Всеволод Нестайко. «Чарівний талісман». Колоритні характери головних персонажів твору.
Дайте відповіді на питання!
Що таке талісман?
Яка повість називається пригодницькою?
Чи можна назвати повість «Чарівний талісман» пригодницькою? Доведіть свою думку.
Сюжет твору “Чарівний талісман”
Автор розповідає про цікаву пригоду трьох друзів із села Гарбузяни. Цих друзів звали: Сашко Марусик, Сашко Циган, Сашко Журавель. Одного дня хлопці пішли в ліс по гриби, де біля містичного озера Бакай побачили незнайомця. Чоловік назвався чарівником і дав друзям чарівний талісман – жаб’ячу лапку, яка могла виконати будь-яке бажання. Лапку взяв Сашко Циган, хоча хлопці не повірили в магічні властивості того предмета.
От вам жаб'яча лапка… — Незнайомець підняв із землі суху жаб'ячу лапку і простягнув Сашкові Цигану. — Це не просто лапка. Це чарівний талісман. Той, у кого він, може задумати будь-яке бажання — і воно здійсниться.
— Та ну… — недовірливо усміхнувся Сашко Циган, але жаб'ячу лапку взяв.
— Задумати можна лише одне бажання. Отже… І коли бажання здійсниться або захочеться його одмінити, треба сказати: "Досить мені того…" — і передати талісман іншому. — Незнайомець глянув на озеро, потім угору на дерева і враз спохмурнів, заквапився: — Ну, йдіть, хлопці, йдіть. Бо он сонце за сосну сідає, освітлення міняється…
Повторимо разом!
Як автор пояснює необхідність прізвиськ для героїв твору?
Дайте відповіді на питання!
Схарактеризуйте взаємини
головних героїв твору.
Як ви вважаєте, хто й чому був серед них ватажком?
Чим завершилася розмова головних героїв із незнайомцем?
Але коли бажання Цигана отримати «Москвича» здійснилося, друзі були вражені. Та їх батьки посварилися, бо не могли дійти згоди – як поділити машину? Друзі не розуміли батьків, тому втекли в лісовий курінь, де заночували. Сашко Циган пошкодував про своє бажання. Поштар вранці повідомив, що в газеті була помилка, тому хлопці нічого не виграли.
— Ех, люди добрі, — жалібно скривився поштар. — Пробачте мені, якщо можете. Неприємно, ох, як неприємно приносити гірку новину, та хіба ж я винен…
— Що таке? — сполошилася Циганова мати, Ганна Трохимівна.
— Ох, краще б ви не від мене почули…
— Та що таке? Кажи вже! — нахмурився Павло Максимович.
— Та от… у газеті вчорашній поправка. У таблицю лотерейну вкралася помилка. Замість трійки вісімка була надрукована. — І Кузьма-поштар, винувато похиливши голову, простягнув газету.
Перекажи уривок повісті, розглянувши зображення
Яким чином хлопці стали власниками лотерейного білета?
Чому Сашко Циган загадав у своєму бажанні саме автомобіль?
Як ви розцінюєте, що першою думкою Сашка Цигана було бажання викинути жаб’ячу лапку?
Які емоції викликав у друзів цей «чарівний талісман»?
Далі бажання загадав Марусик, який мріяв стати кіноактором. І його мрія могла збутися, бо до села приїхала знімальна група. Та Циган з Марусиком посварилися. А Журавель думав як їх помирити. І в нього це вийшло. Хлопці були щасливі, що їх літо було таким незвичайним.
"Ой! Це ж він замість Журавля мене вгилив", — останнє, що подумав Марусик.
…Коли він прийшов до тями і розплющив очі, то побачив, що лежить на березі. Його оточує цікава бамбуринська малеча, серед якої, як телевізійна вежа, стовбичить мокрий Журавель.
— О! Нарешті! — побачивши, що Марусик розплющив очі, вигукнув Журавель. — Ну й налякав ти нас!
— Ти… А ти ж як? — спитав Марусик, важко дихаючи.
— Одпустило… Тільки-но ти пішов на дно, корчі зразу одпустили. — Журавель винувато усміхнувся (не вмів Журавель брехати, і коли доводилося говорити неправду, він завжди винувато усміхався).
Сашко Циган підвівся, теж винувато всміхнувся і сказав:
— Ти пробач… я не хотів… я ж думав, що то він… Ваші макітри у воді такі схожі…
Які почуття сповнили Сашка Цигана, коли він дізнався про приїзд кіношників?
Із якої причини Сашко Марусик мало не силоміць змусив Сашка Журавля взяти жаб’ячу лапку й теж вAипробувати долю?
Де саме купалися хлопці? Що сталося на річці із Сашком Журавлем?
Як ви гадаєте, що задумав на жаб’ячій лапці Сашко Журавель?
І сонце, хоч усміхалося воно, дивлячись на наші Гарбузяни, завжди тільки вранці, а зараз вже було надвечір'я, не витримало і весело засміялося, виграючи іскристим промінням своїм на шибках вікон, на новеньких бляшаних покрівлях, на мереживних лініях електропередач, на садках, на левадах, на хвилях річки Голубеньки.
І на щасливих обличчях наших героїв.
А вже тоді спокійно сховалося за крайнебо.
Отака незвичайна пригода сталася в наших Гарбузянах. Хоча, якщо добре подумати, що ж у ній надзвичайного?
Нічого надзвичайного в ній немає. Нічогісінько. Усі події цілком реальні, нічого неймовірного, а тим паче чарівного не відбулося. Звичайнісінький збіг обставин.
А втім… Якщо подумати ще раз, то… хто його зна…
Чесно кажучи, я дуже люблю надзвичайні події. Без них якось нудно жити на світі.
Виразно прочитати закінчення повісті
Чи погоджуєшся ти з автором, що нічого чарівного не
відбулося і це звичайний збіг обставин?
Прочитай уважно план і підготуй розповідь за одним із пунктів.
Аналіз (паспорт) твору "Чарівний талісман"
Тема: історія про пригоду трьох нерозлучних друзів.
Ідея: возвеличення щирої дружби, чесності у стосунках з іншими людьми та перед самим собою.
Основна думка: людину прикрашає не одяг, а вчинки, манера поведінки, ставлення до оточуючих, вміння прощати зло і відповідати на нього добром.
Рік написання: 1984 р.
Жанр: пригодницька повість
Сашко Марусик
«Не дивуйтесь, що в нього дивне ім'я. Насправді він Сашко. Але в ранньому, синьоокому, як пише Андрій Лопата, дитинстві мати запинала його хусточкою і він був схожий на дівчинку. Тато жартома прозвав його Марусею. Ім'я приліпилося, і став він Марусиком».
Сашко
Циган
«Це теж Сашко.. Але Сашко Циган. Іншого прізвиська йому й не придумаєш. І батько його був Циган по-вуличному, і дід, і прадід… Бо такі ж чорняві й темношкірі. А справжнє прізвище їхнє Непорожні. І з циганським родом-племенем нічого спільного вони не мають»; «Гарна була в Сашка Цигана вдача. Оптимістична».
Сашко
Журавель
«довготелесий білявий хлопчина»; «Ви не повірите, але й він Сашко. Третього Сашка звуть Журавель. Правда, прозвали його так не на честь прекрасного птаха, а за схожість з колодязним журавлем (він майже на дві голови вищий за своїх друзів). Він любив поспати. Особливо вранці, коли так солодко спиться і коли сняться найцікавіші сни. Журавель свої сни пам'ятав добре і любив розповідати. Він був на півроку старший за своїх друзів, але вчилися вони в одному класі, жили поряд, і, як ви вже, мабуть, помітили, ватажком серед них вважався Сашко Циган. Марусик йому підспівував. А Журавель пас задніх. Тому що був добрий, поступливий, м'який вдачею, страшенно не любив сварок і суперечок. Про таких кажуть: «Хоч у вухо вбгай, хоч до рани прикладай»; І він не ображався, коли хлопці кепкували з нього. Звісно, при бажанні Журавель міг легко постояти за себе, хоча б надававши їм потиличників (він спокійно впорався б з обома). Але він лише простодушно усміхався на їхні глузи – вони наче одскакували від нього, як горох від стіни. Така вже була в нього вдача»; «… не вмів Журавель брехати, і коли доводилося говорити неправду, він завжди винувато усміхався».
«здоровенний рудий Бровко»; «Він теж герой нашої незвичайної, але цілком правдивої історії і відіграє в ній дуже важливу, якщо не сказати вирішальну в певному розумінні, роль».
пес Бровко
Головні герої твору “Чарівний талісман”:
Таємничий
незнайомець
«… що це не просто якийсь дядько, а саме таємничий незнайомець, хлопці вирішили одразу, з першого погляду. Причому, як потім з'ясувалося, вирішили одночасно всі троє, кожен окремо, не змовляючись. Такий у нього був вигляд. Незвичайний. І таємничий. Одягнений він наче по-міському. Але на голові мав старого солом'яного бриля, потемнілого й обшарпаного, як у діда-баштанника. Та головне, звичайно, не бриль. Головне було – голова. Лобата, як у казкового мудреця. Великий ніс. Сиві кошлаті, ніби приклеєні, брови, з-під яких насмішкувато позирають примружені очі. І великий, розтягнутий в усмішці рот… На таких людей і в натовпі обертаються. А тут, уявляєте, глухий ліс, безлюддя та ще й озеро з недоброю славою. Було від чого завмерти й зупинитись здивовано».
Чого навчає повість "Чарівний талісман«?
Святе це діло – дружба. Найсвятіше і найчистіше почуття в світі, найчистіше воно в дитинстві. Бережіть і шануйте його! Бо найвірніші, найбільші, найкращі друзі в світі – це друзі дитинства. І той, хто на все життя збереже друга дитинства, той щасливий! А той, хто не збереже, тому гірко буде. Бо дитинство не повторюється… І проживе той своє життя без дружби. І буде воно безрадісним, хоч, може, й довгим. І не відчує він себе по-справжньому Людиною. Бо найбільше ти Людина, коли щось робиш для друга.