ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА ЯК СИМВОЛ МУДРОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІ
Григорій Сави Сковорода український філософ, богослов, поет, педагог, перекладач, композитор літургійної музики. Має значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називають “Українським Сократом”
ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ, ПОДІБНО ДО ПІСНІ,�ГАРНЕ НЕ ТРИВАЛІСТЮ, А ЧЕСНІСТЮ� Г.СКОВОРОДА
Народився Григорій 3 грудня 1722р. в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку що нині на Полтащині в козацькій родині Сави та Пелагеї. Батько Сава Сковорода був рядовим козаком, у мирний час займався шинкуванням і продажем вина в Чорнухах; помер наприкінці 1730-х або на початку 1740-х років. Мати Пелагея походила зі Шангіреїв, рід яких мав кримськотатарське походження. Григорій мав ще старшого брата Степана.
З дитинства ріс «чудним» хлопчиком, заглибленим у свої думки і не придатний до господарської роботи.
У сім років Григорія віддали до чотирирічної дяківської школи в Чорнухах.
РОКИ НАВЧАННЯ
У серпні 1734 року Григорій вступив до КиєвоМогилянської академії яка на той час перебувала навершині свого розквіту. У першому, ординарному класі (аналогія, інфима) вивчали українську книжну, польську мови і поступово переходили на латину, яка ставала основною в подальших класах, також вивчали церковнослов'янську.
У 1735—1738 роках Сковорода продовжив навчання в наступних граматичних класах, вивчав латинську мову, прозові та поетичні твори цією мовою. Далі були класи поетики та риторики, а також у 1739—1740 роках починає вчити грецьку, німецьку й гебрейську мови в Симона Тодорського. Потім схема навчання передбачала клас філософії тривалістю два роки, де вивчались діалектика, логіка, етика, фізик, метафізика У цьому класі Сковорода навчався під орудою префекта академії Михайла Козачинського.
ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Влітку 1759р. Сковорода приймає запрошення єпископа Й. Миткевича викладати поетику в Харківському колегіумі, який на той час був найпередовішим навчальним закладом в Україні, і перебирається на Слобожанщину. Навколо нього сформувалося коло шанувальників – студенти філософії - Я.Правицький. В. Білозерський М. Заводовський. Вони збиралися в домі Сковороди, читиали античних авторів, писали вірші, співали, гуляли за містом у садах.
ПОДВИГ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ
“Світ ловив мене, але не спіймав” –говорив чи то жартома, чи то про себе, чи то про всю українську націю в цілому. Розглядаючи особистість Сковороди, доцільно більш детально звернути увагу на декілька основоположних граней його гігантського таланту, який розкриває всю ту ж суть…української нації взагалі. Для своїх сучасників і вдячних нащадків Григорій Сковорода запам’ятається як:
1.Філософ, вчення якого про любов, свободу і життя зберігає актуальність через багато століть після смерті автора.
2. Патріот і борець за українську незалежність – друга основна риса і філософської спадщини Сковороди, і української нації в цілому.
3. Педагог-новатор, який постійно намагається вийти за рамки загальновизнаних канонів, методи викладання якого царському режиму не припали до душі.
4. Терпимість до будь-якої релігії присутня і у Григорія Сковороди, і те ж саме ми бачимо в української нації дотепер.
АФОРИЗМИ Г.С.СКОВОРОДИ
Григорій Сковорода – це людина глибинного характеру, світлого серця і проникливого розуму. Людина, саме життя якої було оригінальним творінням. Освідченість його-надзвичайна, він увібрав у своє єство філософську культуру людства. Одним із свідчень глибини творів є їх афористичність. Чимало крилатих фраз із його писань, ставши афоризмами, пішли мандрувати світом:
“Ні про що не турбуватись –значить не жити”
“З усіх утрат втрата часу найбільша”
“Один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий”
“Бери вершину і матимеш середину”
“Визначай смак не по шкарлупі, а по ядру”
“З видимого пізнай невидиме”
“Найгірша хвороба- хворіти духом”
ТВОРЧА СПАДЧИНА Г. СКОВОРОДА
ОСТАННЯ МАНДРІВКА ФІЛОСОФА
В останній рік життя Сковорода проживав у селі Пан-Іванівка в домі колезького радника Андрія Івановича Ковалівського, який доводився вітчимом майбутньому засновникові Харківського університету Василеві Каразину. На той час Михайло Ковалинський після смерті свого покровителя князя Потьомкін попав в опалу і проживав у маєтку Хотетово за 25 верст на південь від Орла. Старий Сковорода після 19 літ розлуки вирішив його провідати. «Попри далечінь дороги, на вкрай погану погоду й на постійну відразу до цього краю» він вирушив пішки з Пан-Іванівки. Привіз Ковалинському свої твори і прожив у нього 3 тижні. 26 серпня 1794 року, відмовившись від грошей, вирушив назад «в любу Україну, де він дотепер жив і хотів би померти». На певний час через рясні дощі був змушений зупинитися в Курську в Знам'янському чоловічому монастирі, де його радо прийняв архімандрит Амвросій Гиновський. Здається, Сковорода ще збирався відвідати Гусинку, але відчуваючи, що підупадає на силах, подався до Пан-Іванівки, де прожив ще місяць. Помер 9 листопада (29 жовтня ст.ст.) 1794 року в селі Пан-Іванівка (на сьогодні Сковородинівка Золочівського району Харківської області) в домі Андрія Ковалівського.
Пророче передбачаючи майбуття, а в ньому долю свого народу, великий письменник і філософ – писав: “Ми створимо світ кращий. В майбутній Україні бачу все нове: нових людей, нове творіння і нову славу”.
Можливо, ми українці ХХІ століття, є тими людьми, які творять нашу нову славу, нашої оновленої землі, на цій землі завжди житиме в серцях вдячних правнуків легендарний любомудр, наша гордість і слава – Григорій Сковорода.