Нечуй-Левицький

Іван

25.11.1838 - 15.04.1918

Іван Левицький народився 25 листопада 1838 р. в м. Стеблеві (тепер Корсунь-Шевченківський район на Черкащині) в родині священника. Перші знання отримав від батька, який навчав грамоті селянських дітей. У 1845 р. майбутній письменник розпочав навчання в дядька Є. Трезвинського, вчителя Богуславського духовного училища. По закінченні вступив до Київської духовної семінарії. У 1861 р. І. Левицький вступив до Київської духовної академії.

За сприяння П. Куліша у львівському журналі “Правда” у 1868 р. під ім’ям Іван Нечуй було надруковано повісті “Дві московки”, “Причепа”, оповідання “Рибалка Панас Круть”.

У 1874 р. у Києві видано збірку творів, куди увійшли роман “Хмари”, оповідання “Не можна бабі Парасці вдержатись на селі”, “Запорожці”.

У 1876р. написані повісті “Микола Джеря”, “Бурлачка”, 1878р. - повість “Кайдашева сім’я”, у 1881р. - повість “Старосвітські батюшки та матушки”.

Протягом 1886 - 1893 рр. ним створені повісті “Пропащі”, легенда “Скривджені й нескривджені”, повість “Над Чорним морем”, оповідання “Афонський пройдисвіт”, нарис “Українські гумористи і штукатурі”, повість “Навіжена”, оповідання “Вітрогон”, повість “Поміж ворогами”.

Історичний роман “Князь Єремія Вишневецький” (уперше надрукований у Харкові 1932 р.) був написаний у 1896 - 1897 рр., водночас було надруковано повість “Не той став”, оповідання “Старі гультяї”.

У 1903 р. створені повісті “Неоднаковими стежками”, “На гастролях в Микитянах”, оповідання “Гастролі”, 1906р. - написані стаття “Українська поезія”, оповідання “Київські прохачі”, нарис “На Дніпрі” та інші. У 1908 р. - оповідання “Біда бабі Парасці Гришисі”, “Біда бабі Палажці Солов’їсі” (надруковані 1909 р.)

Письменник помер 15 квітня 1918 р. у Києві, похований на Байковому кладовищі.