Комунальний заклад Львівської обласної ради�Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді�� Методична розробка з курсу� «Пізнаємо природу» для 6 класу НУШ� «Віртуальна екскурсія � в Яворівський національний природний парк»
Антоненко Ганна Іванівна,
учитель біології
Бердихівського закладу
загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів
Новояворівської міської ради
Еколого-пізнавальні стежки�
Стежка Івана Франка”
Маршрут розпочинається поблизу с. Лелехівки та кар’єру з відслоненням дельтових пісків неогенового періоду, де зустрічаються скам’янілі дерева.�У цьому ж кар’єрі можна побачити гніздо рибалочки блакитної, яку ще називають літаючим самоцвітом. Цей невеликий птах яскравого голубого забарвлення живиться рибою і облаштовує гнізда в норах, які риє в піщаних урвищах на берегах річок та інших водойм.�
Мурашники�
Вздовж стежки межею лісу тягнеться ряд мурашників. Ці насипні купки увесь час збільшуються за рахунок голочок хвої, шматочків кори, гілочок, травинок. За допомогою мурашника можна визначити сторони світу: з південної сторони схил пологий, з північної – крутіший. Підраховано, що кожне середнє гніздо мурахів знищує щоденно до 20 тисяч комах, а за літо – до 20 млн штук. Фактично один мурашник тримає під контролем майже гектар лісу.
Віковий дуб�
Далі за маршрутом – величезний розлогий віковий дуб, свідок двох світових воєн. Поблизу нього – місце поховання жертв воєн 1914-1918 та 1939 років – українців, поляків, мадярів, що загинули під ч ас трагічних битв.
Урочище «Біла Скеля»�
�Урочище «Чорні озера»�
Маршрут завершується каскадом штучних озер “Чорні озера” – маленький райський куточок Розточчя з трьома гарними ставками, в яких абсолютно чорна вода. А зумовлено це торф’янистим дном, що вистелене шишками вільхи.
Сосново-буково-дубові ліси�
Особливість Розточчя полягає ще й в тому, що саме тут ростуть унікальні для України сосново-букові та сосново-буково-дубові ліси, подекуди з домішками граба. Такі ліси в Україні, окрім території Розточчя, зростають лише в Криму.
Ранньою весною в лісах квітне Первоцвіт весняний.�За легендою, кохана дівчина одного з богів, яку він заманив на хмару, побачила три шкатулки, вміст яких висипала вниз на Землю. В одній шкатулці був туман, в другій літній дощ, а в третій сніг. Внизу, на Землі, була весна і сніг був ні до чого. Бог в останню мить встиг перетворити білі сніжинки на білосніжні квіти, які тепер щороку розквітають ранньою весною.�
Первоцвіт весняний.
Стежка «Крехівські святині»�
Маршрут розпочинається біля Святомиколаївського Крехівського монастиря (новіціат) отців Василіян (УГКЦ). Давня слава монастиря (кінець XVII ст.) з його чудотворними іконами св. Миколая Мирликівського і Крехівської Богородиці були і є причиною паломництва. Комплекс Крехівського монастиря має форму неправильного п’ятикутника: мури, келії, чотири вежі (одна з них – дзвіниця) та в’їзна брама. Перлиною монастиря є церква, зведена у 1721 – 1737 роках. Архітектором храму був Діонісій Сінкевич. Також на території монастиря є дерев’яний храм, відбудований у 2002 році, який має свою неповторну історію. На територію монастиря потрапляємо через кам’яну в’їзну браму і міст, зведені у 1775 – 1788 роках.
�Далі маршрут проходить мальовничою місциною поблизу гори Побійної. Звивиста стежка то стрімко піднімається вгору, то знову повертає донизу, що нагадує мандрівку Карпатами. І веде нас до цілюще джерело Богородиці.�
Цілюще джерело
Урочище «Камінь Тимоша»
Урочище "Камінь Тимоша"
Піднявшись трохи вище від джерела, побачимо скелі з печерами, де перші монахи Йоіл та Сильвестр, щоб подалі від людського ока, започаткували монастир у великому камені-скелі (кінець ХVI ст.) “Камінь Тимоша”.
Стежка «Головним Європейським Вододілом»�
Маршрут стартує поблизу села Дубровиця, яке розташоване серед пагорбів Розточчя. Через північну частину села проходить Головний європейський вододіл. На захід від села розташована частина Яворівського національного природного парку, на схід — ландшафтний заказник Климова дебра.
В улоговині заворожують краєвиди, здалеку видніється сільський став, навколо якого – круті схили, дебрі, де зростають унікальні для Розточчя деревні породи.
Вододіли Розточчя одночасно були відвічними шляхами сполучень – сталими магістралями, якими проходили торговельні шляхи. У XVII-XVIII ст. вододіл перетинав “королівський тракт” – важливий історичний шлях зі Львова до Варшави. Дорогою увагу мандрівників привертає хрест, який є свідком виселення жителів навколишніх сіл під час створення Яворівського військового полігону. А покинуті фруктові сади, лелече гніздо на старій груші навіюють думки про те, що колись тут вирувало життя…
Хребет Головного європейського вододілу
Далі маршрут проходить по так званому “хребті”, де можна милуватись унікальним серед ландшафтних парків – Дубровицьким. Тут розташовані найбільші на Розточчі абсолютні висоти – 370-400 метрів, крутизна схилів досягає 20-60 градусів. Територія покрита переважно буковими і грабово-буковими лісами. Зустрічаються ділянки з сосновими лісами, а у долинах рік поширені угруповання з вільхи сірої та чорної.
Урочище «Мочари»
На початку декілька слів про урочище Мочари. До виселення тут, між лісами і горбами, стояло дев`ять хат. Після виселення залишилося дві. За радянської влади у цих будиночках жили без світла і фактично нелегально. Згодом, приїхали нащадки господарів з другої цілої хати, розібрали її і перевезли до іншого села. Залишилася одна хатинка, біля якої була стайня, дровітня, льох, криниця, трохи далі – стодола. Як розумію, тут жили лісники, садибу яких у 2001р. ЯНПП викупив і почав її облаштування. Цікаво, що за час до 2008р. будівля не була підключена до електрики, яку щойно в квітні 2010 р. підвели до хати. Сьогодні перша дерев’яна будівля ліворуч – конюшня коника польського ( або тарпана ).
В осередку Яворівського національного природного парку «Оселя Розточчя» розводять диких коней – нащадків тарпанів. Це єдине місце на Західній Україні, де можна побачити цих тварин.
У Яворівському національному природному парку відновлюють популяцію нащадків тарпанів. Тарпани – вид диких коней, які колись жили на території Європи. Останній український тарпан помер у 1918 році поблизу Миргорода. Отож кілька років тому на Львівщині вирішили розводити цей вид коней.
Тварин привезли з Польщі з Розточанського народового парку. Польські вчені довели, що ці коні походять від справжніх степових тарпанів.
Тепер на Львівщині живе шестеро дорослих коней – нащадків диких тарпанів. Їх відрізняє жовто-бурий окрас, міцна статура, невеликий зріст і густа шерсть з чорною смужкою вздовж хребта. Раніше ці коні були дикими і жили у степах. Та тепер тутешні тарпани людей не бояться.
�
Урочище «Мочари»
Кожен кінь має своє ім’я: Троль, Тіна, Таврія, Турла, Міка та Тіберія
Для тарпанів у центрі створили максимально природні умови: великі території для випасу, ліс, водопій з джерела. Сьогодні коні можуть вільно перебувати в природному середовищі, самі дають собі раду на території заповідника, без будь-якої підгодівлі. Під час морозу їх не заженеш в конюшню – постійно хочуть бути на природі. До їжі вони невибагливі, самі йдуть в ліс, гризуть кору, розчищають сніг, шукають траву і сіно». Однак поласувати чимось смачним з рук коники ніколи не відмовляються. Найбільше вони полюбляють їсти моркву
Крім коней, в «Оселі Розточчя» можна побачити диких кабанів. А якщо пощастить – то й інших лісових мешканців: зайців, лисиць, оленів, косуль, лося. Працівники парку дізнаються про них за слідами на снігу. Кажуть: нещодавно вперше за багато років у парку навіть з'явилися вовки. А це добрий знак, адже ці хижаки – так звані санітари лісу.
Однією з родзинок «Оселі Розточчя» є пасіка, де можливо не тільки скуштувати продукти бджільництва, а й спробувати цілющий «сон на бджолах».
Музей старожитностей
Щоб краще ознайомитися з історичним минулим розточанського села, відвідаємо музей старожитностей, де зібрані старовинні предмети вжитку та організовано виставки народних умільців. Це – стара, дерев’яна хата, яку зовні чомусь облаштували пластиком. Позаду неї колись був навіс, а зберігся тільки льох. До лівого торця будівлі прибудували приміщення для сторожів (видно по новій блясі на даху). Сама оселя складається з чотирьох частин: вхідне приміщення ( типу тамбура ) з якого є троє дверей: праворуч кімната для відпочинку туристів. Приміщення зі столом, лавами, цегляним каміном, на якому стояли дві стародавні праски, на полиці – стрий гасовий ліхтар, поруч аплікації та картини зроблені учнями шкіл з різних сіл на Яворівщині.
По периметру стоять речі домашнього вжитку, привезені з ін. сіл, деякі взяли зі старої хати. Практично всі речі дерев’яні та підписані, деякі представлені у двох екземплярах, тільки одна, яка дещо нагадує елемент криниці ( т. зв. корбу ), не підписана. Що я бачив: терниця, ступа, жорна, скрині, лопатка для печі, дубова діжка, макітра, ціп, мотовило, нецки (ночви), маснична, веретено і навіть металева частина старого годинника Стіни приміщення оббиті дерев’яною вагонкою. За бажанням, на території осередку можна організувати майстер-класи народних майстрів-умільців з яворівського розпису деревини, виготовлення ляльки-мотанки, вишивки яворівкою тощо.
Правила поведінки в природі�