КООРДИНАЦІЙНА ХІМІЯ�

LOGO

�

Координаційна хімія – розділ хімії, в якому вивчаються хімічні сполуки, що складаються з центрального атома (або іона) і пов'язаних з ним молекул або іонів—лігандів.

​

Мета вивчення дисципліни: сформувати у студентів систему знань з координаційної хімії і дати їм спеціальну базову підготовку в області будови, хімії та реакційної здатності координаційних сполук.

Основні завдання:

• формування в студентів уявлення про координаційні сполуки;
• ознайомити з особливістю будови і хімічного зв’язку в координаційних сполуках;
• дати уявлення про основні типи реакцій за участю координаційних сполук і особливості їх протікання;
• ознайомити з основними методами отримання координаційних сполук;
• дати уявлення про методи вивчення будови координаційних

сполук та основні галузі їх застосування.

​

​

�

• уміє застосовувати сучасну хімічну номенклатуру, термінологію та одиниці виміру;
• уміє використовувати сучасні методи дослідження для виявлення властивостей, якісного та кількісного аналізу хімічних сполук;
• уміє виявляти основні типи хімічних реакцій та їх характеристики;
• уміє застосовувати знання про властивості елементів, простих і складних речовин, найважливіші їх особливості та закономірності перетворення;
• уміє застосовувати базові знання основних законів і теорій хімічної науки;
• уміє проводити хімічний аналіз складу, будови та властивостей полімерів синтетичного та природного походження.

Програмні результати навчання:

�

Програма навчальної дисципліни

РОЗДІЛ 1

Будова та хімічний зв’язок в координаційних сполуках

ТЕМА 1. Вступ.

Основні поняття й означення. Комплекси й комплексоутворення. Номенклатура комплексів і координаційних сполук.

ТЕМА 2. Будова координаційних сполук.

Просторова інтерпретація координаційних чисел. Ізомерія. Методи дослідження просторової будови координаційних сполук. Експериментальні методи визначення просторової будови координаційних сполук. Теоретичні методи дослідження просторової будови комплексів. Хімічний зв'язок у координаційних сполуках. Властивості й будова координаційних сполук у наближенні теорії кристалічного поля. Метод молекулярних орбіталей. Вібронна взаємодія. Ефект Яна-Теллера. Реакційна здатність координаційних сполук. Взаємний вплив лігандів. Релятивістські ефекти, властивості координаційних сполук важких металів. Спін-орбітальна взаємодія. Принципи ізоелектронної й ізолобальної аналогії. Магнітні властивості координаційних сполук. Спіновий гамільтоніан. Експериментальні методи дослідження природи хімічного зв’язку.

ТЕМА 3. Кінетика реакцій комплексоутворення.

Обмін молекул розчинника у сольватокомплексах. Утворення комплексів у розчинах. Заміщення молекул розчинника у внутрішній сфері монодентатними лігандами. Заміщення молекул розчинника розчинника у внутрішній сфері полідентатними лігандами. Вплив кислотності розчинів на реакції комплексоутворення. Взаємний вплив лігандів у реакціях комплексоутворення. Реакції окиснення-відновлення. Металокомплексний аналіз.

�

РОЗДІЛ 2

Методи синтезу й властивості координаційних сполук

ТЕМА 4. Особливості реакцій комплексоутворення.

Означення основних понять. Деякі властивості комплексоутворюючих систем. Визначення складу комплексів у розчині. Термодинамічна характеристика реакцій утворення і перетворення комплексів у гомогенних системах. Основні поняття й означення. Вплив ц.а. на властивості комплексів. Склад і будова лігандів і властивості комплексів. Вплив середовища на реакції комплексоутворення. Гомогенні системи. Гетерогенні системи.

ТЕМА 5. Методи синтезу й властивості координаційних сполук.

Методи синтезу координаційних сполук. Емпіричні правила перетворення координаційних сполук і використання їх у синтезі. Взаємний вплив координованих груп і правило Черняєва. Сучасна систематика координаційних сполук. Одноядерні сполуки з позитивним ступенем окиснення центрального атома. Багатоядерні сполуки. Сполуки зі зв’язками метал-метал. Циклічні сполуки. Сполуки, що містять π-зв’язки. Координаційні сполуки, що містять координовані O₂, N₂, H₂. Сполуки з нульовим і негативним ступенями окиснення центральних атомів. Координаційні сполуки на поверхні твердого тіла.

ТЕМА 6. Синтез координаційних сполук. Синтез комплексів в розчинах. Екстракційний синтез КС. Окисно-відновні процеси синтезу комплексів в розчинах. Прямий синтез КС. Електрохімічний синтез.