�Війна в перській затоці�
Підготували студентки групи 6.0141-1у:
Василенко Марія, Гут Наталія , Кошель Ангеліна
�ПОСТУПОВО ЦЮ ПОЛІТИКУ ПОЧИНАЮТЬ КВАЛІФІКУВАТИ ЯК «ЕКОНОМІЧНУ ВІЙНУ»
Основний об’єкт суперечки. Із другої половини 1989 іракська преса починає пропагандистську кампанію проти політики країн Ради співпраці арабських держав Перської затоки в ОПЕК, звинувачуючи їх у тому, що саме вони винні в тому, що ОПЕК не збільшила квот Іракові й тим самим блокувала відновлення іракської економіки після недавньої Ірано - іракської війни., саме це і стало основним об’єктом суперечки
Майк Помпео обґрунтував даний крок "ескалацією активності Ірану". Однак Іран відчуває в цих діях загрозу, особливо з огляду на те, що США з того часу направили в регіон ще один корабель і зенітно-ракетний комплекс Patriot.�
�Проти Іраку було створено коаліцію із 28 країн на чолі зі США
Війна розпочалася 2 серпня 1990 , а закінчилася 28 лютого 1991
Ірак окупував Кувейт у серпні 1990 року, знову, як у 60-і роки, пред'явивши претензії на право управляти еміратом, що в Іракській традиції вважається колишньою частиною Османської імперії, і звинувативши південного сусіда в крадіжці нафти з прикордонних родовищ через криві свердловини.�
30 травня 1990 на засіданні Ради Ліги арабських держав (ЛАД) Саддам Хусейн заявляє, що «економічна війна стала нестерпною». 17 червня він прямо звинувачує Кувейт у тому, що той є одним з ініціаторів «економічної війни» окрім того, незаконно користується нафтовими родовищами Румейли, що перебувають на іраксько-кувейтському кордоні.
�Рада безпеки ООН продовжувала регулярно повертатися до кувейтської кризи і ухвалювати резолюції (у цілому до кінця року таких було винесено 12). На Ірак було накладено низку санкцій, уведено морську блокаду. У відповідь на це в Іраку були затримані громадяни тих країн, які взяли участь в санкціях. Ці люди опинилися фактично у стані заручників, яких Ірак використовував для політичного маніпулювання. Лише в грудні проблему іноземних громадян в Іраку було остаточно вирішено.�
Уже 2 серпня Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію №660, у якій засудила вторгнення і зажадала від Іраку негайно вивести свої війська з Кувейту. Іракське керівництво проігнорувало цю резолюцію.
29 листопада 1990 року, після провалу численних спроб схилити Ірак до мирного врегулювання кризи, РБ ООН ухвалює резолюцію 678. Резолюція надавала Іраку півтора місяці для того, щоб припинити окупацію Кувейту. Якщо цього не відбудеться, держави-члени ООН, що співпрацюють з урядом Кувейту, уповноважуються «використовувати всі необхідні засоби з тим щоб підтримати і виконати резолюцію 660 (1990) і всі подальші відповідні резолюції і відновити міжнародний мир і безпеку в цьому регіоні». Це означало, що ООН надала коаліції Багатонаціональних Сил (БНС), що вже сформувалася на той момент, право на проведення військової операції зі звільнення Кувейту.
Першою фазою війни була тривала безконтактна фаза: 17 січня — 24 лютого відбувалися масовані удари з повітря, в яких було задіянно до 1 000 літаків, які базувалися як на наземних військово-повітряних базах, так і на 6 авіаносцях. Ірак, крім ударів у відповідь, відповідав обстрілом балістичними ракетами «скад»
Через день після закінчення терміну, встановленого Резолюцією 678, коаліція розпочала масштабну повітряну кампанію, яка почала загальний наступ під назвою «Буря в пустелі»
���24 лютого — 28 лютого проводилась наземна операція, що завершилася звільненням Кувейту. Попередня назва операції — «Меч пустелі».�Під час відступу з території Кувейту іракці підпалили нафтові свердловини, що завдало чималої економічної і екологічної шкоди Кувейту. Свердловини довелося гасити протягом кількох місяців по закінченню війни.��
Хоча армія Саддама Хусейна була розбита, війська коаліції не пішли на іракську територію, не усунули уряд Саддама і не окупували Ірак
Конфлікт відомий небаченим в історії розмахом застосування авіаударів і, на думку багатьох фахівців, знаменував нову епоху у військовій справі — на зміну масовому тотальному бою, великим механізованим з'єднанням, придушенню вогнем по площах прийшла інформація та точна зброя, які нівелювали тотальну чисельну перевагу ворога
В ході війни в перській затоці в Іраку було зруйновано близько 85 % промислових підприємств. В результаті військових дій підприємствам нафтовидобувного комплексу Іраку було завдано серйозного збитку. З 820 свердловин, що діяли в 1990 році, залишилося 58. Після війни Ірак міг експортувати нафту і отримувати взамін продукти через спеціально створений орган ООН в рамках програми «нафта в обмін на продовольство». Тільки від зниження рівня експорту нафти втрати Багдада за 13 років економічних санкцій перевищили 200 мільярдів доларів. За деякими оцінками, забезпечення населення основними продуктами харчування і медикаментами становило всього лише близько 10 % від потреб.�
Наслідки війни
Для усунення іракської військової загрози в майбутньому ООН призначила інспекцію, що мала знайти зброю масового знищення та запобігти її появі в майбутньому. Міжнародні експерти контролювали будь-які об'єкти на території країни на власний розсуд, включаючи навіть президентські палаци.�