Розквітайте буйним квітом, Хоньківці мої…

Підготувала завідуюча сільською бібліотекою Ткачук Г.П.

Куточок у раю

А «Хоньківці» село давно назвали,

Хто перші поселилися сюди.

Куточок у раю людей привабив,

Родючі землі й близько до води.

​

З тих пір життя постійно вирувало…

І Матір Божа завітала не дарма:

Вона під захист Хоньківці узяла.

Як усе добре,то й біди нема.

​

А лихо підкрадалось непомітно:

І революції, й голодомор, й війна…

Чим завинили наші односельці,

Що мармур карбував їх імена?

​

Ніколи не повернуться до хати…

Історія життя забрала назавжди.

Кого в їх смерті треба звинуватить?

І чому час позамітав сліди?

Та це тому, щоб ми жили щасливо,

Трагічну пам’ять в серці берегли.

Щоб нас уже ніколи не дурили,

За себе постояти щоб могли.

​

А Хоньківці знов вечір накриває,

Природи манить неземна краса…

І кожен житель добре знає:

Тут його серце, пам’ять і сім’я.

​

​

Побережник

Слава Миколаївна

За переказами старожилів назва Хоньківці походить від перших поселенців «хухлеїв», яких в народі називали «хухлейцями».

Село засноване в ХVII столітті. Перші поселення хоньківчан були по дві сторони річки Караєць на Долішній долині і Верхній долині..

Сторінками минулого…

Старожили розповідають, що через наше село ішла Матір Божа і стала ногою на великий камінь десь посеред гори по ліву сторону від річки Караєць. А на горі Матір Божа сіла спочити і тут була збудована церква імені Архистратига Михайла. У 1845 році на Долині було побудовано цукроварню і винокурню

«Панський бузок і груша» - біля воріт школи ще й досі росте «панський бузок», бо тут були алеї висаджені бузком до маєтку пана. Росте велика стара груша, старожили говорять, що вона «панська».

• Казарма – наше село розташоване в прикордонній зоні. Панські маєтки були перебудовані на військову казарму.
• В дні війни казарма була частково розбита, потім була відбудована і тепер тут середня школа.
• Комсостав розміщувався в окремому приміщенні. Сьогодні там шкільна майстерня.
• Площадка – в центрі села був збудований другий магазин. Тут продавали усі необхідні товари. На площадці у великі свята збирались жителі села, строєм по 4 солдати проходили військові. Стояла дерев’яна трибуна, де виступали з промовами. Для розваг були кольца, турніки. Старші люди сиділи на траві, а молодь танцювала.

Саївка – ліс по праву сторону річки Караєць був посаджений чоловіком на ім’я Савка. Ліс багатий на лікарські трави і гриби.

Гайдамацька криничка – через наше село проходили гайдамаки. Вони на деякий час зупинилися біля річки Караєць у лісі Саївка. Гайдамаки викопали там криничку і погріб, де тримали порох. Смачна вода у криниці є і досі.

Село Хоньківці має чотири частини: Качурівка, Калинівка, Мазурівка, Кут.

Кут села і Мазурівку розділяє великий Кубів Яр. В центрі села була збудована волость, пізніше там була школа. Недалеко біля церкви знаходилася попова хата.

Недалеко від церкви збудовано Чайну, а пізніше там була сільська рада, пошта, бібліотека. З другої сторони через великий вигін розмістилася велика лавка, де продавали різні товари; А потім там був клуб, а пізніше будинок побуту. У великі свята тут збиралися хоньківчани, наймали троїсті музики і веселились. Це дійство називалось галія.

В 1930 році в селі було створено 3 колгоспи: «Колос», «Вівчар», «Нове життя».

Під час Голодомору 1933 року в селі Хоньківці померло 831 людина. Залишилось багато пустих будинків.

З 22 липня 1941 по 26 березня

1944 року село знаходилося під тимчасовою німецькою і румунською окупацією.

Перші дні Великої Вітчизняної війни на захист рідної землі стали 107 хоньківчан.

Почалася окупація села. В село вступили румуни, й настали тяжкі дні.

Від людей забирали худобу, хатні речі, а в червні 1942 року поліція та німці

почали ловити і вивозити до Німеччини молодь. За період 1942-1943 рр. забрали з села 128 хоньківчан. 91 воїн загинули на фронтах і зникли безвісті.

В 1958 році дрібні артільні господарства імені 8 березня с. Бернашівки,

ім. Калініна та ім. Петровського с. Хоньковець об’єдналися в укрупнений

колгосп ім. Ілліча, за яким закріплено на вічне користування 3200 га.

землі, в тому числі 2000 га. орної.

Колгосп вирощує озиму пшеницю, кукурудзу, горох, жовті тютюни,

соняшник, має добре розвинене овочівництво та м'ясо – молочне

тваринництво. Розводили кролів, курей.

​

З 1959 по 1961 рік головою головою колгоспу був Поцілуйко Михайло Мойсейович.

​

​

З 1961 року по 1985 рік головою колгоспу імені Ілліча села Хоньківці і Бернашівка працював Мельник Федір Тимофійович. Було побудовано ферми для корів і телят, свинарку у Буркавці, контору колгоспу, автозупинку, будинки для жителів-переселенців із хутора Текліївка.

Шана за працю

На полях вирощували високі врожаї пшениці, жита, кукурудзи, соняшнику, гороху вівса, гречки, овочів, тютюну, а в саду черешень і яблук. Влітку на допомогу в польових роботах приїздили солдати із військової частини с. Серебрія.

• Агроном Ткаченко Володимир Петрович
• Був нагороджений медаллю «За доблестний труд», орденом «Трудового Червоного Прапора».За високий урожай кукурудзи і пшениці премійований путівкою в Болгарію.

​

​

​

• Високих показників в роботі досягла доярка Шиманська Килина Степанівна(нагороджена Орденом Трудової Слави ІІІ ступеня, Орденом Трудової Слави ІІ ступеня, медаллю «За трудову доблесть»).

​

​

​

​

• Тракторист Хухлей Іван Федорович (нагороджений орденом Трудової Слави ІІ ступеня. За вагомі досягнення голова колгоспу Мельник Ф.Т. нагороджений республіканською премією.

У 1974 році відкрито сільський Будинок культури.У 1982 році побудовано почтове відділення, а в1983-відкрито пам’ятник загиблим у Великій Вітчизняній війні односельчанам.

Сьогодення

В 2002 році було створено у селі ТОВ «Нове хоньковецьке».

З 2004 року розпайовані землі хоньківчани стали здавати в оренду. Один з таких орендарів – ФОП Софійчук А.С.має в своєму користуванні 332 земельні частки паїв площею 654, 12 га.

Інший орендар - «Дністер-Агро» має в користуванні 61 пай площею 113,52 га землі

СТОВ «Агрокряж» - 51 пай площею 115,15 га.

Черкасів ліс – на схилі гори по праву

сторону річки Караєць був

посаджений грабовий ліс Черкасом

Захарієм. Через ліс протікає кілька

струмків до великого яру. Влітку і

осінню Черкасів ліс багатий на гриби.

Качурівський став – в кінці

Черкасового лісу у мальовничому

місці є невеликий став. Він оточений

вербами, соснами, акаціями.

Вода у став надходить із 3 джерел.

Це улюблене місце

відпочинку хоньківчан.

Буркавський став – в урочищі

Буркавка постійно із джерел б’є і

буркотить вода. Тому і став назвали

Буркавський. Над ставом ростуть

верби, акації, у воді є риба. Влітку тут

відпочивають сільчани.

​

Хоньковецька

сільська бібліотека,

завідуючою працює

Ткачук Ганна

Петрівна.

Бібліотека – море книг.

Бібліотека – храм науки…

Переступайте наш поріг

Беріть скарби нетлінні в руки!

Нема прекрасніших доріг,

Ніж в цей вселюдський храм науки.

П.Гоць

Хата моя, біла хата

Фольклорно-етнографічний музей села.

Роботи хоньковецьких умільців

В 1884 р. селі вперше відкрито церковно-приходську школу, в якій навчалось не більше 30 дітей, переважно хлопчиків. В грудні 1917 р. розпочала свою роботу Хоньковецька З 1998 року в Хоньковецькій середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів і по сьогодні директором школи працює Григоришина Віта Григорівна.

Освіта

в селі

Хоньківці.

У 1965 році побудовано колгоспні ясла,а в1982 році його передано в державну власність і на базі нього створено ДНЗ «Дзвіночок»,який функціонує донині і в ньому на даний час виховується 28 дітей дошкільного віку.

​

У “Дзвіночку” затишно малятам.

В селі Хоньківці проживає два воїни-афганці: Леваднюк Володимир Михайлович і Побережник Іван Степанович.

Афганістан болить в душі кожної свідомої людини. Кожного року в зимовий день скорботи до Побережника Івана Степановича приходять учні місцевої школи.

Хоньківчани, мої хоньківчани, низько вклоняємось Вам

Вони захищають Україну

Войтов

Євген

Володимирович

Капацин

Борис

Борисович

Зеленчук

Микола

Дмитрович

Скляр

Олександр

Васильович

Віталій

Михайлович Поцілуйко – довгий час працював головним прокурором

Чернівецької області. В селі Хоньківці на місці зруйнованого храму

розпочато будівництво нового храму ім. Архистрага Михайла. Віталій

Михайлович частий гість у нашому селі. Йому дорога мала Батьківщина. Віталій

Михайлович спонсор у будівництві нового храму. Поцілуйко – письменник, він видав 5 книг. В книгах є розповіді про хоньківчан. Свої книги Поцілуйко подарував школі, бібліотеці.

Завідуюча ФАП

Майборода

Майя

Степанівна

Лікар загальної практики

сімейної медицини

Криворука

Наталя

Іванівна

Плани на майбутнє

• Створення сприятливих умов для розвитку малого

та середнього підприємництва;

• Розвиток освіти, духовності, культури;
• Покращення фізичного та психічного здоров’я громади;
• Розвиток громадської свідомості;
• Поліпшення екологічної ситуації;
• Залучення додаткових джерел надходжень до сільського бюджету.

Моє село

Моє село – шматочок мого серця,

Безмежної любові і туги…

Без тебе, рідне, в світі важко так живеться,

Тож повернутись поспішаємо сюди.

​

Знайоме й дороге усе до болю.

Все, що тут сталось, в серці назавжди.

Стежинка у садочок, рідна школа…

В дитинство повертають Карайця береги.

​

Ліс манить прохолодою й грибами,

А жайворонок в синє небо зве…

Стежинка, що веде до батька й мами,

У серці нашому не заросте.

​

Село з давніх давен народ годує.

Тут у пошані хліб – він всьому голова.

Та вже нікого в світі не дивує

Відношення держави до села.

​

Щорік на карті вас стає все менше…

Чи зможуть вас нащадки зберегти?

Маленька батьківщина – це джерельце,

З якого діти поспішають у світи.

​

Провели, а самі засумували…

З доріг далеких нас чекаєте завжди.

Шматочок серця, Хоньківці маленькі, -

Мого життя і долі береги.

Побережник Сергій Іванович

​