Яскраво вишита хустина на плечах української дівчини
як символ рідної країни, як прояв величі душі….
«Хуста»- «хистка» від слова хистити, захищати. Вона захищає голову, плечі людини від холоду, спеки, дощу і вітру, заміняла спідницю і плащ. Хустка – це таємниця, у багатьох народів світу вона була символом покровительства жінки і її оберегом, захистом від зла.
Українська хустина, дівоча і жіноча прикраса, незмінна супутниця у житті прекрасної половини людства, оспівана у піснях, завжди була вагомим доповнюючим елементом жіночого народного одягу.
З історії української хустки
За часів Київської Русі жінки використовували як головний убір убруси — рушники білого кольору, часто прикрашені вишивкою, укладені навколо підубрусника (невеликої м’якої шапочки, що збирала та прикривала волосся).
Якими ж були хустки в давнину?
Хустки були переважно білого кольору, в цьому полягає національний характер української хустки. Крім білих хусток покривали голову і білим рушником. Товщина ниток і кількість шовку на рушнику свідчили про достаток сім’ї. Молоді жінки прикрашали рушники віночком з чорнобривців.
Найдавніші хустки вишивали або ткали шовком, сріблом та золотом. Спочатку хустки були білого кольору. Пізніше їх вишивали червоними, синіми, зеленими та жовтими нитками. Дуже рідко використовували чорні нитки.
Хустка – щоденний одяг. Тому можна простежити таку закономірність: у молодих головний убір зав’язували переважно під бороду, а в старих жінок – ззаду голови.
У різних областях України жінки та дівчата пов’язують хустку по-різному: фатою, чалмою, під шию, під потилицю, шляпкою, короною, роблять ріжки, вузлик або чіпляють квітку.
Крім побутового, хустка в Україні має ще й обрядове значення. Народні обряди, пов’язані з хустиною, супроводжували дитину від самого народження
Сповивали новонароджене малятко в біленьку мережану льолю – хустинку, яку традиційно передавали від роду до роду, коли вперше в купелі плескалося немовля.
Добрий час, добрий час,
Ангелята при нас
Розстелили м’якеньку хустинку,
Щоб заповити маленьку дитинку.
А пам’ятаєте, яку ви пісеньку співали про хустинку?
А як не пригадати народну гру: " У хустинку".
Ця гра вам знайома з дитячого садка
У кожній родині, де підростала дівчина, скриня повинна була наповнюватись хустками. Їх дбайливо оберігали, хизувалися перед гостями і сусідами.�Я – не панна, я – господиня,�У мене хусток повна скриня.�
Коли син вирушав у далеку дорогу, мати зав’язувала хліб у білу хустину, щоб не забував батьківського порогу.�� Дай мені, мамо, хустку на щастя, � Хай буде на згадку вона,� Щоб не була поміж нами далека� Навіть чужа сторона.�
Коли до дівчини приходили свати, вона виявляла незгоду виходити заміж врученням гарбуза. Якщо парубок був до душі, то нареченому дарувала хустку.��
Під час вінчання молодих людей їхні руки пов’язують хусткою.�Не люди з’єднали, а з’єднав Бог навіки,�На щастя, на долю, на довгий вік.� �
Свято весілля завершувалося покриттям голови нареченої хустиною. Свекруха, повиваючи голову невістки, говорить:��Іди доню за милого,�Візьми хустку гонорово,�Іди у світ широкий,�Візьми хустки у боки.�
А ще у скрині кожної господині мала бути звичайна ситцева хустка. Нею не зав’язували ні голову, ні шию, а нею зав’язували миску зі святою вечерею і несли до хрещених.�
Як би ми не любили своїх батьків, як би їх не шанували, але в житті приходить неминуча хвилина, коли ми прощаємось із дорогими нам людьми. Після смерті рідних, як знак жалоби, носять чорну хустку. �
Багато скарбів наші бабусі ховали колись у скрині. �А там знаходились:� віночок – символ віри, надії, любові,�рушник – символ долі,�хустка – берегиня вроди.�
А може, і у вас є старенька бабусина хустка, яка зберігає тепло й затишок, але ви не знаєте, яким скарбом володієте…
Хустка у сучасній моді
Вона продовжує залишатися вживаним елементом і у сучасному вбранні.
«Бабусину хустку» як головний елемент використовують у своїх колекціях сучасні дизайнери одягу.
Хочеться вірити , що від сьогодні хустка буде не лише модною деталлю на один день, а й предметом благоговіння перед одним із національних символів, оберегом.
Не цурайтесь хустинок, дівчата.� Що ж ви носите тільки шапки?� На хустки Україна багата,� І цвітуть ще на них бережки�