Досягнення хімії як науки.
Видатні українські вчені-хіміки.
Новітні досягнення сучасної хімії
Замість вихлопних газів - чиста вода
Альтернативна енергетика. Замість громіздких газових балонів і звичних батарей - батареї, створені з використанням нанотехнологій. Що стоїть за цим терміном, який став надпопулярним, продемонстрували вчені з Інституту фізичної хімії та електрохімії. Замість вихлопних газів автомобілів - чиста вода. І це вже не фантастика, а всього лише питання часу, кажуть вчені. Експериментальні машини з двигунами на водневому паливі вже не один рік їздять вулицями. Але у серійне виробництво такі чудеса техніки запускати нерентабельно. Газові балони з воднем досить громіздкі і небезпечні - у разі пошкодження можуть вибухнути. Рішення пропонують учені Інституту фізичної хімії та електрохімії імені Фрумкіна. Вони вважають, що потрібно виробляти водень прямо в двигуні. Технологія дуже проста. У спеціальну ємність подається паливо, формулу якого вчені вже розробили, і кисень. Коли ці речовини стикаються зі спеціальним каталізатором, утворюється водень. Залежно від розмірів паливного елемента буде змінюватися і кількість енергії. Її вистачить навіть для самого потужного авто.
Білик Юлія
Видатні українські вчені-хіміки
Іва́н Євгра́фович Ададу́ров-український хімік.Доктор технічних наук (1937).Професор (1937).Ададуров- автор наукових праць у галузі теорії та практики каталізу та кінетики,основ технічних технологій. Удосконалив технології виробництва сірчаної та азотної кислот і різних солей,а також технології приготування каталізаторів для процесів окиснення оксиду сірки й аміаку.Основний період наукової діяльності Ададурова припадає на останнє десятиріччя його життя-1928-1938 роки.Із співробітниками він надрукував понад 140 науково-дослідних праць.Серед цих робіт понад 90 публікацій присвячено дослідженням в області каталізу й кінетики хімічних реакцій.Підходячи з різних точок зору до підбору каталізаторів,він дослідив сотні металів,сплавів,оксидів,солей і носіїв,знаходив оптимальні технологічні умови,займався удосконаленням контактних апаратів,розробляв методику їх розрахунків.Ададуров як учений усебічно,з урахуванням усіх вимог вивчав каталітичний процес.Іван Євграфович разом із співробітниками на прикладі окиснення сірчистого газу показав велику залежність швидкості протікання реакції від розміру й форми каталізатора.Подальший розвиток досліджень у цьому напрямку дозволив пізніше визначити розмір часток,при яких реакція протікає в кінетичній чи дифузійній області.
Акулят Віка
Українські вчені-хіміки
Бабко Анатолій Кирилович-народився 15 жовтня 1905 року в селі Судженське
Томської губернії (нині Кемеровська область Російської Федерації).
Закінчив хімічний факультет Київського політехнічного інституту (1927). З 1928 року навчався в аспірантурі під керівництвом відомого хіміка-аналітика професора Тананаєв Микола Олександрович;(Тананаєва). Завідувач відділу аналітичної хімії Інституту загальної та неорганічної хімії АН УРСР (1941—1968), професор. З 1944 року — водночас завідувач кафедри аналітичної хімії Київського університету.Помер 7 січня 1968 року.
Бабко створив київську школу хіміків-аналітіків, досягнення якої відомі далеко за межами України, брав участь у роботі Міжнародного союзу по теоретичній і прикладній хімії. Він;— автор понад 400 наукових робіт, підручника з аналітичної хімії «Количественный анализ». Головний редактор «Українського хімічного журналу» у 1958—1968 роках.Бабко розробив ряд методів аналізу, які широко використовувалися пізніше: титрометричний метод визначення кремнієвої кислоти у силікатах, вапняковий метод визначення лужних металів у силікатах та гірських породах, фотометричний метод визначення церію тощо. Головною справою його життя стало вивчення комплексних сполук та їх застосування в аналітичній хімії.
Дудко Максим
.
Бекетов Микола Миколайович (13. І 1827 — 13. XII 1911) — український і російський фіз-хімік, член Петербурзької академії наук (з 1886). Народився в Бекетовці Пензенської губернії. В І849 закінчив Казанський університет. 1855—87 працював у Харківському університеті (з 1859—професор), з 1887—в Петербурзькій АН. У 1865 захистив докторську дисертацію «Дослідження над явищами витіснення одних металів іншими». В цій класичній праці Микола Бекетов виклав свою теорію витіснення металів, встановив ряд активності металів, дав формулювання (дуже близьке до сучасного) закону діючих мас, описав відкритий ним метод відновлення металів (алюмінотермія).У 1864 Бекетов організував фізико-хімічний відділ при Харківському університеті, на якому з 1865 вперше як самостійну наук. дисципліну систематично читав курс фіз. хімії. Провадив широкі термохімічні дослідження, метою яких було розкрити природу сил хімічної спорідненості. Праці Миколи Бекетова і його учнів поклали початок харківській фізико-хімічній школі. Серед термохімічних досліджень Бекетова основними є визначення теплот утворення окисів лужних металів і вивчення динаміки хімічних явищ.
Крижанівська Віка
Єременко Валентин Никифорович (30.07(12.08).1911, с. Кремінна, тепер місто Луганської облаcті — 31.10.1992) — український радянський фізико-хімік і матеріалознавець, доктор хімічних наук — 1961, академік АН УРСР (з 1969), заслужений діяч науки УРСР (з 1974).
Закінчив (1936) Харківський університет, викладав у вишах Харкова. В 1940–1952 працював у НДІ чорної металургії. З 1952 — в Інституті проблем матеріалознавства АН УРСР; одночасно (з 1944) викладає в Київському університеті.
Основні праці — з фізичної хімії дисперсних систем і поверхневих явищ, хім. термодинаміки та гетерогенних рівноваг; зокрема, провів дослідження титану та його сплавів, розробив теорію змочування рідкими металами поверхні твердих тіл, побудував діаграми стану багатьох подвійних і потрійних металевих систем.
Нагороджений 2 орденами Трудового Червоного Прапора. Премія ім. Є. О. Патона АН УРСР. 1973. Державна премія УРСР, 1975.
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1991)
Помер у Києві, похований на Байковому цвинтарі
Закорська Каріна
Лев Володимирович Писаржевський
Лев Володимирович Писаржевський (нар. 1 (13) лютого 1874, Кишинів — пом. 23 березня 1938, Дніпропетровськ) — український радянський вчений у галузі фізичної хімії. Доктор хімічних наук, дійсний член академії наук УРСР (1925 рік) та академії наук СРСР (1930). Лауреат Ленінської премії (1930 рік), лауреат Ломоносовської премії (1899 рік, Петербурзька АН, разом із Петре Мелікішвілі). Основні праці присвячено властивостям і будові перекисів і надкислот, дослідженню впливу розчинника на хімічну рівновагу та вільну енергію хімічних реакцій, проблемам хімії з точки зору електронних уявлень. Створив основи електронної теорії окислювально-відновлювальних реакцій, запропонував теорію гальванічного елементу, яка враховує термодинамічну рівновагу між іонами та електронами у металі. Заклав основи електронної теорії гетерогенного каталізу.
Лисиця Віка
КІСТЯКІВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Кістяківський Володимир Олександрович (1865 - 1952) - хімік, член Академії наук — української і всесоюзної, 31 рік був професором петербурзького Політехнічного інституту. Має особливі заслуги в організації фізико-хімічних наукових дослідів у Ленінграді. Закінчив Санкт-Петербурзький університет, отримав ступінь магістра й доктора хімії в Московському університеті, був професором політехнічного інституту у Санкт-Петербурзі. Короткий час працював у Києві. Член-кореспондент фізичних наук (хімія) Відділення фізико-математичних наук з 6 грудня 1924 р., академік Відділення фізико-математичних наук (фізична хімія) з 12 січня 1929 р. У 1929 у Ленінграді організовував та очолював Колоїдно-електрохімічну лабораторію (ЛАКЕ). В1934 лабораторію перетворюють на Колоїдно-електрохімічний інститут (КЕІН), який він і очолив. Автор низки фундаментальних закономірностей у фізичній хімії, зокрема, в електрохімії. Виконав великі дослідження з електрохімії магнію, хрому, заліза, алюмінію та інших металів
Агреніч Дар`я
(5 травня 1854 — 24 травня 1942) — визначний український хімік, біохімік, гігієніст та епідеміолог. Народився майбутній учений 1854 року в селі Зарубинці(Тернопільська обл). Закінчивши 1872 р. Тернопільську гімназію, Іван поїхав здобувати медичну освіту до Відня. Згодом місцем його праці стає Інститут лікарської хімії. Тут Іван Якович розпочав цілеспрямовані дослідження над синтезом сечової кислоти, які привели його до відкриття світового значення. Відкриття Івана Горбачевського дозволило встановити джерела і шляхи утворення сечової кислоти в живому організмі, виявляючи її складники. Згодом це дозволить зробити дійовий метод діагностування захворювань. Після такого наукового успіху 29-річного асистента запросили на посаду професора медичного факультету Празького університету. Тут І. Я. Горбачевський продовжує досліди, розпочаті у Відні. Йому належить ідея гідролізного розщеплення нуклеїнових кислот, відокремлення сечової кислоти від ксантину та гуаніну. Значення цих досліджень Івана Яковича можна повною мірою оцінити лише під сучасну пору, коли пильне та всебічне вивчення подвійної спіралі життя наближає нас до розкриття таємниць механізму відтворення і втілення генетичної інформації на молекулярному рівні. Вчений одним із перших виділив у чистому вигляді амінокислоти і показав, що вони є «будівельними цеглинками» білків
Кадяйкін К.
Серед важливих досягнень українських аналітиків в області теорії та практики хімічного аналізу різних об’єк тів слід відзначити створення метрологічних та методичних основ аналізу нових функціональних матеріалів (А.Б. Бланк із співр., Ін-т монокристалів НАНУ, Харків); розробку комплексу тест-методів виявлення та визначення токсикантів в об'єктах довкілля (О.А. Запорожець, Київський національний університет) та наркотичних і психотропних препаратів (Р.П. Панталер, Ін-т монокристалів НАНУ); комплекс досліджень в області ультразвукової пробопідготовки при аналізі харчових продуктів, розсолів, грунтів (Ф.А.Чміленко, А.Н. Бакланов, Дніпропетровський національний університет); роботи в області методології хромато-мас-спектроскопічного визначення органічних речовин у природних та питних водах (М.В. Мілюкін, ІКХХВ НАНУ); створення безеталонних методів визначення хімічних форм основних компонентів у нових оптичних матеріалах на основі сполук лантанідів, включаючи неруйнівні методи їх аналізу (ФХІ НАНУ, Одеса).
В Україні завжди були сильні позиції в області аналізу лікарських препаратів та контролю їх якості, перш за все в сфері методичного та метрологічного забезпечення, створення аналітичної нормативної документації. Сьогодні ці позиції підкріплені успіхами в області хроматографічних методів аналізу ( ДНЦЛС, Харків), оригінальними та перспективними розробками нових іонселективних електродів (Дніпропетровськ, національний університет і національний хіміко-технологічний університет, Л.П. Циганок та В.І. Ткач) та методиками високочутливого флуоресцентного визначення біологічно активних речовин за допомогою сенсибілізованої люмінесценції лантанідів (ФХІ НАНУ, Одеса, С.В. Бельтюкова, А.В. Єгорова).
Іщенко Артем