�Форми,� методи та функції управління ПТНЗ�
С.Б. Коломійчук,
завідувач лабораторією
науково-методичного забезпечення
управлінської діяльності в ПТНЗ
Управління ПТНЗ
це цілеспрямована, заснована на принципах демократизму, дія суб'єкта управління в особі всього колективу, колегіальних органів і адміністрації на колектив в цілому, на окремих працівників і учнів для організації й узгодження їх діяльності, раціонального і ефективного використання сил і засобів навчального закладу в цілях підготовки і виховання кваліфікованих, всебічно розвинених молодих працівників.
Національною доктриною розвиту освіти України визначено,
що «...сучасна система управління сферою освіти має розвиватись як державно-громадська, має враховувати регіональні особливості, тенденції до зростання автономії навчальних закладів, конкурентоспроможності освітніх послуг. Діяльність освітян має спрямовуватись на пошук нових, демократичних, відкритих моделей управління освітою, що орієнтує освітні процеси не на відтворення, а на розвиток. Нова модель системи управління сферою освіти має бути демократичною та відкритою. У ній передбачається забезпечення державного управління з урахуванням громадської думки, унаслідок чого змінюються навантаження, функції, структура та стиль центрального й регіонального управління освітою».
�Під системою управління ПТНЗ слід розуміти сукупність таких складових управління як:�
- єдність педагогічного й адміністративного керівництва,
- функціональна структура ПТНЗ,
- професійна компетентність кадрів,
- розвиток госпрозрахункових відносин,
- економічне стимулювання,
- максимальне використання людського фактору,
- всебічний розвиток демократії й самоврядування в колективі,
- забезпечення самостійності й високої відповідальності кожного за доручену справу.
�До структури управлінських органів у ПТНЗ належать:�
— органи колегіального управління (конференція (збори) трудового колективу), педагогічна рада, нарада при директорі, його заступниках);
— адміністрація ПТНЗ (директор, його заступники з навчально-виробничої,навчальної, наукової, виховної, господарської роботи);
— органи громадського самоврядування (учнів (учком), педагогів (профком, методична рада), батьків (батьківський комітет).
Вищим колегіальним органом громадського самоврядування професійно-технічного навчального закладу є загальні збори (конференція) колективу навчального закладу,
які вирішують у межах своїх повноважень питання навчально-виробничої, навчально-виховної, навчально-методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності навчального закладу, а саме визначення основних напрямів діяльності та розвитку навчального закладу,
підвищення якості та ефективності підготовки робітничих кадрів,
залучення додаткових коштів та зміцнення матеріально-технічної бази;
визначення та рекомендації щодо кандидатур на посаду директора професійно-технічного навчального закладу;
обговорення правил внутрішнього розпорядку та внесення відповідних пропозицій;
створення комісії з трудових спорів;
приймає колективну угоду;
заслуховує щорічний звіт директора ПТНЗ.
Статут ПТНЗ —
сукупність норм і правил життя колективу з урахуванням його особливостей і перспектив розвитку.
Він не повинен суперечити основним державним документам про ПТО та ПТНЗ, обмежувати права учасників навчально-виховного процесу (педагогів та учнів). Затверджується її засновником та реєструється відповідним органом державного управління освітою.
Вищим колегіальним органом ПТНЗ, який координує питання навчально-виробничої, науково-методичної та виховної діяльності, є педагогічна рада.
Роботу педагогічної ради планують у довільній формі відповідно до потреб навчального закладу. Члени ради мають право виносити на її розгляд усі питання навчально-виробничого та навчально-виховного процесів. Кількість засідань педагогічної ради визначається їх доцільністю, але вона повинна збиратися не менше чотирьох разів на навчальний рік . При педагогічній раді створюють підзвітні їй методичні секції (комісії).
У професійно-технічних навчальних закладах можуть утворюватися й інші органи громадського самоврядування
(Рада ПТНЗ, Фахова рада,
Консультативна рада).
З метою демократизації управління, налагодження зворотного зв'язку, поточного коригування управлінських рішень у навчальному закладі діють органи громадського самоврядування учнів (учнівський комітет, учителів (профспілковий комітет ),
батьків (батьківський комітет), повноваження яких визначає статут ПТНЗ. Вони є дієвим засобом формування громадської думки, сприяють діалогізації взаємин з адміністрацією.
Функції управління
Організація діяльності ПТНЗ вимагає від керівника виконання різного роду управлінських робіт, які називаються функціями управління. В перекладі з латинської слово «функція» (functio) означає здійснення, виконання.
Функції розчленовують зміст діяльності керівника на ряд етапів або робіт, що класифікуються за ознакою порядку їх виконання з метою отримання визначеного результату.
Виділяють такі функції управління:
за етапами управління – загальні,
за належністю до сфер діяльності – спеціальні.
Загальні функції управління поділяють в свою чергу на основні (стрижневі) та локалізовані певним циклом дій в межах конкретної мети (планування, контролю тощо).
�До основних (стрижневих) (або просто основних функцій) відносять такі функції: �
�До локалізованих , або циклічно-локалізованих відносимо функції: �
Функція цілевизначення
Ця функція полягає у виробленні загальних, перспективних і поточних цілей діяльності ПТНЗ (Концепція розвитку ПТНЗ, перспективний план роботи).
Ринок освітніх послуг — це досить динамічна система, тому керівнику необхідно час від часу звіряти свою діяльність з реальною ситуацією на ринку і коректувати свої як стратегічні, так і поточні плани, змінювати і означати нові цілі.
Функція планування
Зазначена функція — це розробка напрямів, шляхів, засобів і заходів по реалізації цілей діяльності ПТНЗ, прийняття конкретних, адресних, планових рішень, що відносяться безпосередньо до його підрозділів і виконавців.
Функція організації
Метою цієї функції є формування керівної і керованої систем, а також зв’язків і відносин між ними, за умови, що діяльність буде проводитись з найвищим результатом за мінімальних витрат. Особливість функції організації полягає в тому, що це єдина функція,яка забезпечує взаємозв’язок і підвищує ефективність всіх інших управлінських функцій.
Функція регулювання (координації)
Регулювання як функція управління направлена на збереження, підтримку і вдосконалення стійкої рівноваги керівної і керованої систем, а також комунікацій між ними. Регулювання — це не тільки виявлення відхилень у процесах управління і розробка кореляційних команд, але й координація всіх елементів систем управління з метою її гармонійного і пропорційного розвитку.
Функція стимулювання
Функція стимулювання закликає учасників управління бути зацікавленими в результатах праці. Завдяки стимулюванню здійснюєтсья розподіл матеріальних і духовних цінностей в залежності від кількості і якості праці.
Функція контролю
За допомогою функції контролю здійснюється постійне інформування про дійсний стан справ, вводяться додаткові резерви і вносяться необхідні корективи в організацію навчально-виробничого та навчально-виховного процесу. Починається контроль з отримання інформації про об’єкт контролю і закінчується прийняттям необхідних рішень.
Від ефективності контролю залежить якість прийнятих управлінських рішень і своєчасність їх виконання.
Спеціальні функції
це посадові функціональні обов’язки педагогічних працівників (директора, його заступників, старшого майстра виробничого навчання та ін.)
Інноваційні управлінські функції
�Завдяки інноваційним функціям�
- оновлюється зміст навчання і виховання (впровадження державних стандартів освіти, концепції виховання, індивідуалізації освітнього процесу, авторських навчальних програм, підручників, посібників, виховних систем);
- відбувається впровадження нових освітніх технологій (розвиваюче, модульне, диференційоване навчання, використання методів проектування і моделювання );
- удосконалюються форми й методи навчання і виховання (діалогові форми спілкування, лекційні, семінарські заняття, навчальні модулі тощо);
- трансформуються методи контролю знань і вмінь учнів (запроваджуються індикатори розвитку учнів, рейтингові системи оцінювання);
- модернізуються зміст, форми й методи управління закладами (підвищується значущість менеджерської функції управління інноваційним процесом, створюються багатоваріантні моделі управління) тощо.
�Модернізований зміст діяльності керівника ПТНЗ вимагає й оновлення форм управління. Пріоритетними стають дорадчо-адміністративні форми управління, які поділяють на:�
Методи управління
— засоби управлінської діяльності керівника ПТНЗ, до яких він вдається з метою цілеспрямованого впливу на учасників навчально-виробничого та навчально-виховного процесу (викладачі,майстри виробничого навчання, вихователі, технічні працівники ПТНЗ, учні, батьки).
Методи — найбільш рухомий елемент системи управління, вони служать задля реалізації мети й принципів управління ПТНЗ. Вибір,використання і правильне поєднання різних шляхів дії на колектив і окремих працівників виступають умовою ефективного управління.
�Сукупність методів управління складають:�
— вербальні методи: індивідуальні (консультація, бесіда), групові (інструктаж, нарада, збори);
— дослідницькі методи: вивчення передового досвіду, атестація педагогічних кадрів, анкетування та інтерв'ювання, підготовка, друкування матеріалів (газет, збірників, статей, методичних рекомендацій) про діяльність педагогічного й учнівського колективів;
— ілюстративно-показникові методи: моделювання структури організації навчально-виховного процесу, побудова графіків, таблиць, матриць з вивчення рівня знань і вихованості учнів, професійної підготовленості педагогів до творчої праці;
— техніко-технологічні методи: застосування технічних засобів і пристроїв (комп'ютера, телебачення, радіо, селектора тощо).
З урахуванням особливостей процесу управління ПТНЗ (за характером й змістом управлінської дії) методи управління об'єднують в чотири групи:�
Організаційно-розпорядчі методи
передбачають систему організаційних та розпорядчих впливів, спрямованих на досягнення поставленої мети. Це інструктаж, нормування, різні розпорядчі акти.
До педагогічних методів управління
відносять проведення науково-практичних конференцій для педагогічних працівників, серпневих нарад, семінарів, диспутів, педагогічних читань.
�Соціально-психологічні методи управління – це:�
- методи формування суспільної свідомості, морального стимулювання (заохочення і покарання),
- методи впливу на педагогічних працівників на основі використання традицій педагогічного колективу (посвячення молодого педагога, звіти творчих учителів),
- створення нормального психологічного клімату в колективі,
- методи соціологічних досліджень (анкетування, інтерв’ю, тестування, використання різноманітних соціометричних методик), які дозволяють визначити сформованість громадської думки, рівень задоволення роботою.
До економічних методів управління
відносять матеріальне стимулювання (преміювання, підвищення зарплати за результатами атестації), економічне планування та бюджетне управління.
Професійна управлінська компетентність
– виділення характерологічних функцій спеціаліста та визначення загального обсягу знань, умінь і навичок необхідних для даної спеціальності або посади.
Професійна компетентність керівника ПТНЗ складається із сукупності компетенцій:
�Компетентний керівник ПТНЗ характеризується:�
- знанням основ педагогіки, психології, управління соціальними системами;
- умінням використовувати сучасні функції, форми, методи управління;
- досвідом роботи з громадськими й державними організаціями та установами;
- мотивами високоякісної праці та задоволення власних професійних потреб та інтересів;
- особистими якостями та здібностями творчої особистості.
�Сучасний керівник ПТНЗ характеризується такими основними видами управлінської компетентності:�