Максим Рильський
«Солодкий світ!»– усвідомлення неповторності кожної хвилини буття. «У теплі дні збирання винограду» – вишуканий зразок інтимної лірики.
Краса природи, краса людини та її почуттів. Звернення до античних образів. Жанр сонета у творчості митця. Ліризм поезії М. Рильського як пошук людиною гармонії у соціально-політичних лихоліттях доби
Була у нього усмішка дитяти —
Блакиті української тепло.
Любов’ю серце зроджене було,
Як пісня — чесне, як бджола — завзяте.
Д. Павличко
Лірика Максима Рильського — поетичний універсум, який сягає античних і сучасних часів, Всесвіту і Романівки. Його твори пройняті щирим ліризмом, життєствердною мудрістю, любов’ю до людини.
Це зумовило оригінальну поетику Рильського: лаконізм і ліризм вислову, гнучкість образів, яскравість епітетів, досконалість поетичної форми, витонченість почуттів, широкий погляд на світ і людину. Неокласик прагнув по-своєму відповісти на питання поезії і сучасності, мистецтва і життя.
У своїх поезіях Рильський свідомо намагається уникнути політичних тем, заглиблюючись у красу природи України, життя звичайних людей. Особливістю його індивідуального стилю є виняткова мелодійність, музичність вірша, багатство тропів.
Тема взаємин людини і природи — одна з ключових у творчості Максима Рильського. Він представив свою художньо-філософську картину світу, пройняту любов’ю до життя, відчуттям єдності ліричного героя з навколишнім світом.
Красу людини та її почуттів змальовано в сонетах «Солодкий світ!..», «У теплі дні збирання винограду»
Сонет (sonetto — звучати) — ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцети) з усталеною схемою римування:
абаб, абаб, ввд, еед.
Микола Зеров називав сонет формою «ліро-епічної мініатюри окремої схеми». Найвищого розвитку досягає сонет у творчості неокласиків Миколи Зерова, Максима Рильського й інших.
«Солодкий світ!»
Вид лірики: філософська
Жанр: сонет
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб
Римування: перехресне
Тема: краса навколишнього світу, вміння сприймати її.
Ідея: радісне сприйняття життя, щастя у дрібницях, неповторність кожної хвилини буття.
Основна думка: треба пройти довгий та тернистий шлях задля розуміння та сприйняття «солодкого світу».
ПАСПОРТ ТВОРУ
метафори: «благословляє дух ширококрилий солодкий світ», «янголи нам свічі засвітили»;
епітети: «солодкий світ», «простір блакитно-білий», «золотий небесний квіт», «дух ширококрилий», «узори надвесняних тонких віт», «пролісок несмілий», «спогад нерозумномилий», «по довгих муках безсердечних літ»;
лексика старослов'янського походження: «благословляє», «прозріли»;
кільце-повторення однакових слів 3 чи синтакси-чних конструкцій: поезія починається і закінчу-ється словосполученням «солодкий світ»;
Художні засоби твору
порівняння: «сонце-золотий небесний квіт», «погляд, ніби пролісок несмілий», «немов трава, що зеленить граніт», «неначе спогад нерозумно-милий»;
епіфора: у кінці кожної строфи повторюються слова «солодкий світ»;
інверсія: «дух ширококрилий», «пролісок несмілий», «спогад нерозумно-милий», «свічі засвітили»;
риторичні запитання: Чи янголи нам свічі засвітили По довгих муках безсердечних літ, Чи ми самі прозріли й зрозуміли Солодкий світ?
Художні засоби твору
Любов невичерпна і вічна, як саме життя. Вона облагороджує людину, робить її добрішою, щедрішою, готовою на самопожертву. Закохана людина перебуває у стані особливого піднесення, коли й все вдається, бо любов дає сили і натхнення. Кохання здатне творити дива. Воно, як казав Тарас Шевченко, є животворящим вогнем у душі людини.
Мабуть, немає у світі поета, який би не оспівав це прекрасне і світле почуття, не виразив у своїх віршах неповторну історію кохання.
Стихійне прагнення до радості, до щастя, до любові органічно притаманне Максиму Рильському — поетові великої закоханості в життя. Його поезія 20-х років розкриває перед нами непідробну щирість почуттів молодого поета, переживання якого світяться згадками і думами про неї — омріяну любов.
Сонет М. Рильського «У теплі дні збирання винограду», з яким ми ознайомимося на уроці, розкриває перед нами велику радість і повноту життя: першу зустріч із милою, зародження першого хмільного почуття. Вічність і кохання, близькість до нас людей, які жили так давно, але відчували так само, передає нам ця поезія.
Тонкий знавець античності, Максим Рильський не міг оминути у своїй творчості таку природну реалію, як виноград. Вважається, що в поетичний світ раннього Рильського мотив «винограду» прийшов із культури античної та західноєвропейської. Саме цей слово-образ символізував піднесення над буденною реальністю.
«У теплі дні збирання винограду»
Словникова робота
Кіпріда (гр.) — у давньогрецькій міфології одне з імен богині Афродіти. Походить від назви острова Кіпр — її улюбленого місця перебування.
Афродіта (гр.) — одна з 12 верховних божеств Олімпу, богиня вроди й кохання.
Словникова робота
Кіпріда
Афродіта
Тема: зустріч грецьких юнака та дівчини, селян — виноградарів, зародження першого почуття кохання.
Ідея: возвеличення найсильнішого людського почуття, гімн молодості.
Вид: інтимна лірика.
Жанр: сонет.
Художні особливості поезії:
епітети: «ясного саду», «теплі дні», «гукнула свіжо й весело», «рожевий дим», «на мулах нешвидких»;
метафори: «знявся пил», «найти принаду», «уші прищулив»;
порівняння: «ясна, як сад», «радісна, як сміх», «знявся пил, немов рожевий дим», «він потягся, як дитина, радо»;
повторення: «ясного», «ясна».
Форма: діалог між грецькими юнаком та дівчиною.
Римування: перехресне.
Недаремно у 20-ті роки XX століття Максим Рильський увійшов до об’єднання українських письменників, що назвали себе неокласиками — новими класиками — і намагалися найкращі надбання світової культури перенести на українській грунт, прищепити пагони класичної спадщини. Неокласик Микола Зеров так охарактеризував творчість Рильського:
«Це досить витончений і складний поет… І живе він разом зі своїм часом, напружено і уважно в околишнє життя вдивляється, уміє помічати останній вираз його обличчя. Уміє пізнавати і його глибині струю вічно людського, близького всім часам і народам…»