ТЕМА: ПОВЕДІНКОВІ МЕХАНІЗМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ГОМЕОСТАЗУ. ІНТЕГРАЦІЯ НЕРВОВОЇ, ГУМОРАЛЬНОЇ ТА ІМУННОЇ РЕГУЛЯЦІЇ В ОРГАНІЗМІ ЛЮДИНИ І ТВАРИН.�

Поведінка й підтримання гомеостазу

• Для будь-якого виду тварин характерні різні власні види поведінки (пошук їжі, піклування про потомство, побудова гнізда тощо).

​

• Завдяки природному добору формується «правильна» поведінка, що сприяє виживанню особини. А її нащадки успадковують саме таку модель поведінки.
• Так у виду формується набір програм виживання — поведінкових реакцій, які допомагають особинам пристосовуватися до умов навколишнього середовища і підтримувати свій гомеостаз.

​

• Велику роль у підтримці гомеостазу організму відіграють вроджені форми поведінки.
• До них належать, наприклад, рефлекторне уникнення болю як фактора, що ушкоджує, задоволення голоду або спраги.

​

• Для людини не менш важливі свідомі дії.
• Ми змінюємо порушений обмін речовин за допомогою ліків, додаємо до їжі вітаміни, підтримуємо температуру тіла, одягаючись і ховаючись у приміщеннях.

​

Поведінкові механізми регуляції гомеостазу в людини�

• Активація пристосувальної поведінки відбувається, коли сигнал про зміну гомеостазу передається в гіпоталамус.
• Гіпоталамус формує відчуття незадоволеності, що переживається як потреба в їжі, воді, теплі, холоді тощо.
• Цей стан називають мотиваційним збудженням. Воно спонукає організм до активних дій.

​

• Задоволення потреб викликає позитивні емоції, тобто поведінка контролюється не тільки відчуттям потреб, а й системою винагороди — складною мережею нейронів, що відповідають за задоволення.
• Передчуття нагороди забезпечує мотивацію до дії.

​

• У формуванні адаптивної поведінки дуже великою є роль емоцій.
• У ході еволюції ця ознака була доведена природним добором до надзвичайно багатої різноманітності емоційного стану в людини.

​

Роль безумовних рефлексів у підтриманні гомеостазу�

• Безумовні рефлекси є основою нервової діяльності тварин та взаємодії їхнього організму з навколишнім середовищем.

​

• Низка безумовних рефлексів безпосередньо обумовлює гомеостаз, а рефлекторна реакція організму залежить від змін обміну речовин.
• Наприклад, складний безумовний рефлекс, пов'язаний із пошуком їжі, виникає в разі зниження вмісту глюкози й інших поживних речовин у крові.

• Через надлишок вуглекислого газу в крові відбувається рефлекторне прискорення дихання.
• У разі інфекцій, отруєння, накопичення в крові токсичних продуктів обміну виникає блювання. Цей рефлекторний акт видаляє з організму шкідливі речовини.
• Ознакою порушення гомеостазу є біль.
• Він змінює поведінку тварини на уникнення больових відчуттів із метою виживання.

​

Поведінка й терморегуляція

• Більшість тварин здатна певною мірою впливати на температуру тіла за допомогою відповідної поведінки . Тварина може утворювати додаткове тепло, прискорюючи метаболізм, і вживати заходів, що знижують втрати тепла.

​

• У холодних умовах багато тварин посилено харчуються. Прийом їжі дає можливість отримати більше тепла, оскільки воно виділяється під час травлення.
• Теплокровні тварини збільшують утворення калорій, посилюючи м'язову активність, наприклад, дрижанням або рухом.

• У деяких безхребетних зниження температури стимулює додаткову рухову активність, і в такий спосіб вони здатні підтримувати більш високу температуру тіла, ніж температура середовища.
• На холоді тварини звиваються клубком або збиваються докупи з іншими особинами того ж виду, що знижує втрати тепла. Окремі види здійснюють сезонні міграції в місця з більш сприятливими умовами.

​

• В умовах спеки тварини посилюють охолоджувальне випаровування, зволожуючи поверхню тіла слиною або змочуючи себе водою.
• Деякі тварини широко розкривають пащі в спеку, посилюючи випаровування через дихання.
• Деякі в спекотну погоду періодично ховаються в прохолодних норах.

​

Поведінка й водний баланс

• Усім сухопутним тваринам потрібна вода. За умови її нестачі істотно змінюються метаболічні процеси, порушується гомеостаз. Зменшується об'єм протоплазми клітин і міжклітинної рідини, збільшується концентрація солей у крові та інших рідинах організму.
• Зневоднення організму є серйозною загрозою для життя. Втрата людиною понад 20 % води супроводжується незворотними змінами в організмі і призводить до смерті.

​

• Під час зневоднення виникає спрага.
• Це дуже неприємний стан, який стимулює організм до пошуку води.
• Утамувавши спрагу, людина почувається задоволеною. Адже спрага супроводжується наростанням процесів збудження в центральній нервовій системі, які зумовлюють підвищення м'язової активності.

• Винятком з цього правила є тварини, що мешкають у посушливих місцях. У них спрага знижує м'язову активність. Деякі тварини пустель під час хронічного дефіциту води навіть впадають у сплячку.

​