Григорій Сковорода –

найвидатніший український філософ!

Григорій Савич Сковорода

3 грудня 1722 ‒ 9 листопада 1794

Григорій Савич Сковорода був і залишається одним із найвидатніших українців за всю історію нації та символізує її просвітництво та самопізнання.

За свій 71 рік життя Григорій Сковорода став для українців видатним філософом, просвітителем-гуманістом, педагогом та чудовим поетом.

3 грудня 1722 року – день народження Григорія. Він народився в козацькій сім’ї містечка Чорнухи на Полтавщині. Цікаво, що дата народження стала відома тільки через 200 років, коли перекладач знайшов у листі згадку про святкування 41-го Дня Народження Сковороди. Й досі ця свідка є єдиним та унікальним підтвердженням дати народження філософа.

1734-1753 роки – навчання в Києво-Могилянській академії, хоча й із перервами. В академії Григорій вивчив багато іноземних мов, серед яких грецька, німецька, польська, латинська, церковнослов’янська та інші. Та взагалі молодий Григорій показував неабиякі успіхи в навчанні.

1741-1744 роки – Григорій Сковорода співає в придворній капелі в Петербургі для самої цариці Єлизавети. Після цього майбутній просвітник повертається до Києва та знову навчається в Києво-Могилянській академії.

• 1745-1750 роки – подорож Григорія до європейських країн: Угорщини, Словаччини, Австрії та інших країн. Відразу після повернення він займається перекладацькою та викладацькою діяльністю, починає писати свої власні твори.
• 1 липня 1753 року – Григорій опублікував свій перший датований вірш. Це творіння присвячено вступу в Переяславі на єпископську кафедру.
• 1753-1754 роки – написання трактату «Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной».

• 1754-1759 роки – Сковорода живе в селі Коврай у маєтку Степана Томари.
• 1755 рік – подорож Григорія Савича до Москви, де він перебував деякий час у Троїце-Сергіївій лаврі. Після чого Сковорода повертається до села Коврай та розпочинає писати вірші до своєї найпопулярнішої збірки «Сад божественних пісень».
• 1759-1760 роки – Григорій Савич наймається до Харківської духовної колегії та викладає там пиїтику. Та через рік він свариться з архімандритом Гервасієм. Це стає причиною уходу з колегіуму.

1760-1761 роки – Сковорода знаходиться в селі Стариця.

1761-1764 роки – Григорій знову стає вчителем Харківського колегіуму. На цей раз він викладає грецьку мову та синтаксис.

1764 рік – подорож до Києва залишилася тим, що Сковорода відмовився залишитися в церкві та поїхав на рідну Харківщину.

1766 рік – погодився на пропозицію викладання основ доброчинності в Харківському колегіумі. Для цього він навіть окремий посібник написав. У цей самий рік Григорій Савич залишається на самоті в лісі неподалік від Харкова. Тут і створюється його прем’єра – філософський діалог «Наркисс».

1767рік – час написання діалогу «Асхань».

1768-1769 роки – викладання катехізису в Харківському колегіумі. Ця навчальна дисципліна викладалася додатково.

1772 рік – написані впливові твори Григорія Сковороди – «Разговор пяти путников о истинном щастии в жизни» та «Разглагол о древнем мире».

1774 рік – в селі Бабаї поблизу Харкова філософ видає нові свої твори – діалог «Кільце. Дружня розмова про душевний світ» та збірку «Байки Харківські».

1776 рік – написання трактату «Икона Алкивиадская».

1781 рік – поїздка Григорія Сковороди до Таганрогу, яка також вплинула на його творчість.

1783-1785 роки – творчі роки Григорія Савича. Саме в ці роки він завершує написання збірки «Сад божественних пісень». До того ж у світ виходять ще три суттєві праці - «Беседа 1, нареченная observatorium»; «Беседа 2, нареченная obserwamorium specula» та діалог «Пря бесу с Варсавою».

1787 рік – діалог «Вбогий жайворонок» був присвячений Федору Диському.

1790 рік – філософ переміщується до села Іванівка, де дарує

Я. М. Донцю-Захаржевському «Книжечку Плутархову о спокойствии души».

1791 рік – Сковорода публікує свій останній діалог на філософську тематику «Потоп Змиин», присвячений своєму другу Михайлу Коваленському.

1794 рік – навесні художник Лук’янов написав портрет Григорія Савича, а влітку філософ відвідав свого приятеля Коваленського.

• 9 листопада 1794 року – Григорій Сковорода помер у рідному селі Іванівка. Люди виконали заповіт свого просвітника – на надгробній плиті з’явився надпис «Світ ловив мене, та не впіймав». Зараз могила українського філософа знаходиться в селі Сковородинівка, яку може відвідати кожен.
• Протягом свого життя Григорій наполягав на просвітництві, протиставляючи свої ідеї церковній схоластиці. Як філософ Сковорода завжди спирався на Біблію. Він завжди наполягав на тому, що боже царство знаходиться всередині кожної людини.
• Дружбу Григорій Савич розглядає як необмежне джерело радощів та щастя. Проте він також наполягає, що вибір друзів – один із найвідповідальніших виборів у житті людини. За словами Сковороди друзів треба обирати серед людей «із чистою душею».

Цитати Григорія Савича Сковороди

​

• «Щоб пізнати Бога, треба пізнати самого себе. Поки людина не знає Бога в самім собі, годі шукати Його в світі.»
• «Святість життя полягає в робленні добра людям».
• «Якщо Бог всюди, якщо він присутній і в цьому черепку (при цьому я підняв черепок з землі), то для чого ти шукаєш розради в інших місцях, а не в самому собі? Адже ти є найкращим з усіх творінь».

​

На сьогодні ми можемо знайти безліч відображень Григорія Сковороди в мистецтві – музиці, живописі, скульптурі та навіть кінематографі. На честь прізвища Григорія Савича дали назву астероїду 2431 Сковорода.