Вебконсультація �«Психотравма та кризова психологічна допомога постраждалим особам в умовах військових дій»�

КВНЗ “Харківська академія неперервної освіти”

Психотравма: симптоми, ресурси, кризова інтервенція

Підготував:

Володимир Носенко,

завідувач Центру ПП,СР та ЗСЖ КАНЗ “Харківська академія неперервної освіти”

​

Психотравма

Два погляди на травму:

• “Т”- травма – це подія, яка характеризується небезпекою для життя, серйозного ураження тіла чи сексуального скривдження (DSM-V).

​

• “т”- травма – стресові події, які залишають “рану” у психіці – сильні стресові події, що перевищують ресурси коупінгу з ними.

Психічна травма або спогад про неї діє подібно до чужорідного тіла, яке після проникнення в середину ще довго залишається дієвим фактором.

​

Зігмунд Фройд

Психотравмуючий досвід

• досвід втрат, військових дій, важких захворювань, кримінальних подій

Основні види “Т”- травм

• Військові дії.
• Масове міжособистісне насильство.
• Масштабні транспортні аварії (ДТП).
• Пожежі.
• Стихійні лиха та природні катастрофи.
• Сексуальне насильство (зґвалтування).
• Хвороби, травми, поранення та інвазивні процедури (операції на тілі).
• Тортури, знущання, полон, ув'язнення, екстремальні умови існування.
• Бути свідком загибелі, смерті, вмирання, самогубства людини або насильства, знущання, цькування над людиною (дитиною).
• Досвід в якості потерпілого, потерпілої; вбивство чи поранення інших.
• Вторинна травматизація.

Перебіг (етапи) травматичного досвіду

• Гостра стресова реакція (перші три дні).

​

• Гострий стресовий розлад (до 4-х тижнів).

​

• Посттравматичний стресовий розлад (після 4-6 тижнів)

Гостра стресова реакція

• Стресова реакція рятує життя, але якщо вона триває занадто довго, то може спричинити проблеми із здоров'ям (серцево-судинні, імунні, нервові розлади)

Симптоми ГСР

1.Симптоми повторного переживання події:

• Нав'язливі спогади.
• Флешбеки.
• Кошмарні сновидіння.
• Гра у дітей на тему травми.
• Контакт зі схожими ситуаціями запускає спогади.

2. Уникнення:

• У зовнішньому світі – обмеження життєвого простору з метою обмеження можливості впливу тригерів.
• У внутрішньому світі – спроби заглушити спогади.

3. Негативні зміни в думках та емоціях:

• Амнезія.
• Емоційне оніміння.
• Негативне переконання про себе та інших.
• Стійкі негативні емоційні стани (сором, провина, злість).

4. Гіпертревожність та гіперреактивність.

​

Посттравматичний стресовий розлад

• це нормальна емоціональна та психологічна реакція на травму (болісний, шокуючий досвід, як то зґвалтування, військові дії, масове насильство, природні чи техногенні катастрофи, ДТП тощо), яка ніколи не була частиною нормального життя людини

Реагування на травму, гострі реакції на стрес

• Відчуття сильного страху, безпорадності, агресії, істерики, плачу, тремтіння паніки чи жаху.
• Порушення свідомості різної форми і вираженості.
• Психомоторні порушення (гіпо і гіперкінетичні).
• Соматовегетативні порушення, раніше не властиві людині: заїкання, енурез, мутизм, розлад сну, регресивна поведінка дитини.

​

​

Патологічні реакції на стрес у наслідок травми – це спроби в злегка зміненому вигляді відтворити колишню картину світу, що не приводять до успіху.

Ірина Бондарчук

(Всеукраїнська газета “Психолог”, листопад-грудень 2020 р.)

Характеристика психологічного захисту

• Адекватність захисту – людина може відновитися після тієї чи іншої неусвідомленої реакції та обговорювати її;
• Гнучкість захисту – людина може використовувати різні види захисної реакцій у якійсь певній, типовій для неї ситуації загрози;
• Зрілість захисту – перевага зрілих механізмів захисту над примітивними формами.

Психологічні захисні механізми особистості

• Витіснення.
• Регресія.
• Проєкція.
• Інтроєкція.
• Раціоналізація.
• Інтелектуалізація.

​

​

• Компенсація.
• Реактивні формування.
• Заперечення.
• Сублімація.
• Зсув.

​

• Коли людина знаходиться у стані постійної напруги та не здатна передбачати вплив можливих стресових факторів, вона не може адаптуватися до настільки швидких змін навколишнього середовища, починаючи від побутового та закінчуючи соціально-економічним рівнем.
• Один і той самий по силі впливу стресовий фактор не у всіх випадках призводить до виникнення психопатологічної симптоматики. Головним фактором у розвитку ПТСР є не сила стресу, а рівень компенсаторних можливостей і ресурсів самої особистості.

Д.М. Сапон, директорка медичного центру психотерапії та практичної психології “Софія”

Копінг-ресурси людини

• сукупність внутрішніх та зовнішніх резервів, завдяки яким людина обирає найбільш прийнятні для неї та ситуації способи реагування.

РЕСУРС

• (з французької ресурс – допоміжні засоби) в застосуванні до людини означає резерви, цінності, можливості, якими володіє людина.

«Зовнішні» ресурси

• це можливості і цінності, які стосуються не самої людини, а оточуючих її осіб.

«Внутрішні» ресурси

це можливості і цінності самої людини. Це її здоров'я, здібності, характер, воля, досвід, знання, навички і всі інші цінності, якими володіє людина.

«Ресурси минулого»

• це позитивний досвід подолання різних складних ситуацій для людини в ході її життя.

«Ресурси сьогодення»

• це можливості і цінності, якими володіє індивід в даний час.

«Ресурси майбутнього»

• це можливості і цінності ідей, цілей, планів, які людина хотіла б реалізувати в майбутньому.

Два способи обробки інформації

Головний фактор адаптації – відчуття страху.

Страх мотивує до уникнення загрози життю

Короткий шлях обробки інформації:

• Найшвидші тілесні реакції (втеча, напад);
• Не використання частини мозку відповідальну за мислення.
• Довгий шлях обробки інформації:
• Займає більше часу, тому що пов’язаний з процесами глибокого аналізу для забезпечення тривалого виживання.

Втручання на ранній стадії

Важливість адекватної реакції на ранньому етапі надзвичайної ситуації:

• Обмежити вплив травми на психіку.
• Підвищити відновлення.

Кризова інтервенція, або кризове втручання

• це соціальна та психологічна екстрена допомога, яка надається постраждалому

​

Принципи кризової інтервенції: �

• емпатичний контакт;
• невідкладність;
• високий рівень активності консультанта;
• психологічна підтримка;
• повага клієнта;
• обмеження цілей;
• інтервенція у поверхневі верстви свідомості;
• формування доступу до ресурсів особистості.

Ризик інтервенції (за Дж. Біссоном)

• Надмірний пошук психопатології.
• Втручання в природне відновлення.
• Ре-травматизація.
• Невідповідне використання ресурсів.

Ризики невтручання (за Дж. Біссоном)

• Замала підтримка.
• Втрата можливості керувати черговістю відновлення.
• Можливе заперечення ефективних втручань.

Велике прохання

• Шановні глядачі для покращення роботи заповніть форму зворотного зв'язку за покликанням: https://forms.gle/mom5bLDabaLjiNwJ9

​