Молюски
(М’якуни)
Тип Молюски налічує близько 130 тис. видів. Близько 100 тис. видів веде паразитичний спосіб життя. Також є водні та суходольні види.
Загальна характеристика типу Молюски
Характерні ознаки типу:
Будова тіла
Черепашка або мушля має три шари:
Травна система
Назвіть найбільш зубату у світі тварину, яка має до 30тис. зубів, розташованих в 160 рядів?
Слимак!
Зуби розташовані на язиці -
тертка або радула
Назвіть органи травної системи в правильній послідовності
КИШЕЧНИК
Дихальна система
Дихання у молюсків, що живуть у воді, здійснюється зябрами, а у наземних — легенями. В усіх випадках це видозмінена ділянка мантії.
Кровоносна система
Незамкнута, складається з серця і судин. Серце складається з двох камер: шлуночка і передсердя.
Нервова система
Нервова система — розкидано-вузлового типу, складається з декількох пар добре розвинених нервових вузлів і нервів.
У молюсків розвинені органи чуття. Вони розташовані в основному на голові: очі, щупальця — органи дотику, органи рівноваги, органи нюху.
Одна або дві нирки. Непотрібні для організму продукти обміну речовин надходять з крові у нирку, протоки якої відкриваються у мантійну порожнину.
Статева система
Молюски розмножуються виключно статевим шляхом. Є роздільностатеві види. Ставковики, равлики, слимаки — гермафродити. Їхня статева залоза продукує як чоловічі, так і жіночі статеві клітини.
Розвиток прямий або непрямий (є личинка)
Тип Молюски
Клас Черевоногі
Клас Головоногі
Клас Двостулкові
Різноманітність черевоногих
Равлик
Рапана венозна
Бурштинівка звичайна
Равлик котушка
Живородка
Ставковик звичайний
Іспанський слимак
КЛАС ДВОСТУЛКОВІ
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Травна система
Травлення відбувається за рахунок фільтрації. Через нижній сифон проходить вода із харчовими частинками (найпростіші, водорості та ін.), омиває зябра. Фідфільтровані харчові частинки потрапляють у ротовий отвір, стравохід, шлунок і кишечник. Печінка виробляє ферменти, що перетравлюють їжі. Неперетравлені рештки виводяться через верхній (вивідний) сифон.
Будова тіла
Представники даного класу виключно водні тварини. Голова та очі у них відсутні, тіло складається з тулуба і ноги. Мантія прикриває ногу і тулуб, утворюючи складки. Між складками і тілом утворюються порожнина, в якій містяться зяброві пластинки.
Дихальна система
Дихають за допомогою зябер, бо є водними тваринами.
Кровоносна система
Як і у всіх молюсків – незамкнена. Складається з серця, яке є трикамерним (один шлуночок і два передсердя) і судин.
Видільна система
Представлена нирками. Нирки фільтрують кров від непотрібних речовин і виводять їх через мантійну порожнину.
Розмноження
Роздільностатеві тварини. Відбувається запліднення у мантійній порожнині самки, куди через нижній сифон потрапляють сперматозоїди. У зябрах із яєць розвиваються личинки, які через деякий час виводяться струменем води за допомогою вивідного сифону. Личинки чіпляються до зябер або шкіри риб, де деякий час паразитують. Після формування, молюск відривається від свого тимчасового «хазяїна» і ведуть самостійний спосіб життя.
БУДОВА МУШЛІ
Черепашки двостулкових молюсків складаються з трьох шарів:�тонкого зовнішнього — рогового (органічного);�найтовстішого, середнього — вапняного;�внутрішнього — перламутрового.
Більшість двостулкових молюсків мають також своєрідний шарнірний механізм, який називається замком. Виступи (зуби) однієї стулки щільно заходять у відповідні заглиблення іншої. Кількість, розміри, форма, розташування зубів відрізняються в різних видів, родів, родин.
БУДОВА ПЕРЛИНИ
Перли складаються з концентрично розташованих кристалів карбонату кальцію (CaCO3), що зумовлює заломлення та відбиття світла всередині них. Оскільки кристали розташовані шарами, вони набувають іризації. Що тонші шари і що їх більше — то гарнішою виглядає перлина, коли на неї падає світло. Між собою кристали скріплюються білком конхіоліном, утворюючи разом перламутр.
Утворення перлів є реакцією імунної системи молюска. Коли мантія контактує з піщинкою, паразитом тощо (також це можуть бути невиведені яйця самого молюска, дрібні крововиливи, частини епітелію), яких молюск не може вивести назовні, сторонній об'єкт ізолюється шарами перламутру, стаючи ядром перлини. На зовнішньому шарі мантії міститься багато залозистих клітин, які формують раковину шар за шаром. Навколо стороннього об'єкта мантія вигинається в перламутровий мішок, оточуючи його та виробляючи перламутр. Поступово він закривається, переміщуючи покритий перламутром об'єкт вглиб. Якщо перламутровий мішок не закривається цілком, перлина виявляється злитою з внутрішньою поверхнею раковини, виглядаючи як випуклість
РІЗНОМАНІТНІСТЬ
Беззубка
Перлівниця звичайна
Тридактна
Зелена устриця
Мідія їстівна
Річкова дрейсена
КЛАС ГОЛОВОНОГІ
Загальна характеристика
Головоногі молюски - нечисленна група, яка живе в морській водоймі, яка має концентрований вміст солей. Іх тіло позбавлене черепашки, окрім наутилуса, до голови прикріплюються щупальця. Від інших представників типу молюсків відрізняються складнішою будовою та складною поведінкою.
До сучасних головоногих належать каракатиці, кальмари, восьминоги. Розміри їх тіла бувають від декількох сантиметрів до 5 м, а мешканці великих глибин досягають 13 м і більше (з витягнутими щупальцями).
Будова тіла
Тіло розділене на тулуб, велику голову, а нога видозмінена і представляє собою довгі м’язисті щупальця з присосками, які розміщуються навколо рота. Число щупалець варіює від 8 - восьминіг, 10 – каракатиця, до 40 - наутилус. У головоногих зберіглася недорозвинена внутрішня черепашка. Відсутність зовнішньої черепешки пов’язане із реактивним рухом молюсків, які здатні розганятися до 50 км/год і більше.
Травна система
Ротовий отвір оточений роговими щелепами, які нагадують дзьоб папуги. У роті знаходиться язик з радулою, який допомагає перетирати їжу. Слина, яка виділяється у глотці, містить не лише травні соки, а й отруту, яка здатна вбивати здобич. У задню кишку відкривається протока спеціалізованої залози – чрнильний мішечок. Якщо молюск відчуває небезпеку, то він випускає у воду вміст чорнильного мішка, і під захистом цієї «димової хмари» він ховається у безпечне місце.
Нервова система
У головоногих нервові вузли великі і їх скупчення формують загальне навкологлоткове утворення – мозок. Вони здатні виробляти умовні рефлекси, тому іх можна тренувати і приручати.
Органи чуття
Очі великі, дають змогу тварині бачити предмети на великих відстанях. Якщо порівняти будову ока людини і головоногих, то на 1 мм сітківки у каракатиці припадає 150 тис. світочутливих елементів, а у людини лище 65 тис. Також мають спеціалізовані клітини, які здатні розпізнавати смак.
Дихальна система
Головоногі мають одну пару зябер, вийнятком є наутилус – у нього дві пари. За рахунок роботи м’язів мантії (скорочення та розслаблення) до організму надходжує постійно вода,яка збагачена киснем.
Кровоносна система
Кровоносна система майже замкненого типу, кров з одних судин переходить в інші через капіляри. За рахунок вмісту Купрума, кров має синій колір. Серце трикамерне: один шлуночок і два передсердя, скорочується 30 разів за хвилину.
Видільна система
Органи виділення молюсків — нирки, видільні отвори яких відкриваються у мантійну порожнину.
Розмноження
Головогогі - роздільностатеві тварини. Самки і самці відрізняються один від одного різким забарвленням тіла. Потомство вони дають переважно один раз за життя, після чого вмирають. З яєць виходить молюск, який за своїм видом подібний до дорослої особини. Стадія личинки відсутня. Восьминоги здатні турбуватися про своє потомство, а ось яйця каракатиці і кальмару прикріплюються до підводних предметів.
Різноманітність
Наути́лус, навти́лус, або кораблик (від грец. ναυτίλος — моряк), — рід головоногих молюсків, прямих родичів восьминогів. Єдині серед сучасних головоногих молюсків, що мають зовнішню спірально закручену черепашку. Спіральна черепашка діаметром 15—23 см розділена на 35—38 камер, послідовно з'єднаних довгим сифоном. Сам молюск живе в передній, найбільшій, камері. Цей молюск відрізняється від своїх родичів тим, що має багатокамерну черепашку. Тіло розміщене у першій камері, а інші — заповнені газом, який забезпечує тварині плавучість. Між камерами є отвір — сифон, який може відкриватися та закриватися. Заповнюючи камери водою, молюск занурюється, а витісняючи з них воду газом — випливає на поверхню. Плаває наутилус задом наперед головою вниз.
Восьминоги мають кулясте мішкувате тіло. Мешкаючи у морях, восьминоги полюбляють жити в западинках, печерах на мілководді. На голові тварин містяться вісім щупальців з присосками, які дуже міцно прилипають до жертви. Тіло дуже чутливе — у шкірі є світлочутливі, дотикові, нюхальні та смакові клітини.
Самка восьминога відкладає яйця у гнізді, захищеному огорожею з каменів. Вона дбайлива мати: протягом чотирьох місяців охороняє яйця, перебирає, очищує, обливає водою, і при цьому нічого не їсть. Вона дуже виснажується і може стати легкою здобиччю. З яєць з'являються крихітні 3 см тваринки, з коротенькими щупальцями і розносяться водою.
Восьмініг-мімік
Антарктичний восьминіг
Скляний восьминіг
Вухатий восьминіг
Свою здобич каракатиця захоплює щупальцями і вбиває дзьобом, який є дуже сильним. Дзьобом каракатиця прокушує голову великої риби і може розтрощити найміцніший панцир краба або омара.
Ворогів у каракатиці є досить багато: акули, мурени, зубаті кити, птахи, тюлені. Для захисту вона використовує чорнильний мішок. У мить небезпеки із цього мішка виділяється коричнево — чорна рідина, яка утворює у воді пляму. Потрапивши у таку пляму ворог втрачає орієнтацію, а каракатиця, різко змінивши забарвлення свого тіла на бліде — втікає.
Форма тіла каракатиці — мішкоподібна. У тварини чітко виражені голова, десять щупалець, гострий дзьоб, який нагадує дзьоб сови. Очі, подібні на людські, здатні бачити найдрібніші предмети. За формою тіло сплюснуте і нагадує тіло риб. Плаває каракатиця повільно, використовуючи бічні плавці. Під шкірою на спині тварина має видозмінену черепашку, яку довгий час люди використовували як креслярську гумку.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Крайдата 23.02
Домашнє завдання