2 of 11

Пригадаймо!

Лірика – літературний рід, у якому життя відбивається безпосередньо через переживання індивіда – ліричного героя чи ліричного «я».

Ліричними називають твори, у яких віддзеркалені думки, настрої та почуття людини, душевний стан автора, його ставлення до оточення.

Ліричний герой – це образ героя, переживання, думки й почуття якого відображені в ліричному творі. Він зовсім не тотожний з образом автора, хоча й відбиває його особисті переживання.

3 of 11

Пригадаймо!

Інтимна лірика - умовна назва ліричного твору, в якому провідним є мотив любовної пристрасті і розкривається широкий діапазон душевних переживань, пов’язаних з історією кохання.

Таку лірику ще називають любовною, вона належить до вічних у світовій літературі.

4 of 11

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.� Лиш не зроби слухняною рабою, � Не ошукай і крил не обітни!

(Ліна Костенко)

5 of 11

Інтимна лірика Ліни Костенко

Перлини інтимної лірики дають щасливу нагоду делікатно доторкнутися до найяскравішого в душі автора.

Коли читаєш любовну поезію Ліни Василівни, образ ліричної героїні якось підсвідомо асоціюється з образом самої авторки.

Любовна лірика Ліни Костенко вражає чистотою й ніжністю, якоюсь особливою цнотливістю почуттів, вірші поетеси про кохання із збірки «Неповторність» зачаровують.

6 of 11

Я дуже тяжко Вами відболіла.

Я дуже тяжко Вами відболіла. � Це все було як марення, як сон. � Любов підкралась тихо, як Даліла, � а розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам. Будень. � На білих вікнах змерзли міражі. � І як ми будем, як тепер ми будем?! � такі вже рідні і такі чужі. � Ця казка днів - вона була недовгою. � Цей світлий сон - пішов без вороття. � Це тихе сяйво над моєю долею! - � воно лишилось на усе життя.�

7 of 11

�Спини мене отямся і отям…�

спини мене отямся і отям� така любов буває раз в ніколи� вона ж промчить над зламаним життям� за нею будуть бігти видноколи� вона ж порве нам спокій до струни� вона ж слова поспалює вустами� спини ж мене спини і схамени� ще поки можу думати востаннє� ще поки можу але вже не можу� настала черга й на мою зорю� чи біля тебе душу відморожу� чи біля тебе полум'ям згорю�

8 of 11

Недумано, негадано…

Недумано, негадано

забігла в глухомань,

де сосни пахнуть ладаном

в кадильницях світань.

Де вечір пахне м'ятою,

аж холодно джмелю.

А я тебе,

а я тебе,

а я тебе

люблю!

Ловлю твоє проміння

крізь музику беріз.

Люблю до оніміння,

до стогону, до сліз.

Без коньяку й шампана,

і вже без вороття,—

я п'яна, п'яна, п'яна

на все своє життя!

9 of 11

Літературний паспорт твору

Рік написання – 1977.
Жанр – інтимна лірика.
Тема - зображення ліричної героїні в кульмінаційний момент любові, коли вона, сп’яніла від щастя, шукає прихистку у вечоровому лісі і дає вихід емоціям.
Ідея - оспівування всепоглинаючого, всеохоплюючого почуття кохання; утвердження думки про те, що світ прекрасний, якщо в ньому панує любов.
Віршовий розмір – ямб.
Художні засоби: метафори («кадильниці світань», «музика беріз», «вечір пахне м’ятою»); рефрен (“а я тебе”); риторичні оклики («Я п’яна, п’яна, п’яна на все своє життя!»).

10 of 11

Цікаво знати

У 2010 році видавництвом “Либідь” у Києві було видано збірку вибраних поезій Ліни Василівни під назвою “Гіацинтове сонце”.

До неї ввійшли твори, які стали піснями у виконанні Ольги Богомолець.

https://www.youtube.com/watch?v=k1PHZ3e1P30

1 of 11