленькі близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду.

Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами.

Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко.

​

Дівчатка підійшли до великої яблуні.

Поруч із жовтим листком вони побачили на гілці велике, рожеве яблуко.

​

Оля й Ніна аж скрикнули від радості. — Як воно тут збереглося? — з подивом запитала Оля.

— Зараз ми його зірвемо, — сказала Ніна і зірвала яблуко. Кожній хотілося потримати його в руках.

​

Оля хотіла, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися у цьому,

а тому сказала сестрі: — Хай тобі буде яблуко, Ніно...

​

Ніні теж хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона теж соромилася висловити це бажання,

тому сказала сестрі: — Хай тобі буде яблуко, Олю...

​

Яблуко переходило з рук у руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм обом сяйнула

одна й та ж думка: вони побігли до мами радісні, схвильовані.

​

Віддали їй яблуко. В маминих очах сяяла радість.