За твором В. Сухомлинського�«Як білочка дятла врятувала»
Підготувала Пінчук Т.М.
Серед зими потепліло, пішов дощ, а потім знову замерзло. Вкрилися льодом дерева, зледеніли шишки на ялинках.
Немає чого їсти дятлові: стукає об лід, а до кори не достукається.
Б’є дзьобом шишку, а зернятка не вилущуються.
Сів дятел на ялині й плаче. Падають гарячі сльози на сніг, замерзають.
1
Дивиться білка з дупла — дятел плаче. Стриб, стриб, прибігла до дятла.
— Чого це ти, дятле, плачеш?�— Немає чого їсти, білочко.
Жаль стало білочці дятла. Винесла вона з дупла велику ялинкову шишку. Поклала між стовбуром і гілкою.
Сів дятел біля шишки та й ну її молотити дзьобом.