Гуцульщині “Тінями забутих предків “
М.Коцюбинський поставив
в українському письменстві пам’ятник
Антон Крушельницький
Історія написання повісті
Від першого короткого перебування в Карпатах у Коцюбинського залишилось велике враження. Про нього він писав М.Горькому:
«Коли б Ви знали, який це чудовий, майже казковий куточок, з густо зеленими горами, з вічно шумуючими гірськими ріками, чистий і свіжий, ніби вчора народився. Костюми, звичаї, весь уклад життя гуцулів … настільки своєрідні і мальовничі, що почуваєш себе перенесеним у якийсь новий невідомий світ.
Як було б добре, аби ви хоч раз з'їздили в Карпати»
У 1910 році Коцюбинський у відповідь на наполегливе запрошення Володимира Гнатюка по дорозі з Італії відвідав Карпати.
На другий рік (1911 р.) Коцюбинський знову їде в Карпати
тепер уже на більш довгий час,
оселяється у великому мальовничому селі Криворівня.
Чудо Карпат – смереки
Полонина – безліса ділянка верхнього поясу Карпат, що використовується як пасовисько та для сінокосу.
Виготовлення бринзи
Трембіта — унікальний український інструмент, який потрапив до Книги рекордів Гіннеса. Трембіта є найдовшим інструментом світу, його довжина від 3 до 8 метрів.
Флояра – різновид флейти, має довжину 30 – 80 см
Дримба – щипковий інструмент, який використовується в гуцульському музичному побуті.
Невеличка металева підківка зі сталевим язичком. Посередині притискається до рота.
Тема: зображення життя гуцулів
у Карпатах на межі ХІХ – ХХ ст.
у гармонії з природою, традиціями і звичаями, з язичницькими й християнськими віруваннями.
Ідея: оспівування високого й красивого почуття — кохання.
Проблематика твору
Інші назви:
«Тіні минулого»
«Голос віків»
«Відгомін
предковіку»
«Дар предків
забутих»
Гуцульські �Ромео і Джульєтта
Іван Палійчук
«Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс … Не раз вона з ляком думала навіть, що то не од неї дитина. Не "сокотилася" баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки - і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня», тому мати називала його «обмінником»
«Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родини Палійчуків»
Палагна
«була з багацького роду, фудульна, здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю. Правда, вона любила пишне лудіння, і немало десь піде грошей на шовкові хустки та дорогі згарди, але то байка!”
Мольфар Юра
У культурі гуцулів так називають наділену надприродними здібностями людину.
Як вважають місцеві жителі, мольфари бувають добрі або злі. Для лікування людей та керування силами природи (наприклад, хмарами) мольфари використовують замовляння, спеціальні пристрої та трави
«Став проти хмари, одна нога наперед, і склав руки на грудях. Закинув назад бліде обличчя і вперся похмурим оком у хмару. Тоді Юра підняв до хмари ціпок, що тримав у руці, і крикнув у синій клекіт: «Стій! Я тебе не пускаю!..»
Юра заклинав її йти «у безвісті, у провалля», але не на сіножаті, бо пропаде худоба. Нарешті хмара скорилася».
«На камені, верхи, сидів «той», щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру».
Щезник
За давніми віруваннями гуцулів, щезник — це чорт, що раптово з'являється, раптово зникає.
Образ Чугайстра (Чугайстрина, діда, лісового чоловіка, гая, ночника) не відомий іншим слов'янам. �Його знають тільки в українських Карпатах.
«Він був без одежі. М'яке волосся покривало все його тіло, оточало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді і звисало на грудях.
Се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. Він був смертю для них: зловить і роздере».
Чугайстир
«Іван бачив перед собою Марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не Марічка, а нявка. Йшов поруч із нею й боявся пустити Марічку вперед, щоб не побачить криваву діру ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває».
Мавки символізують душі дітей, які народилися мертвими чи померли нехрещеними. Вони часто постають у вигляді молодих привабливих дівчат, які танцями і співом заманюють хлопців у ліс, де залоскочують їх до смерті або стинають їм голови.
Фільм "Тіні забутих предків" отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 Гран-прі) у 21 країні й увійшов до Книги рекордів Гіннеса.