Література письменників-емігрантів.
“Празька школа”
ЕМІГРА́ЦІЯ (від лат. emigratio – виселення, переселення) – вимушене або добровільне переселення корінних мешканців з Батьківщини до іншої країни на постійне проживання чи на деякий час з політичних, соціальних, економічних, релігійних та інших причин.
Хвилі української еміграції
Празька школа
Празька школа - група українських поетів та письменників, які у 1920-х роках опинилися за кордоном, переважно у Європі, і тривалий час мали своїм культурно-організаційним центром Прагу.
«Празька школа» охоплює творчість Юрія Липи, Юрія Клена, Олекси Стефановича, Олександра Олеся, Оксани Лятуринської, Галини Мазуренко, Олега Ольжича, Олени Теліги, Леоніда Мосендза, Євгена Маланюка.
Що вирізняє митців �“Празької школи”
Майже для всіх “пражан” був характерний напрям неоромантизму, однак кожен із цих поетів та поетес мав неповторний авторський стиль.
Юрій Дараган
(1894-1926)
Родоначальник школи, мав значний вплив на творчість її поетів саме історіософськими мотивами.
Народився він у Єлисаветграді 16 березня 1894 року.
Після проголошення УНР вступив до рядів українського війська. Коли УНР зазнала поразки, його інтернували в табори Калішу і Шеп'юрне (Польща)
1923 р. вступив до Українського педагогічного інституту в Празі.
Увійшов в історію української літератури збіркою «Сагайдак» (1925).
Центральною в ліриці Ю. Дарагана є тема України.
Леонід Мосендз
(1897-1948)
Народився 20 вересня 1897 р. в місті Могилеві-Подільському.
Під час громадянської війни воював у лавах війська Петлюри. 1920 р. разом із розбитою армією УНР відступив до Польщі. 1922 р. переїхав до Подєбрад і навчався на хіміко-технологічному факультеті Української господарської академії. У 1931 р. захистив докторську дисертацію з проблеми переробки нафти. Перу Л. Мосендза належать збірки новел «Людина покірна» (1937), «Відплата» (1939), поеми «Вічний корабель» (1940), «Каніт-ферштан» (1945), збірка поезій «Зодіак» (1941).
Мосендз творив «наукову» поезію, сміливо в її образну тканину включав філософські мотиви, поняття й лексику з точних наук, розширюючи естетичне поле лірики.
Олег Ольжич
(1907-1944)
Народився 8 липня 1907 року в Житомирі в родині визначного українського поета Олександра Олеся (Кандиби). До 16-ти років жив в Україні. Середню освіту закінчував здобувати у Празі. Будучи студентом Карлового університету, водночас навчався в Українському вільному університеті.
Ольжичева лірика як продовження Олесевої традиції наповнена вольовими інтонаціями, зумовленими боротьбою національної еміграції за незалежність України, заглиблена в проблематику історичної долі.
Олена Теліга
(1907-1942)
Народилася 21 липня 1907 р. в Петербурзі. Під час революції родина повернулася до Києва. 1923 р. разом з мамою Олена нелегально емігрувала до Чехо-Словаччини. У Празі закінчила історико-філософський факультет Українського педагогічного інституту імені М. Драгоманова.
Коли фашисти окупували Україну, у вересні 1941 р. разом з похідними групами українського підпілля прибула до Рівного, а з жовтня уже діяла в Києві. За жорстких умов окупаційного режиму організувала літературно-мистецьке життя, очолила Спілку письменників України, редагувала український журнал «Літаври». 9 лютого 1942 р. Була заарештована, а 21 лютого цього ж року разом з іншими борцями розстріляна в Бабиному Яру.
Олекса Стефанович
(1899-1970)
Народився 5 жовтня 1899 р. в селі Милятин (тепер Рівненська область) в родині православного священника. 1919 р. закінчив Волинську духовну семінарію в Житомирі. 1922 р. Стефанович емігрував до Чехо-Словаччини, де закінчив філософський факультет Празького Карлового університету (1928). 1944 р. Стефанович залишив Прагу, виїхавши до Німеччини. У 1949 р. поет оселився у США.
Друкуватися почав з 1923 р. в емігрантських журналах «Нова Україна», «Веселка», «Український студент». У Празі поет видав збірки «Поезії» (1927), «Стефанос» (1938).
Оксана
Лятуринська
(1902-1970)
Народилася 1 лютого 1902 р. на хуторі біля містечка Вишнівець (тепер Тернопільська область) в родині військового офіцера. Навчалася в Кременецькій українській гімназії.
Після смерті матері Оксана утекла до Німеччини, а 1924 року нелегально приїхала до Чехо-Словаччини.
У Празі стала студенткою філософського факультету Карлового університету та Української студії пластичного мистецтва. Уже на початку 30-х років утвердилась як художниця й скульптор. Водночас друкувала свої поезії в журналах «Вісник», органічно ввійшла в коло поетів «празької школи». Збірки «Гусли» (1938), «Княжа емаль» (1941) побачили світ у Празі, збірка «Веселка» (1956) — у США.
Перу О. Лятуринської належать книга новел «Материнка» (1946), збірка віршів для дітей «Бедрик» (1956).
Євген Маланюк
(1897-1968)
Народився 2 лютого 1897 р. в родині військового в Новоархангельську. Після закінчення Єлисаветградського реального училища вступає до політехнічного інституту в Санкт-Петербурзі. 1917 р., коли почалася боротьба за українську державність, Маланюк стає старшиною у війську УНР. 1920 р. опиняється в Галичині, потім у Польщі, Чехо-Словаччині.
На цей період припадає становлення Маланюкового таланту та вихід першої збірки під назвою «Стилет і стилос» (1925). Маланюк (за власним висловом) змінив зброю воїна (стилет) на перо поета (стилос) і став лідером «празької школи».
1929 р. виїздить до Варшави. Навколо Є. Маланюка та Юрія Липи, котрий теж переїхав до Варшави, об'єднуються українські письменники, створюється нова літературна громада під назвою «Танк».
Домашнє завдання
Прочитайте й законспектуйте матеріал про письменників-емігрантів (с.151-152 підручника)