Тема:Попередження гіпотермії� та виявлення ознак черепно-мозкової травми.

Гіпотермія

(переохолодження) — патологічний стан організму, за якого температура тіла падає нижче від необхідної для підтримки нормального обміну речовин і функцій організму. У разі переохолодження людини ця температура становить +35,0 °С та нижче.

Ступені гіпотермії:

Залежно від показника температури тіла, медики розрізняють кілька ступенів процесу гіпотермії:

• легкий;

• помірний;

• важкий.

Легка гіпотермія

 діагностують за температури тіла 35-32 °С. На цьому рівні захисні механізми людини від впливу холодної температури продовжують працювати. Людина може бути блідою через максимальне звуження судин. Неконтрольоване тремтіння спрацьовує як спроба отримання тепла. Психічний стан погіршується, виникає апатія або різка зміна настрою, часто постраждалі замкнуті або роздратовані. Мають місце сплутана свідомість, атаксія (некоординована хода) та дезорієнтація.

Помірна гіпотермія

 визначають за температури тіла 32-27 °С. Захисні механізми вичерпані, а тиск, частота серцевих скорочень та дихання зменшуються. Постраждалі виявлятимуть дезорієнтацію в просторі та часі, а також матимуть розширені зіниці та ригідність (обмеження або неможливість пасивного згинання) м'язів. Серцевий ритм порушений і, якщо зігрівання неможливе, тіло охолоджується до кімнатної температури (пойкілотермія) і людина помирає. Може відбуватися парадоксальне роздягання, коли постраждалий втрачає захисні механізми, звуження судин і тремтіння. Тепла кров хлине від серця до шкіри та кінцівок, і людина відчуває перегрівання та починає роздягатися.

Важка гіпотермія

 діагностують у разі зниження температури тіла нижче 27 °С. У разі важкого ступеня постраждалий має такі характерні симптоми переохолодження: згортається в клубок, намагаючись зігрітися, зіниці не реагують на світло, дихання, серцеві скорочення сповільнюються. За температури тіла нижче 23 °С, як правило, настає смерть від переохолодження й шансів урятувати постраждалого практично немає.

Домедична допомога при гіпотермії

 полягає в усуненні джерел втрати тепла. Дуже важливо змінити ситуацію або умови, за яких втрачається тепло, перенісши постраждалого в тепле приміщення, знявши з нього мокрий, холодний одяг, змінивши його на сухий і теплий та напоївши гарячим солодким чаєм. Якщо такої можливості немає, то постраждалого ізолюють від холоду зверху та знизу, використовуючи сухі ізоляційні матеріали (пасивне зігрівання). Накриття тіла алюмінізованими матеріалами знижує втрату тепла. Якщо постраждалий перебуває в стані легкої гіпотермії, може адекватно реагувати на події, напоєний зігрівальною рідиною та ізольований від подальшого охолодження, він у безпеці.

Профілактика гіпотермії

Насамперед потрібно дібрати одяг, який відповідає погодним умовам. Якщо влітку, щоб уникнути переохолодження, досить просто одягти светр і шкарпетки, то в холодну пору року необхідно дотримувати інших правил.

Отже, потрібно:

• носити багатошаровий одяг: нижній натільний шар, проміжний утеплювальний шар і верхній шар, який є захистом від вологи і вітру;
• важливо, щоб одяг нещільно прилягав до тіла і між шарами вільно циркулювало повітря; у тісному одязі є небезпека замерзнути;
• замість звичайної білизни слід використовувати термобілизну, яка утримує тепло, одночасно відводячи вологу, і тому не допускає ні надмірного охолодження, ні перегріву;
• у холодну пору року необхідно носити головний убір, оскільки саме через непокриту голову втрачається більша частина тепла;
• взуття має бути теплим, але не спричиняти потіння ніг; тісне взуття уповільнює кровообіг у стопах і пальцях ніг, тому швидко призведе до замерзання і навіть відмороження; кращим варіантом для зими є взуття з натуральних матеріалів на хутрі;
• у дощову погоду важливо, щоб одяг і взуття не промокали; тому слід використовувати дощовики і гумове взуття з внутрішнім чобітком.

​

​

Черепно-мозкова травма (ЧМТ)

це стан, що виникає внаслідок травматичного ушкодження головного мозку, його оболонок, судин, кісток черепа та зовнішніх покривів голови. ЧМТ зачіпає м'які тканини голови, кістки черепа, речовину головного мозку, нерви та судини.

Залежно від виду пошкоджен виділяють такі ЧМТ:

1.Закриті: без пошкодження цілісності черепної коробки.

2. Відкриті: з переломами черепа і проникненням уламків кістки в речовину мозку або без проникнення, але так, що стає видно головний мозок (такі травми часто супроводжуються заражениям і абсцесом або менінгітом).

3. Вогнищеві: часто ЧМТ виявляється в ударах і струсах мозку, стисненні, зокрема гематомою.

4. Дифузні нерідко супроводжується комою і має негативний прогноз (хворий може назавжди залишитися у вегетативному стані).

​

Ознаки ЧМТ:

• рани, синці в ділянці голови та обличчя; сонливість;

• сплутаність або втрата свідомості;

• сильний біль або відчуття тиску в голові, шиї;

• поколювання або втрата чутливості в пальцях рук та ніг;

• втрата рухових функцій кінцівок; • деформація в ділянці голови;

• судоми;

• утруднене дихання;

• порушення зору;

• нудота;

• блювота;

• стійкий головний біль;

• втрата рівноваги;

• виділення крові або ліквору (прозора рідина) з ротової або носової порожнини та вуха.

Домедична допомога при ЧМТ:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) зафіксувати шийний відділ хребта (шийний комірець, м'яка шина, фіксація руками);

3) провести огляд постраждалого, визначити, чи він притомний, чи дихає;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо в постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

6) якщо в постраждалого рани на голові:

а) накласти пов'язки на рани; б) укрити постраждалого термопокривалом/ковдрою; в) підтримати постраждалого психологічно; г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; ґ) у разі погіршення стану постраждалого зателефонувати до диспетчера екстреної медичної допомоги, дотримувати його рекомендацій.

​