Шнайдер Владислав -ННІЕЕ ГА-31

“Поезія –це завжди неповторність”

Всесвітній день поезії був запроваджений делегатами 30-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в 1999 році.

Перший Всесвітній день поетичного слова відзначався в Парижі 21 березня 2000 року.

Справжня поезія — безсмертна. Так, можна заперечити, що мало чого є у світі настільки ж нетривкого, ніж слова — чи то на папері, чи на камені. Поезія подібна властивостями до алмазу, але не має його твердості.

​

​

Поезія - це той дзвінкий струмок, �Що витікає з надр душі твоєї, �Це мрії у тлумаченні думок, �Що з вірою вселяються в надію! �Поезія - це струни відчуттів, �Це музика Вселенської любові, 

Поезія - це скарб усіх віків, �Це діамант величиною в слово!

Поезія - то серця мова -�Надії, Віри і Любові -�Життя духовного основа.�Ні меж, кордонів їй немає,�Аж до зірок дух підіймає.�Вона - мрій сонячних жар-птиця,�Наснаги - чистая криниця,�Поезія - прекрасний цвіт,�Що нам дарує дивосвіт�

​

Які щасливі очі у казок!

Я прокидаюсь, серце калатає.

Зима стоїть персидська, як бузок,

і жоден птах її не хилитає.

Мої палаци, вежі крижані,

я в першу мить не знаю навіть, де я,—

чи там, в дитинстві, чи іще у сні,

чи в Ірпені, чи в царстві Берендея.

Я в першу мить не знаю, що це — я.

Сосновий світ здивовано вивчаю.

Я прокидаюсь. І твоє ім'я

наповнить душу сонцем і печаллю.

Які щасливі очі у казок!..