Викриття конформізму значної частини української еліти в посланні Т. Шевченка “І мертвим, і живим, і ненарожденним...”

Мета: Ознайомитися з ідейно-художнім змістом твору, з’ясувати історичні передумови його виникнення, розкрити зміст моральних настанов у творі, суть роздумів поета про причини тяжкого життя поневоленого народу; розвивати вміння висловлювати власні судження з приводу прочитаного, проведення паралелей з реальним сучасним життям; виховувати активну громадянську позицію, патріотизм, почуття поваги до людської гідності, велику повагу до Шевченка та його геніальної творчості.

Тема:

Показ змодельованого образу національної еліти, якою вона повинна бути, визначення її політичних та морально-етичних поглядів.�

Ідея:

• заклик до об'єднання нації через рівні права для кріпаків і панів (“Обніміте ж, брати мої, найменшого брата…”);

​

• різкий осуд сліпого захоплення тогочасної еліти “іноземщиною” ( “а ви претеся на чужину шукати доброго добра”;

​

• заклик до вивчення як чужих, так і власних здобутків науки, культури (“і чужому навчайтесь, і свого не цурайтесь”);

​

• передбачення скасування кріпацтва (“Розкуються незабаром Заковані люде”).

���ПРОВІДНА ДУМКА:�

«Учитесь, читайте, / І чужому научайтесь, / �Й свого не цурайтесь…»�Правду треба шукати на власній землі, силу слід черпати, спираючись на свій народ, справжню волю можна здобути в єднанні з ним; інтелігенція України повинна бути разом із народом, покликана зберегти українську культуру.�

Жанр:

Послання-звернення до представників панівного класу.�

Послання — віршований або прозовий твір, написаний у формі листа чи звернення �до однієї або �багатьох осіб.

Значення епіграфу до твору�Епіграфом до твору стали слова з Біблії: «Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить — лжа оце». Шевченко таким епіграфом натякає на панів, які експлуатують кріпаків і водночас говорять, що люблять народ. Цим самим поет порушує проблему лицемірства, фальшивого патріотизму, що ведуть згодом до зради, утрати своєї національної свідомості.�

“І мертвим,

і живим…”

У посланні Шевченко згадує “славних прадідів великих”, які поклали голови за волю України”, а “правнуки погані” – нащадки гетьманської старшини, малоросійські кріпосники, перетворили таких же козачих правнуків на підневільних кріпаків.

Образ автора у посланні неоднозначний: «автор» обертається до читача обличчям то юродивого-печальника за людей («Тілько я, мов окаянний,і день і ніч плачу…На розпуттях велелюдних»), то пророка («Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде»), то апостола-проповідника («І чужому научайтесь»), загалом - поета-громадянина, патріота, чиє серце розтяла розколина, яка зруйнувала націю. Кожна з іпостасей автора творить емоційний ореол скорботи, прокляття, апокаліптичної погрози, іронії та сарказму, любові й надії.

​

​

​

​

​

​

​

​

У кінці поеми-послання поет благає:«Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата», бо в основі української душі є любов до людини, заповідана Ісусом.

Працюємо з термінами

Завдання учням. Запишіть у зошит визначення інвективи. Знайдіть власні приклади у творі.

Інвектива – прийом, який полягає в гострому викритті певних осіб чи соціальних явищ. Напр.: “Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались, Щоб там і здихали, де ви поросли!”( про еліту)

Послання як джерело афоризмів

Завдання учням. Пригадайте, що таке афоризм. Поясніть значення наступних крилатих висловів:

​

“В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля”;

“Нема на світі України, Немає другого Дніпра”;

“Якби ви вчились так, як треба, То й мудрість би була своя”;

“І чужому навчайтесь, Й свого не цурайтесь”;

“Доборолась Україна до самого краю, гірше ляха рідні діти її розпинають”.

​

​

​

1. Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.

2. Доборолась Україна До самого краю.

Гірше ляха свої діти Її розпинають.

3. Схаменіться! будьте люди, Бо лихо вам буде.

4. Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю!

Саме таке розумiння морального обов'язку українцiв перед своєю державою –

• любити Батькiвщину,
• бути небайдужим до долi народу,
• боротися за краще майбутнє,
• шанувати пам'ять предкiв,

але робити це розумно,

• учитися iнколи й на чужому досвiдi,

та не обожнювати його

- є справедливим на всi часи.