Гриби. Лишайники

(близько 100 000 видів)

​

• Виникли 670 млн років тому
• Мають риси, спільні з рослинами: ведуть прикріплений спосіб життя, мають клітинні стінки, вакуолі
• Мають риси, спільні з тваринами: безхлорофільні, до складу клітинної стінки входить хітин, в обміні речовин є сечовина, утворюється запасний продукт – глікоген
• Тіло складається ниток – гіфів, сукупність яких утворює міцелій
• За типом живлення – гетеротрофи
• Розмножуються вегетативно (брунькуванням, частинами міцелію), нестатево (спорами), статево
• Наука, що вивчає гриби - мікологія

Гриби

гетеротрофи

Сапротрофи

(всмоктують речовини всією поверхнею гіфів)

Живляться рештками мертвих організмів (осмотично)

Живляться за рахунок живих організмів

Симбіонти

(із коренями вищих рослин)

Паразити

живляться за допомогою вироста – присоски – гаусторії

Групи грибів за способом живлення

Пеніцил

Аспергіл

Мучниста роса

Лінійна хлібна іржа

КОРЕНІ РОСЛИН

цукри, кисень

МІЦЕЛІЙ ГРИБІВ

активує ферменти рослин, зв'язує вільний азот, сприяє вуглеводневому обміну , допомагає засвоювати важкодоступні речовини з ґрунту

Картопля, вражена синхітріумом

Цвілеві гриби

Мукор (біла цвіль)

Пеніцил на мандаринах

Аспергіл

У 1929 році англійський мікробіолог виявив антибактеріальну дію цвілі Penicilliym notatyt, виділив з неї речовину, яку назвав пеніциліном. Вона гальмувала розвиток Staphylococcus aureus. Механізм дії пеніциліну пов'язаний з порушенням обміну амінокислот у мікроорганізмів і витіснення вітамінів. Застосовують при лікуванні запалення легень, скарлатини, менінгіту тощо.

У 1999 році журнал «Тайм» за відкриття пеніциліну назвав Флемінга одним із ста найважливіших людей ХХ сторіччя і повідомив: «Це відкриття змінить хід всієї історії. Речовина, яку Флемінг назвав пеніциліном, є досить активним антиінфекційним засобом.»

​

(06.08.1881 – 11.03.1955)

Олександр Флемінг

​

(8 000 видів)

​

• Поширені на всій земній кулі
• Розмножуються спорами та частинами гіфів
• На поверхні міцелію утворюються плодові тіла
• Більшість утворює мікоризу
• Поділяються на трубчасті та пластинчасті

ніжка

плодове тіло

шапинка

Шапинкові гриби

Трубчасті шапинкові гриби

​

• Мають трубчастий гіменофор (нижня частина шапки гриба, де дозрівають спори)
• Плодові тіла м’ясисті, швидко ушкоджуються комахами, слимаками, легко загнивають
• Представники: підберезник, маслюк, білий гриб, підосичник, сатанинський гриб

Гіменофор трубчастого гриба

Маслята

Підосиновик

Білий гриб

Підберезовик

Пластинчасті шапинкові гриби

​

• Мають трубчастий гіменофор (нижня частина шапки гриба має радіальні пластинки, що розходяться від центра до периферії)
• Представники: шампіньйони (печериці), опеньки, сироїжки, грузді, рижики, мухомори, бліда поганка

Гіменофор пластинчастого гриба

Опеньки

Мухомор

Бліда поганка

Рижики

Білі гриби

Маслюки

Лисички

Безумовно їстівні гриби

(не потребують додаткового оброблення)

Печериці (шампіньйони)

Підосичники

Підберезники

Зморшки

Сироїжки

Умовно їстівні гриби

(перед приготуванням необхідно варити і зливати відвар, бо можливе харчове отруєння)

Свинушки

Бліда поганка

Боровик сатанинський

Боровик неїстивний

Мухомор білий вонючий

Мухомор пантерний

Мухомор червоний

Рядовка сірнисто-жовта

Отруйні гриби

​

• Розповсюджені від пустель до Арктики й Антарктики
• Оселяються на різних субстратах: грунті,скелях, листках, мохах, хвої, рештках рослин, корі дерев, шкірі, залізі тощо
• Стійкі до високих температур
• Можуть переносити тривале висушування
• Більшість води і мінеральних речовин утримують з дощової вологи
• Вегетативне тіло лишайників складається з гіфів гриба та клітин водоростей, називається сланню
• Мають дуже повільний ріст
• Утворюють лишайникові кислоти
• Розмножується вегетативно (частками талому), статево
• Наука, що вивчає лишайники - ліхенологія

​

Лишайники

Будова тіла гетеромерного лишайника

Шари гіфів гриба

Нижній Середній Верхній

Клітини водоростей

Гіфи грибів у ролі ризоїдів