Біорізноманіття нашої планети як наслідок еволюції. Рослини

РОСЛИНИ

(Архепластиди)

Глаукофітові водорості

Червоні

водорості

Зелені

рослини

Хлорофіти

(зелені водорості)

Стрептофіти

(харові водорості та вищі рослини)

Особливості будови та життєдіяльності рослин

• Клітинна стінка містить полісахариди, насамперед целюлозу.
• Крохмаль слугує резервною речовиною.
• У цитоплазмі клітин є вакуоля з клітинним соком.
• У рослинних клітинах є пластиди. Одні з них – хлоропласти – містять хлорофіл. За участі цього пігменту в рослинах відбувається фотосинтез.
• Тіла більшості рослин сформовані тканинами, що містять клітини різних типів. Виокремлюють кілька типів рослинних тканин:
• Клітини твірних тканин (меристема) здатні до поділу та перетворення на клітини всіх інших тканин.
• Покривні тканини (епідерма, корок) захищають інші тканини від негативного впливу зовнішнього середовища й забезпечують зв’язок з ним.
• Провідні тканини (флоема й ксилема) відповідають за транспортування речовин в організмі.
• Клітини механічних тканин виконують опорну функцію.
• Основні тканини розташовані між іншими тканинами. Серед них – асиміляційна, що забезпечує фотосинтез.
• Рослини здатні до фотосинтезу, а тому мають вирішальне значення для існування життя на Землі

Особливості будови різних груп рослин

Рослини-

одноклітинні, колоніальні та багатоклітинні еукаріотичні організми, найзагальнішими особливостями яких є фотоавтотрофне живлення, наявність первинних пластид і хлорофілів

ВОДОРОСТІ (Algae)

- різнорідна група сланевих фотосинтезуючих організмів, які живуть переважно у воді чи пристосувались до життя на суходолі.

• Тіло водоростей має назву «слань»
• живлення фотоавтотрофне
• хлоропласти називають хроматофорами
• вони можуть мати різні форму та походження
• запасними речовинами є здебільшого вуглеводи (крохмаль, ламінарин, волютин, лейкозин) й жири (олії), що накопичуються й відкладаються у вигляді включень у цитоплазмі або пластидах.

Водорості – це поліфілетична різнорідна група організмів, які належать до віддалених гілок філогенетичного дерева еукаріотів.

Архепластиди

глаукофітові, червоні, зелені, харові водорості

Хромальвеоляти

діатомові, бурі, золотисті, жовто-зелені, дінофітові водорості

Екскавати

евгленові водорості

Глаукофітові водорості �(від грец. глаукос – синьо-зелений, фітос – рослина)

— одноклітинні рослинні організми, які живуть лише у прісноводних водоймах і болотах.

Ознаки:

• двомембранні хлоропласти  (ціанели) із шаром муреїну між мембранами,
• наявність хлорофілу а та фікобілінів, що зумовлюють яскраве синьо-зелене забарвлення,
• здатність до фіксації азоту

Ціанофора

Глаукоцистис

Червоні водорості

– одноклітинні, колоніальні або багатоклітинні, здебільшого морські, організми.

Ознаки:

• Наявність особливих пігментів — фікобілінів (→ характерне забарвлення). Завдяки цим сполукам водорості можуть вловлювати слабке світло навіть на глибинах 200 – 250  м.
• У матриксі клітинної оболонки наявні агари.
• Запасають — багрянковий крохмаль, що відкладається в цитоплазмі.
• Жодні їхні клітини, в т. ч. й статеві, не мають джгутиків.

порфіра

кораліна

філофора

Зелені водорості

– рослинні організми із зеленим кольором слані, що визначається переважаючими зеленими пігментами.

Ознаки:

• Клітини більшості видів вкрито клітинною оболонкою з целюлози
• у хлоропластах один або кілька піреноїдів
• хроматофори, на відміну від хлоропластів інших водоростей забезпечують не лише фотосинтез, а й є місцем відкладання крохмалю.
• Зелені водорості поширені в прісних та солоних водоймах, морях та океанах, наземних екосистемах.

хламідомонада

вольвокс

хлорела

Харові водорості

– багатоклітинні організми, які поєднують ознаки водоростей і вищих рослин.

Ознаки:

• Ззовні схожі на хвощі
• Верхівковий ріст
• Наявність вузлів і різних клітин у вузлах
• Багатоклітинні органи для статевого й вегетативного розмноження.

Хара Нітела Толіпела

Вищі рослини (Ембріофіти) — багатоклітинні рослини, в яких наявні тканини, органи та відбувається цикл відтворення з чергуванням поколінь.�

ВИЩІ РОСЛИНИ

(Ембріофіти)

Мохоподібні

Судинні

рослини

Судинні спорові

Насіннєві

Вищі рослини

Ознаки, що вказують на спорідненість із водоростями:

• Клітинні оболонки побудовані з молекул целюлози, що утворюють каркас, занурений у матрикс із геміцелюлози й пектинів.
• Клітинні оболонки, як правило, прозорі для сонячного світла, дуже стійкі до хімічних й механічних впливів, проникні для води й розчинених речовин.
• У зелених рослин двомембранні пластиди з хлорофілами
• Утворюється полісахарид крохмаль, що відкладається про запас у вигляді зерен у стромі пластид

Вищі рослини

Зміни у оргпнізації наземних рослин:

• а) наявність тканин;
• б) поява вегетативних органів – кореня та пагона, що здійснюють усі процеси життєдіяльності;
• в) ускладнення циклу відтворення. На відміну від своїх гаплоїдних предків вищі рослини характеризується чергуванням в онтогенезі двох поколінь – нестатевого (гаметофіт) і статевого (спорофіт).

Подібність із водоростями:

• відсутність ксилеми і флоеми
• наявність ризоїдів
• сланева будова тіла.

​

Прогресивні ознаки пристосування до життя на суходолі:

• з’явились покривні й основні тканини
• з’явились прості за будовою стебло і листки.
• характерне чергування поколінь, але на відміну від інших вищих спорових рослин у їхньому циклі відтворення гаметофіт переважає над спорофітом.

Мохоподібні — вищі спорові безсудинні рослини, в яких у життєвому циклі переважає гаметофіт (статеве покоління). . Дослідженням мохоподібних займається окремий розділ ботаніки – бріологія.

Мохоподібні

Антоцерові

Печіночники

Справжні мохи

антоцерос гладкий.

Її слань має слизисті порожнини, в яких поселяються ціанобактерії з роду Носток.

маршанція мінлива

зозулин льон і

сфагнові (торф’яні) мохи

Судинні рослини

Судинні спорові

Насіннєві

Саговники

Папороті

Хвощі

Плауни

Гінкгові

Квіткові

Хвойні

Гнетові

Голонасінні

Однодольні

Дводольні

Судинні рослини (Tracheophyta) �- вищі рослини, які мають провідні тканини та тенденцію до переваги і вдосконалення спорофіта при одночасному спрощені гаметофіта.�

!!! У цієї групи з’являються провідні тканини, які виконують дві важливі функції:

1. Утворюють транспортну систему, що здійснює переміщення поживних речовин і води по всьому тілу.
2. Тіло рослини отримує внутрішню опору.

Судинні спорові рослини (Pteridophyta) – вищі рослини, які розмножуються та розселюються за допомогою спор.

Насіннєві (Spermatophyta) �– група вищих судинних рослин, які розмножуються та розповсюджуються за допомогою насіння

Ознаки вдосконалення насіннєвих рослин:

• розмноження насінням, що містить зародок майбутньої рослини, запас поживних речовин і насіннєву шкірку, що захищає зародок від несприятливого впливу середовища;
• поява пилку й запилення, що забезпечує перенесення пилкових зерен із сперміями до насіннєвих зачатків з яйцеклітинами;
• наявність насіннєвого зачатка, що забезпечує запліднення та розвиток зародка за рахунок поживних речовин добре розвиненого нестатевого покоління;
• запліднення незалежне від води, внутрішнє (спермії проникають до насіннєвого зачатка з яйцеклітиною через пилкову трубку, а не через водне середовище).

!!! Ці ознаки дали змогу насіннєвим рослинам пристосуватися до наземних умов життя і досягти вищого рівня розвитку порівняно зі споровими рослинами.