Навчально-методична конференція ДДМУ �«АКАДЕМІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ: ВИКЛИКИ ТА РЕАЛІЇ ЧАСУ»
РОЛЬ ПРЕДМЕТНОЇ КОМІСІЇ
В ДОТРИМАННІ ПРИНЦИПІВ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ
м. Дніпро
24 січня 2023 року
Голова предметної комісії «Медико-біологічні дисципліни»
професор Ігор ТВЕРДОХЛІБ
Складено на основі матеріалів чинних законодавчих норм, ідей і публікацій провідних вітчизняних (В. Бахрушин, В. Сацик та ін.) і зарубіжних фахівців, а також за результатами особистих спостережень.
Основні види порушень академічної доброчесності
(Частина 4 Статті 42 Закону України «Про освіту», 2017 р.)
1. Академічний плагіат
2. Самоплагіат
3. Фабрикація
4. Фальсифікація
5. Списування
6. Обман
7. Хабарництво
8. Необ’єктивне оцінювання
9. Надання під час оцінювання допомоги чи створення перешкод
10. Вплив на працівника з метою необ’єктивного оцінювання
Фактори, що спричинили кризу академічної доброчесності в Україні:
1) загальна криза суспільства, що включає терпимість та байдужість до правового нігілізму, корупції, численних порушень законодавства і етичних норм;
2) відірваність вищої освіти від світової освітньої спільноти, потреб суспільства, економіки та ринку праці;
3) орієнтація вищої освіти на формальні кількісні показники («валовий продукт»), а не на якість;
4) проблеми фінансування та ресурсного забезпечення;
5) штучне регулювання питань щодо кадрового забезпечення освітньої діяльності та норм робочого часу;
6) розвиток технологій, що полегшують запозичення матеріалів з інтернету, редагування графічних, відео- та аудіо-матеріалів тощо і, відповідно, поширення практики імітації різних аспектів роботи;
7) внутрішня демотивація викладачів, науковців і здобувачів освіти до дотримання принципів академічної доброчесності – бути доброчесним не вигідно.
Академічний плагіат
Закон: «…оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості), та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства».
T. Fishman (2009): «Академічним плагіатом є академічна поведінка, яка характеризується такими п’ятьма кумулятивними ознаками: коли певна особа 1) використовує слова, ідеї чи результати праці, 2) що належать іншому визначеному джерелу чи людині 3) без посилання на джерело, з якого вона була запозичена 4) у ситуації, в якій правомірно очікується вказування авторства оригіналу
5) з метою отримати певну користь, пошану, вигоду, які не обов’язково мають бути грошового характеру».
За В. Бахрушиним (2018), існує багато різних визначень академічного плагіату, що зумовлені цілями регулювання та традиціями, які існують у різних галузях знань, у різних країнах, різні для студентських, аспірантських і науково-дослідних робіт. Але спільним для всіх визначень є приписування собі авторства результатів, отриманих іншими особами.
Основні різновиди академічного плагіату
- дослівне запозичення текстових фрагментів без оформлення їх як цитат з посиланням на джерело (в окремих випадках некоректним вважають навіть використання одного слова без посилання на джерело, якщо це слово використовують в унікальному значенні);
- використання інформації з джерела без посилання на це джерело;
- перефразування тексту джерела у формі, що є близькою до оригінального тексту, або наведення інформації з певного джерела без посилання на це джерело;
- подання як власних робіт (зокрема, навчальних посібників, студентських робіт і рефератів тощо), виконаних на замовлення іншими особами, у тому числі робіт, стосовно яких справжні автори надали згоду на таке використання.
Академічний плагіат і дискусійні питання (за Бахрушиним, 2018)
Авторське право
Згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права» (Стаття 50, пункт В), плагіатом є «оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору». Але цей закон має на меті захист особистих майнових і немайнових прав суб’єктів авторського права (Стаття 3, частина 2), а не притягнення до відповідальності тих, хто привласнює авторство у випадках, коли не йдеться про інтелектуальну власність. Тому, наведене визначення не охоплює всі випадки академічного плагіату. Академічний плагіат не варто ототожнювати з порушенням авторського права як різновидом права інтелектуальної власності. Ці порушення мають певну область перетину, але не є тотожними.
Правильне цитування перекладів
Існує думка, що дослівний переклад треба оформлювати як цитату, а відсутність лапок є порушенням. Але не менш обґрунтованою є думка, що переклад завжди вносить певні зміни у розуміння тексту. Тому оформлення навіть дослівного перекладу як цитати може надавати читачам викривлену інформацію стосовно позиції автора оригінального тексту. Рішенням проблеми може бути надання вільного перекладу з посиланням на джерело.
Загалом, визначення плагіату досить зрозуміле, але...
Як за таких умов створити новий навчальний посібник або будь-який інший навчальний матеріал?...
Де здобути необхідні пункти для виконання ліцензійних умов і для рейтингу викладачів багатьох кафедр?...
Питання про ілюстративний матеріал…
Як бути зі студентськими роботами – від рефератів до конкурсних наукових робіт?...
Необмежені ресурси інтернету…
Комбінаторика: автор чи укладач?...
Питання про оцінку якості та рецензування…
Кафедри готують матеріали, інколи дуже якісні, але виникає питання про самоплагіат.
Самоплагіат
Закон: «… оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових результатів».
Проблема актуальна через те, що окремі автори багаторазово відтворюють одні й ті самі результати, при цьому подають їх як нові. Але не варто застосовувати поняття самоплагіату до випадків відтворення результатів у публікаціях, які не є науковими. Зокрема, до навчальних або навчально-методичних матеріалів. Але в цих випадках відсутність посилань на першоджерело може бути ознакою інших видів академічної недоброчесності та/або порушення авторських прав інших осіб.
Закон України «Про освіту» визначає поняття самоплагіату лише для наукових результатів. Світова практика поширює його і на інші види діяльності, зокрема на результати освітньої діяльності. Це варто враховувати при створенні внутрішніх нормативів з питань забезпечення академічної доброчесності в кожному ЗВО.
До самоплагіату не належать перевидання (перероблені та/або доповнені) навчальних посібників, в яких наведено посилання на перше видання. Також самоплагіатом не є використання в нових навчальних посібниках фрагментів раніше опублікованих матеріалів, якщо у новій роботі наведено відповідну інформацію і обсяг дублювання узгоджений з видавцем (ПК / ЦМК / Вчена рада).
Фабрикація
Закон: «… вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі чи наукових дослідженнях».
Проблема наукових публікацій, дисертацій, студентських наукових, конкурсних або інших робіт, яка полягає у тому, що в них наводяться дані про експерименти та інші види досліджень, які насправді не виконувалися.
Фабрикація також стосується вигаданих даних, які нібито взяті з певних джерел інформації у випадках, коли такі джерела не існують або не містять відповідної інформації.
Фабрикацією також є використання вигаданих даних поруч зі справжніми, що іноді використовується у випадках, коли справжніх даних не вистачає для обґрунтування висновків дослідження.
Фальсифікація
Закон: «… свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень».
Проблема полягає у тому, що автори вносять зміни до результатів досліджень або приховують окремі результати з метою позбавлення від даних, що спростовують або не підтверджують гіпотези, які вони захищають, висновки, які вони роблять, тощо.
Фальсифікація може передбачати маніпулювання зображеннями чи поданням даних в інший спосіб, що спотворює дані…
…або змушує занадто багато читати між рядками, що також може вважатися фальсифікацією (Ethical Dimensions of Renewable Energy and Sustainability Systems: 2.1. Falsification, fabrication, plagiarism. URL: https://www.e-education.psu.edu/bioet533/node/654)
Фальсифікацією також є надання неповної або викривленої інформації про апробацію або впровадження результатів досліджень та розробок.
Списування
Закон: «… виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання».
Найбільш поширена форма – використання друкованих і електронних джерел інформації при виконанні письмових робіт, зокрема, екзаменаційних та контрольних робіт.
Також до списування може бути зараховано:
- репрезентацію різними особами робіт з однаковим змістом як результату власної навчальної діяльності;
- написання чужих варіантів завдань на контрольних заходах;
- використання підказок при виконанні завдань з однаковими варіантами;
- отримання іншої несанкціонованої допомоги.
Списування може бути індикатором незацікавленості студента у вивченні навчальної дисципліни (студенти не бачать потреби у відповідних компетентностях, викладач некомпетентний чи не здатний зацікавити студентів).
Бувають випадки, коли викладач неофіційно надає дозвіл на списування. Це може бути ознакою недосконалості нормативної бази ЗВО, яка надмірно регулює умови поточного і підсумкового контролю. З іншого боку, це також може бути ознакою необ’єктивного оцінювання здобувачів освіти, коли таке оцінювання відбувається не за змістом роботи, а за іншими міркуваннями.
Обман
Закон: «… «надання завідомо неправдивої інформації стосовно власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітньої процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування».
Крім зазначених вище формами обману також є:
- імітація освітньої діяльності;
- неправдиве співавторство (приписування співавторства особам, які не брали участі у дослідженні та публікації або здійснювали лише технічну допомогу; невключення до співавторів осіб, які брали дійсну участь у дослідженні та підготовці публікації);
- проходження процедур контролю підставними особами;
- продаж, поширення, розсилка або публікація курсів лекцій, роздаткових матеріалів або іншої інформації, наданої викладачем, а також використання їх для будь-яких комерційних цілей;
- симуляція погіршення стану здоров’я, хвороби;
- підробка підписів в офіційних документах;
- неправдиві повідомлення здобувачів освіти про події, які вимагають припинення освітнього процесу, перенесення контрольних заходів тощо;
- надання відгуків або рецензій на наукові або навчальні роботи без належного проведення їх експертизи.
Хабарництво
Закон: «… надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі».
У випадках, визначених законодавством, хабарництво може утворювати склад кримінального злочину «неправомірна вигода», передбаченого Статтями 368, 3683, 369 Кримінального кодексу України.
До хабарництва, зокрема, можуть бути зараховані одержання, провокування або пропонування неправомірної вигоди за отримання позитивної або вищої оцінки при складанні будь-якого виду поточного та підсумкового контролю, а також будь-яких інших переваг у навчальній, дослідницькій чи трудовій діяльності; примусові благодійні внески та примусова праця здобувачів освіти та/або їх батьків; примусове надання освітніх послуг (примусове репетиторство); деякі випадки конфлікту інтересів та ін.
Необ’єктивне оцінювання
Закон: «… свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти».
Це порушення охоплює будь-які випадки свідомого завищення або заниження оцінок викладачами. Зокрема, це може бути: використання різних підходів і критеріїв при оцінюванні однотипних робіт різних здобувачів освіти; навмисне створення нерівних умов для різних здобувачів тощо.
Надання та/або отримання будь-яких необґрунтованих переваг в освітній діяльності здобувачам освіти та співробітникам ЗВО, у тому числі через родинні та інші неформальні зв’язки.
Використання незрозумілої здобувачам освіти системи оцінювання; невчасне повідомлення здобувачів освіти про систему оцінювання результатів навчання; створення системи оцінювання, що не відповідає декларованим цілям та завданням теми, дисципліни, освітньої програми тощо.
Наша предметна комісія багаторазово розглядала ці питання поряд з багатьма іншими аспектами організації освітньої діяльності, ректор і профільні проректори брали безпосередню участь. Є певні результати, але деякі питання залишаються актуальними або набувають нового значення, особливо з огляду на сучасні події…
Доповнення до Закону
(щодо основних видів порушень академічної доброчесності)
П. 9. Надання здобувачам освіти під час проходження ними оцінювання результатів навчання допомоги чи створення перешкод, не передбачених умовами та/або процедурами проходження такого оцінювання;
{Частину четверту статті 42 доповнено абзацом десятим згідно із Законом № 463-{Частину четверту статті 42 доповнено абзацом десятим згідно із Законом № 463-IX {Частину четверту статті 42 доповнено абзацом десятим згідно із Законом № 463-IX від 16.01.2020}
П. 10. Вплив у будь-якій формі (прохання, умовляння, вказівка, погроза, примушування тощо) на педагогічного (науково-педагогічного) працівника з метою здійснення ним необ’єктивного оцінювання результатів навчання.
{Частину четверту статті 42 доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом № 463-{Частину четверту статті 42 доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом № 463-IX {Частину четверту статті 42 доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом № 463-IX від 16.01.2020}
Академічна відповідальність
Частина 5 Статті 42:
За порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:
Академічна відповідальність
Частина 6 Статті 42:
За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:
Академічна відповідальність
Відповідно до частини 9 Статті 42, спеціальні закони, у тому числі й Закон України «Про вищу освіту», «Про авторське право і суміжні права» та ін., мають встановлювати академічну відповідальність самого ЗВО за порушення академічної доброчесності.
На сьогодні закон не містить відповідних норм…
…але, виходячи із загальної попередньої логіки нашого законодавства, такою відповідальністю можуть бути анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, сертифікатів акредитації освітніх програм, припинення діяльності спеціалізованих вчених рад, відхилення щодо створення разових спеціалізованих вчених рад, відмова у продовженні каденції фахових видань та виведення їх з відповідних списків «Переліку…» ДАК МОН, тощо.
Загальний висновок:
1. Наука – це частина загальної культури, ії досягнення є головним скарбом усього людства.
2. Університет має реальний потенціал розвитку студент-ської наукової діяльності.
3. Знання та висока кваліфікація молодих фахівців, які можна отримати за період навчання у закладі вищої медичної освіти, неодмінно є гарантією їх високого соціального статусу в майбутньому.