Пісні літературного походження.

«Ще не вмерла України…» П. Чубинського та М. Вербицького – національний гімн нашої держави

Пісні літературного походження

Часто буває так, що якусь пісню знає та співає багато людей, але хто її автор, відомо не всім. Такі твори називають народними піснями літературного походження.

Літературна пісня – це пісня, слова якої написані конкретною людиною.

Гімн – різновид пісні літературного походження

Народними піснями літературного походження можна вважати й урочисті пісні.

​

Гімн — урочиста пісня, яка вихваляє та прославляє кого-небудь або що-небудь.

Гімни

Історія створення Гімну України

Київ. Осінь 1862 року. На вулиці Великі Васильківській, 22 проходила вечірка організації тогочасної української інтелігенції «Стара громада» з нагоди відновлення Миколи Вербицького-Антіоха у петербурзькому університеті. На вечірці був Миколин старший побратим Павло Чубинський, знаний як етнограф та дослідник українського фольклору, і його найближчі друзі – брати Тадей та Йосип Рильські, з їх приятелем Пауліном Свєнціцьким (відомий український поет Павло Свій). Дівчата, а були тут і сестри Галіцини, і красуні з пансіону сестер Лєнц, попросили присутніх на вечірці поляків виконати ту мазурку Домбровського, яка стала гімном повсталої Польщі. За фортепіано сів Вербицький, а брати Рильські і Свенціцький заспівали бунтівні рядки. Коли ж вони закінчили, Микола почав тихо наспівувати свій переклад: «Мати Польща не загине, поки ми живемо». Павло Чубинський замість похвали, сказав Миколі, що чим перекладати чужу пісню, краще написати таку ж свою.

​

Історія створення Гімну України

Чубинський подався в іншу кімнату, а через півгодини вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на мотив польської «Марсельєзи».

Пісня дуже сподобалася присутнім, і усі записали собі її слова.

Згодом свій екземпляр тексту Микола Вербицький-Антіох віддав Пантелеймону Кулішу, який пообіцяв його надрукувати. Проте на той час журнал «Основа», видавцем якого був Куліш, вже припинила своє існування. Куліш поїхав лікуватися до Італії. По дорозі зупинився у Львові. Старовинне місто, його люди так сподобались Кулішу, що він, пообіцяв літератору Ксенофонту Климковичу ненадруковані вірші Шевченка з архіву «Основи». Переправив він вірші з уже знайомим нам Павлином Свєнціцьким, який після придушення польського повстання емігрував до Львова. Та чи Куліш, чи сам Свєнціцький зробили так, що разом із «Заповітом», «Мені однаково», «М.Костомарову» було передано й «Ще не вмерли України».В журналі «Мета» № 4 за 1863 рік усі ці вірші були надруковані. Відкривався журнал текстом «Ще не вмерла...», за яким йшли інші вірші Шевченка.

​

Історія створення Гімну України

Примірник журналу потрапив до священника української греко-католицької церкви Михайла Вербицького. Отець Вербицький фанатично любив Шевченка, мріяв покласти на музику всі його вірші. Отже, отримавши журнал, він через тиждень поклав на музику всі чотири вірші.

​

Вже в грудні, на зібранні громади Перемишльської семінарії, пролунала вперше «Ще не вмерла Україна». Ректору так сподобалась пісня, що він рекомендував семінаристам поширювати її серед прочан, а отець Вербицького попрохав зробити з солоспіву хорал. І вже на свято Івана Хрестителя перед багатотисячним натовпом перемишльців пролунала ця мелодія у виконанні зведеного хору.

Державний Гімн України

За радянської України пісня авторства Чубинського була заборонена, проте з проголошенням Незалежності України повернулася до життя. Офіційна музична редакція ухвалена Верховною Радою 15 січня 1992 року, а текст гімну затверджено Законом України «Про Державний Гімн України» 6 березня 2003 року, у статті першій даного Закону зазначено:

«Державним Гімном України є національний гімн на музику

М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського…»

Ще не вмерла України…

​

​

Ще не вмерла України,

Ні слава, ні воля,

Ще нам, браття українці,

Усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки,

Як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття,

У своїй сторонці.

​

Станем, браття, всі за волю.

Від Сяну до Дону,

В ріднім краї панувати

Не дамо нікому.

Чорне море ще всміхнеться,

І Дніпро зрадіє,

Що на нашій Україні

Доленька доспіє.

​

Душу й тіло ми положим

За нашу свободу

І покажем, що ми, браття,

Козацького роду.

Ще не вмерла України…

Тема: відтворення прагнення українців жити у волі; намагання боротися з будь-яким ворогом, захищаючи рідний край.

​

Ідея: віра оборонців рідної землі у неминучу перемогу над ворогом, цілеспрямованість українців у доведенні, що вони козацького роду.

​

Жанр: гімн

​

Художні особливості твору:

​

метафори: «усміхнеться доля», «Чорне море всміхнеться», «Дніпро зрадіє», «доленька доспіє»;

порівняння: «згинуть… вороженьки, як роса на сонці»;

рефрен: «браття», «воля», «доля, доленька».

​

Первісний текст пісні

Северин Наливайко

Максим Залізняк

Тарас Трясило

Богдан Хмельницький

Релігійний гімн України

Гімни можуть бути не лише державними, а й релігійними. Релігійний гімн є і в України. Ним стала пісня, слова якої написав 1885 року український письменник, педагог та громадський діяч Олександр Кониський, а музику до неї створив відомий композитор Микола Лисенко. Пісня має назву «Молитва».

Історія появи гімну досліджувалась з листування Богдана Кирчіва з Олександром Кониським. 26 січня 1885 р. Кирчів написав листа Кониському, прохаючи його надіслати до збірника авторських та народних пісень, видання якого планували львівські студенти, власні й Лисенкові твори. Цей лист став історичним поштовхом, що об’єднав творчий потенціал друзів і сподвижників М.Лисенка і О. Кониського.

​

Вже 26 березня 1885 року О. Кониський повідомив Кирчіва:

​

«На сей раз маю до Вас ось яку просьбу, я написав «Молитву» руських дітей, а М. Лисенко завів її на ноти і придбав дуже хорошу музику, котра дуже усім сподобалась. На лихо, у нас не можна її надрукувати, а, на нашу думку, варто було б той гімн розповсюдити і в селах, і в школах Галичини…»

Молитва

Тема: звернення людей до єдиного Бога з молитвою про необхідність уберегти Україну і дати її народу волі, щастя і долі.

Ідея: возвеличення сили Бога, віра люду в його допомогу.

Основна думка: клопотання і звернення людей до Бога не тільки з власних інтересів, а й прагнення зберегти Україну, піклуватися і дбати про неї.

Жанр: гімн

Художні особливості твору:

епітети: «чиста любов»;

рефрен: «Нам Україну храни»

риторичні оклики: «Ти на люд наш зверни!», «Дай доброго світла!», «І многая, многая літа!».

​