Комунальний заклад «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»
Психологічні аспекти роботи з розв’язання проблеми насилля, булінгу, кібербулінгу в закладах освіти
Чебоненко Валентина – завідувач ОНМЦ психологічної служби системи освіти
Причини виникнення булінгу. Техніки упередження та усунення.
Загальне поняття «булінг» визначається як будь-яка агресивна поведінка однієї людини чи групи людей, які не є родичами жертви, що повторюється неодноразово або має очевидні передумови для повторення.
Булінг (bullying, від анг. вully– хуліган,
забіяка, задира, грубіян) визначається
як утиск, дискримінація, цькування.
В Україні упродовж минулого року офіційно було відкрито близько 100 справ про булінг у школах.
Буллінг (цькування) – це проблема цілої групи і працювати необхідно з групою в цілому.
Однак, як показує практика,
більшість школярів так чи інакше
стають учасниками булінгу
(жертви, булери або сторонні
спостерігачі).
Найбільша ймовірність стати жертвою або учасником булінгу має місце у періоди переходу з початкової в середню і з середньої у старшу ланку. У цей період у класах з’являються нові учні, на яких «тисне» вже згуртована група однолітків.
Низька самооцінка: деякі діти можуть проявляти агресивну поведінку через власні проблеми з самооцінкою. Вони намагаються підняти свій статус, знищуючи чужий. А також до цієї групи належать діти, які провокують агресивні дії щодо себе теж з причини низької самооцінки.
Які основні причини булінгу?
Проблеми в сім'ї або так званий дитячий досвід: діти можуть переносити стреси та конфлікти зі свого будинку в шкільне середовище, виявляючи агресію до своїх однолітків або вести себе з позиції жертви, притягуючи до себе агресора.
Відсутність виховання в толерантності, у тому числі тиск школи, як системи: деякі діти можуть повторювати поведінку, яку вони бачать у дорослих чи ЗМІ, у соцмережах де підтримується негативне ставлення до відмінностей.
Нерозуміння, неприйняття відмінностей: діти можуть булити однолітків через нерозуміння або страх перед чимось, що вони вважають відмінним від себе, чи то зовнішність, інтереси чи культурні особливості.
Відсутність контролю та нагляду: у деяких випадках булінг може посилюватися через недостатній контроль з боку дорослих у шкільному середовищі.
Види булінгу:
Булінг відбувається у дуже різних формах.
Але основними можна такі:
Вербальний буллінг:
Образи: Усні нападки, приниження та образи з метою завдати шкоди емоційному стану іншої людини.
Знущання: Використання зневажливих коментарів, прізвиськ або глузувань.
.
Фізичний булінг:
Агресія: Фізичне насильство, напади, бійки
та інші форми прямого фізичного впливу.
Соціальний булінг:
Ізоляція: Відштовхування від групи, виключення із спільної діяльності або ігор.
Розповсюдження чуток: Активне розповсюдження неправдивої інформації або пліток для шкоди репутації.
Кібербулінг:
Онлайн-образи: Використання соціальних мереж, повідомлень або інших онлайн-платформ для загроз, образ та домагань.
Цифрова ізоляція: Виключення із онлайн-груп, цифрове переслідування.
Гендерний булінг :
Сексуальні домагання: Небажані дотики, коментарі чи інші форми непристойної поведінки.
Гендерні загрози: Буллінг, заснований на стереотипах та упередженості щодо статі.
Релігійний та расовий булінг:
Дискримінація: Прояв агресії чи ворожості з урахуванням релігійної чи расової приналежності.
Стереотипи: Негативні коментарі та дії, що ґрунтуються на упередженості з приводу культурних чи релігійних особливостей.
Пасивний булінг (бачення, але мовчання):
Ігнорування: Невтручання або ігнорування буллінгу.
Безучасність: Ненадання підтримки жертві, навіть якщо вона є очевидною.
Різні види булінгу можуть переплітатися, і часто діти можуть стикатися з кількома формами одночасно.
Прихований булінг, який не завжди легко розпізнати.
Приховане поширення пліток, брехня або звинувачення, спрямовані на те, щоб зруйнувати або похитнути соціальні зв’язки людини
Булінг має загальні характерні риси:
– упередженість і агресивність дій, спрямованих проти жертви;
– дисбаланс статусів кривдника і жертви, який може проявлятися у різному соціальному становищі, фізичних, фізіологічних, фінансових можливостях, культурній, релігійній або расовій належності;
– розуміння ймовірності повторення таких ситуацій;
– гостра емоційна реакція жертви на прояви булінгу.
Зазвичай основним механізмом втягування дитини у булінг є провокація, особливо, якщо йдеться про фізичну форму цькування і вербальних переслідувань.
Учасники булінгового кола: булер, жертва, спостерігачі, захисники, співчуваючі.
Загальна структура булінгу складається
з трьох елементів: переслідувача, жертви
і спостерігача.
Щодо спостерігачів, то відзначають
такі їх типові емоції як інтерес,
почуття провини і відчуття власного безсилля.
За даними норвезького психолога Дана Ольвеуса, автора книги «Булінг в школі: що ми знаємо і що можемо зробити» діти, які стають булерами мають наступні риси:
– впевненість, що «домінуючи» і підпорядковуючи собі інших, набагато легше досягати своїх цілей;
– не вміють співчувати своїм жертвам;
– фізично сильні хлопчики;
– легко збудливі та дуже імпульсивні діти, з агресивною поведінкою.
Ініціаторами цькування також можуть бути такі діти, які:
– мріють бути лідерами у навчальній групі;
– бажають перебувати у центрі уваги;
– мають високий рівень домагань;
– впевнені у своїй перевазі над жертвою;
– не визнають компромісів;
– агресивні, які самостверджуються у цькуванні жертви;
– інтуїтивно відчувають, що однокласники не зможуть чинити опір.
«Спільники» булерів найчастіше такі діти, які:
– бояться бути на місці жертви;
– не бажають виділятися з-поміж однокласників;
– цінують свої відносини з лідером;
– піддаються впливу «сильних світу цього» у класі або навчальній групі;
– не вміють співпереживати і співчувати іншим;
– не мають власної ініціативи;
– сприймають цькування як розвагу;
– мають жорстоких батьків;
– озлоблені однолітки, які мріють взяти реванш за свої приниження;
– виховуються у неблагополучних сім’ях й відчули насильство від старших членів родини.
Також жертвами булінгу можуть стати діти, які:
– вірять, що заслуговують ролі жертви, і пасивно очікують насильства від переслідувачів;
– страждають від самотності;
– мають негативний досвід життя;
– походять із соціально-неблагополучних сімей;
– зазнають фізичного насильства вдома;
– страждають від комплексу неповноцінності;
– не вірять, що педагоги їх захистять;
– віддають перевагу замовчуванню про насильство і цькування;
– не вважають себе значущою частиною свого колективу;
– змирилися з цим насильством, як зі своєю долею;
– вірять, що заслуговують ролі жертви, і пасивно очікують знущань.
Особливості дітей, які можуть провокувати до цькування, поведінка яких викликає роздратування у однокласників і вчителів:
– гіперактивність і підвищена збудливість;
– погана успішність;
– більш матеріально забезпечені;
– мають синдром дефіциту уваги;
– улюбленці вчителів, ябеди;
– знаходяться під гіперопікою або гіпоопікою батьків;
- мають підвищене почуття власної гідності;
– «білі ворони» у зовнішності (наприклад, заяча губа, незвичайна форма вух, сколіоз, шрами, окуляри, нервові тики, косоокість, …)
– неохайно одягнені або ж одягнені занадто яскраво;
– обдаровані, вундеркінди;
– ті, що хваляться досягненнями своїх батьків;
– не мають електронних новинок або ж мають найдорожчі з них, не доступні іншим дітям;
– інтроверти з утрудненою комунікацією;
– часто хворіють і пропускають через це уроки;
– мають незвичайну манеру мови або щось інше «незвичайне» з точки зору його товаришів по навчанню (а це може бути що завгодно);
– діти, які не вміють захистити власні інтереси через свою делікатність або психологічні особливості;
– діти іншої національності, непопулярної на даний час у країні
Профілактика і подолання булінгу ґрунтується на принципах:
Системності – робота організовується з урахуванням інтересів учнів та залученням усіх учасників навчально-виховного процесу. Персональної відповідальності дорослого. Іноді учням пропонують взяти на себе відповідальність за проведення заходів, спрямованих проти булінга, однак необхідно розуміти, що без підтримки адміністрації, педагогів вони не спроектують профілактичну роботу.
Послідовність і несуперечність. Педагог повинен дотримуватися чинного законодавства і принципів моралі і тим самим сприяти формуванню в дітей поваги до законів і норм моралі.
Залучення до роботи з профілактики та подолання булінгу всіх учасників навчально-виховного процесу
Бесіди щодо запобігання булінгу
можна проводити під час години
виховання або на перервах.
Вплив буде стійким, якщо обговорення теми стане постійним продовженням шкільного буденного життя
Короткі, але часті розмови набагато ефективніші, ніж рідкісні та довготривалі.
Що конкретно можуть зробити батьки для того, щоб їх дитина не стала вигнанцем: вони можуть порадити дитині:
– не намагатися виділятися серед інших, якщо немає для цього підстав;
– не хвалитися своїм матеріальним становищем, батьками,сучасними гаджетами;
– не зазнаватися і не задиратися, не показувати свою перевагу над іншими;
– не ябедничати і не підлизуватися до вчителів;
– не ігнорувати «рішення» класу, якщо вони не суперечать моральним нормам, не пливти проти течії свого «колективу»;
– не давати приводу для приниження почуття власної гідності;
– не демонструвати свою фізичну силу;
– не звертатися до жалості оточуючих у зв’язку зі своїми хронічними захворюваннями або якимись фізичними вадами;
– більше не показувати свою слабість.
Якщо профілактичні заходи не допомогли і дитина все ж стала жертвою булінгу, батьки повинні:
– звернути увагу на те, що трапилося з дитиною і контролювати ситуацію;
– спробувати зрозуміти справжню причину того, що сталося з дитиною;
– переконатися, що дитина дійсно стала жертвою шкільного булінгу;
– повідомити про це учителя і шкільного психолога;
– спільно з дитиною та працівниками школи спробувати знайти шляхи виходу з ситуації, що склалася;
– якщо дитина була дуже налякана і приголомшена тим, що трапилося, не відправляти її наступного дня до школи;
– при важких переживаннях стресу спробувати перевести дитину до іншого класу або навіть школи;
– при посттравматичному стресовому синдромі негайно звернутися до фахівців.
Психологічна допомога дітям – жертвам булінгу
У зміст психологічної допомоги входять індивідуальна або групова робота з учнями-жертвами булінгу методами арттерапії, тренінги підвищення самооцінки, розвитку комунікативної компетентності, асертивної поведінки, психологічна підтримка.
Є три головні ознаки, що допомагають знайти дітей групи ризику щодо потрапляння у ситуацію булінгу:
1. «Певні особливості жертви» – це може бути все, чим дитина відрізняється від інших.
2. «Множинний стрес» – і діти-ізгої, і жертви мають безліч проблем: від соціальних негараздів і конфліктів у сім’ї, до поганого здоров’я, труднощів комунікації з однолітками;
3. «Стигматизація» за національними або фізичними особливостями дитини.
Примірні вправи з метою виявлення булінгу
Ці вправи можуть стати ефективними інструментами для виявлення булінгу та покращення атмосфери у класі.
Завдяки таким вправам можна більше дізнатися про взаємини серед учнів та швидше реагувати на будь-які потенційні проблеми.
«Творчий проєкт «А ми не схожі» або «Різнобарв’я класу»
Учні можуть створити проєкт, який відзначає різноманіття та унікальність кожного учня у класі. Віднайдення унікальності кожного, а також спільного одне з одним.
Це допоможе виявити якість взаємодії між дітьми.
«Свіжі новини»
Учитель влаштовує учнів у невимушеній обстановці, безпечне місце, кімната відпочинку, релаксу тощо.
Далі на порядок денний до обговорення пропонується декілька тем – зі сфери здоров»я, моди, фільмів, спорту тощо. Обирається одна, дві теми. Теми можна обрати рандомно.
Учні спільно з учителем діляться своїми емоціями чи враженнями щодо останніх подій або обраної теми.
Вправа дозволяє учителю виявити будь-які показники стресу чи напруги серед дітей.
Можна також обговорити тему толерантності та взаєморозуміння, яка теж допоможе учителю виявити погляди та відношення учнів до різноманітності.
1. Як ви оцінюєте своє відчуття комфорту у класі?
а) Дуже комфортно
б) Комфортно
в) Середньо
г) Не дуже комфортно
д) Не комфортно взагалі
2. Чи відчуваєте ви підтримку своїх однокласників?
а) Так
б) Ні
в) Зрідка
3. Чи виникали ситуації, коли ви відчували себе виключеним(ою) чи ізольованим(ою)?
а) Так
б) Ні
в) Іноді
4. Оцініть загальний рівень поваги у класі:
а) Високий
б) Середній
в) Низький
5. Чи вам відомі будь-які випадки булінгу в класі?
а) Так
б) Ні
в) Не впевнений(а)
6. Якщо б ви мали щось сказати про клас, що б ви обрали?
а) Позитивне
б) Негативне
в) Не визначився(лася)
Зразок анкети для виявлення булінгу в класі
7. Чи ви відчували підтримку вчителя у класі?
а) Так
б) Ні
в) Зрідка
8. Як ви оцінюєте рівень взаємодії зі своїми однокласниками?
а) Дуже позитивно
б) Позитивно
в) Середній
г) Негативно
д) Дуже негативно
9. Чи берете участь у загальношкільних заходах чи проєктах?
а) Так, регулярно
б) Іноді
в) Ні, взагалі не беру участь
10. Чи є у вас у класі програма антибулінгу або тренінги з взаємодії?
а) Так, регулярно
б) Так, але не часто
в) Ні, немає такої програми
11. Чи вважаєте ви, що адміністрація школи ефективно реагує на випадки булінгу?
а) Так
б) Ні
в) Не впевнений(а)
12. Якщо ви могли б змінити одну річ у класі, що б це було?
Примірні вправи, мета яких - підняття у дітей самооцінки
Ці вправи спрямовані на стимулювання позитивного сприйняття себе та підтримки в учнівському середовищі.
Позитивний щоденник
Учні мають створити щоденник, в якому щовечора записують позитивні події чи досягнення дня. Це сприяє усвідомленню своїх успіхів і позитивних моментів.
Листівка з визнанням
Кожен учень обирає собі партнера та готує листівку, в якій розповідає про позитивні якості та досягнення свого партнера.
Вибір партнера можна зробити рандомно.
Потім листівки обмінюються, що сприяє підвищенню самооцінки через визнання іншими.
Колаж успіхів або Мандала класу
Учні створюють колаж зі своїми фотографіями (якщо мандала – то у круглій формі), які відображають їх досягнення та приємні моменти життя.
Цей колаж можна виставити в класі, щоб учні бачили свої позитивні сторони.
Рольові ігри «Супергерой дня»
Кожен ученик обирає чи створює свого унікального супергероя, який відображає його сильні сторони та навички.
Можна працювати в парах, групах, створюючи спільно одного супергероя.
Учасники рольової гри презентують свого супергероя перед класом, відзначаючи власні позитивні якості.
Груповий проєкт «Мій позитивний внесок»
Учні утворюють групи і розробляють проєкт, спрямований на допомогу іншим, використовуючи свої навички та таланти.
Результати проєктів виставляються на показ для всього класу, що допомагає учням відчути себе корисними та важливими.
Обговорення і рефлексія
Спільні рефлексії або Хто круті? Ми круті!
Провести щотижневі групові рефлексії, під час яких учні обговорюють свої досягнення, події тижня, та спільні враження.
Вказане дозволяє дітям бачити свій внесок у групу, клас та визначати свої позитивні якості.
Як приклад,
деталізований покроковий план для проведення вправи –
Групового проєкту «Мій позитивний внесок»
Крок 1. Формування груп
Учитель поділяє клас на невеликі групи (залежно від кількості учнів).
Спроможності та інтереси учнів можуть бути основою для формування груп.
Крок 2. Визначення теми проєкту
Групам дається завдання вибрати тему, пов'язану зі спільною діяльністю, яка може допомагати іншим.
Тема може бути пов'язана з волонтерством, благодійністю або створенням корисного продукту для інших.
Крок 3. Планування проєкту
Групи розробляють докладний план своєї діяльності, включаючи обов'язки кожного учасника та графік виконання завдань.
Крок 4. Реалізація прокєту:
Учні працюють над своїм проєктом, використовуючи свої навички та таланти.
Важливо взяти до уваги, що кожен учасник групи повинен мати можливість зробити свій унікальний внесок.
Крок 5. Підготовка результатів:
Групи готують результати своєї роботи: це може бути презентація, відео, створення корисного об'єкту тощо.
Крок 6. Проведення показу проєктів:
Кожна група представляє свій проєкт перед класом.
Учні можуть поділитися своїми враженнями, думками та отримати позитивний фідбек.
Крок 7. Рефлексія та обговорення
Після показу проєктів учителю можна організувати обговорення, де учні діляться своїми враженнями, а вчителі надихають на участь у подібних акціях у майбутньому.
Примірний опис вправ, спрямованих на розвиток емпатії та толерантності, як засобу протидії булінгу
Ці вправи сприяють розвитку емпатії та толерантності, сприяючи побудові позитивного та взаємопідтримуючого середовища, що допомагає протистояти булінгу, напрацювання навиків позитивної комунікації.
«Історії взаєморозуміння»
Крок
Роздайте учням аркуші паперу
Завдання: кожен має написати коротку історію, де вони розповідають про ситуацію, коли їм довелося розуміти почуття іншої людини.
Обговорення, рефлексія
Після вправи учні обмінюються своїми історіями та обговорюють, як вони виявили емпатію у тій чи іншій ситуації.
«Колективне малювання Емблеми Толерантності»
Крок
Поділити клас на групи та дайте кожній групі папір і олівці.
Завдання груп: створити спільний малюнок, що символізує толерантність та різноманіття.
Обговорення, рефлексія
Після завершення роботи групи демонструють свої малюнки та пояснюють свій вибір елементів.
«Сценарії Толерантності»
Крок
Роздайте учням картки з короткими сценаріями, де розглядаються ситуації, пов'язані з різноманіттям та толерантністю.
Завдання: учні обирають сценарій та разом працюють над тим, як вони вирішують ситуацію, демонструючи толерантність.
Обговорення, рефлексія
«Емпатійне коло»
Крок
Утворіть коло зі стільців та попросіть учнів сісти в ньому.
Завдання: кожен учень має можливість поділитися історією, де вони відчули емпатію чи навпаки.
Решта групи слухає та задає питання, спрямовані на розуміння та почуття інших.
Обговорення, рефлексія
Примірна вправа «Відгадай слово»
Мета – інструментарій для обговорення болючих питань, які інакше дуже складно обговорювати.
Крок 1. Всі учасники беруть картки з написаними або надрукованими на них словами.
Крок 2. Всі виконують завдання – скласти розповідь про це поняття, але не називати його.
Крок 3. Учасники по черзі читають або розповідають про поняття, зазначене на їх картці, інші учасники мають відгадати про що йдеться мова.
Слова, що можна використовувати: однокласники, вчитель, школа, клас, коридор, подвір’я тощо, назви почуттів – страх, сум, злість, роздратування, гнів, щастя, дружба, самотність.
Крок 4. Обговорення результатів, рефлексія своїх почуттів.
Примірна вправа «Каракульна цікавинка».
Мета – формування навичок взаємодії, терпіння, спокою, спільного виконання завдання.
Крок 1. Поділитися на групи по 5-7 осіб.
Крок 2. Всім учасникам взяти по одному олівцю різного кольору.
Крок 3. Всі учасники встають навколо листа і малюють на ньому різноманітні каракулі, не створюючи конкретних образів.
Крок 4. По черзі учасники роздивляються лист і домальовують так, щоб вийшов осмислений малюнок.
Малюнок мандрує по колу до тих пір, доки черговий учасник не може знайти, що ще домалювати.
Крок 5. Обговорення результатів роботи і вкладу кожного у спільну справу.
Крок 6. Презентація робот малих груп і обговорення почуттів від малюнків.
Примірна вправа «Відкрите серце»
Ціль - встановлення довірливих відносин у колективі
Крок 1: проговорити, що будь-яка вправа, яка навчає спілкуванню або впевненості в собі, вчить у першу чергу проговорювати свої почуття, думки тощо. Тому хто буде говорити на широкий загал може почуватися лячно, а тому потребує підтримки.
Запропонована вправа відкриває серця її учасників, дає кожному можливість поговорити з кількома іншими учасниками, розраховувати на розуміння та підтримку.
Працюючи в парах, учасники повинні – провести короткий діалог близько хвилини на задану. При закінченні хвилини партнери змінюються і отримують нову тему для розмови, і так триває доти, доки всі учасники не поговорили з кількома людьми, або проговорили всі заготовлені теми.
Крок 2: Діти (учасники) діляться на пари і розташовуються у приміщенні так, щоб не мішати сусіднім парам. Пари самостійно визначаються першим і другим номером.
Крок 3: Рухаючись від пари до пари, учитель (тренер) роздає картки з темами. Запропонуйте першим номерам почати бесіду, тобто, зробити вступні зауваження.
Крок 4: Через проміжок часу (хвилина) запропонуйте другим номерам переміститися до найближчого першого номера, які перебуває праворуч від них. Повторіть крок 3, але тепер коротку розмову повинні починати другі номери.
Крок 5: З плином часу (хвилина) запропонуйте учасникам ще раз поміняти партнерів. Ще кілька разів повторіть кроки 3 і 4.
Крок 6: Зберіться в загальне коло. Рефлексія і обговорення.
Вправа «Драматичний трикутник»
Мета вправи: усвідомити певні «сценарії» життя, у які ми потрапляємо усвідомлено або мимовільно. Зрозуміти, які емоції відчуває кожний учасник події, спробувати виробити правила поведінки для кожного учасника.
Автором драматичного трикутника є Стівен Карпман (США, психотерапевт, учень Еріка Берна).
У Переслідувача найголовніша емоція - праведне обурення.
У Жертви - внутрішня суєта, паніка, образа на ситуацію або іншу людину.
У Рятівника - жалість, почуття обов’язку і відповідальності за іншу людину. Зміна ролей у трикутнику Карпмана завжди супроводжується інтенсивною зміною емоцій. Тривалість перебування в одній ролі може складати від кількох секунд до кількох років. Протягом дня може відбутися двадцять і більше змін ролей у трикутнику.
Крок 1. Група ділиться на трійки учасників. Серед трійки визначають ролі: переслідувач, жертва, захисник.
Крок 2. За сигналом тренера учасники тренінгу відграють зазначені ролі (5- 7 хвилин). Після сигналу тренера ролі змінюються. Через 5-7 хвилин тренер дає сигнал і ролі знову змінюються так, щоб кожний учасник побував у кожній ролі. Темою можуть бути успіхи у навчанні, фізичні вади, одяг тощо.
Крок 3. Обговорення у трійках своїх відчуттів (у якій ролі краще себе почував учасник, що зрозумів у кожній ролі, чому діти потрапляють у певну роль.
Крок 4. Група збирається у коло. Тренер пропонує питання для рефлексії: Коли я був переслідувачем, я згадував… Коли я був спостерігачем, я намагався… Коли я був жертвою, я міг собі дозволити…
Крок 5. Обговорення у колі особливостей кожної ролі.
Примірна вправа «Я тебе відчуваю»
Мета: Розвиток вміння поставити себе на місце іншої людини та розуміти її почуття.
Порядок:
Крок 1. Введення в поняття емпатії та чому це важливо для здорових відносин.
Крок 2. Проведення вправ щодо розпізнавання емоцій та станів інших людей. Можна оформити допоміжні сценарії і розмістити на картках, які давати учасникам.
Учасник отримує картку і демонструє емоцію на клас, групу. Група, клас мають відгадати емоцію і по можливості сценарну ситуацію.
Наприклад,
Ситуація: Учень виявляє, що його найкращий друг підготував йому сюрпризний подарунок на день народження.
Емоції: Радість, подив, подяка.
- сценарій «Конфлікт у команді»
Ситуація: Під час групового проєту учень опиняється у конфлікті з однокласником через різницю у підходах до виконання завдання.
Емоції: Роздратування, невдоволення, стрес.
Ситуація: Учень переходить у новий клас і стикається з почуттям невпевненості та тривоги перед новим вчителем і однокласниками.
Емоції: Тривога, невпевненість, страх.
Ситуація: Учень виграє перше місце у спортивних змаганнях, на яких він довго та ретельно готувався.
Емоції: Гордість, радість, задоволення.
- сценарій «Несправедлива оцінка»
Ситуація: Учень отримує несправедливо низьку оцінку за проєкт, над яким він працював багато часу.
Емоції: Розчарування, смуток, уразливість.
Сценарії дозволяють учням переживати різні емоції та обговорювати їх у контексті різних ситуацій.
Обговорення після кожного сценарію допоможе наголосити на важливості емоційної грамотності та розуміння різноманітності почуттів.
Крок 3. Розгляд реальних випадків булінгу та обговорення, як емпатія могла б допомогти запобігти чи вирішити конфлікт.
Крок 4. Завершення тренінгу дискусією про те, як емпатія може зробити шкільне середовище більш підтримуючим.
Ця вправа може бути адаптована під конкретні потреби класу, і важливо підкреслити її практичну значущість у повсякденному житті учнів.
Дякую за увагу! Бережіть себе!
фото в презентації взяті з інтернет-джерел та/або за згоди на використання фото