Про компетентнісний підхід�

Чому виникла потреба в компетентностях?

​

У наш час інформації дуже багато, вона доступна будь-де й будь-коли. Знання хоч і мають значення, але їх уже недостатньо для успіху. Роботодавцям потрібні люди, які не лише мають упевнені знання з фаху, а й можуть застосувати їх у будь-яких умовах, за потреби швидко перевчитись.

Шкільна освіта минулого (та й цього) століття вважає, що чим більше формул, дат і правил знає людина, тим вищою буде зарплата. Але в реальності потрібні ще уміння домовлятись із людьми, розуміти їхні почуття, доводити свою думку, швидко вчитись будь-чому, мислити критично й креативно. Усе це накладатиметься на наявну систему знань. 

​

Чому виникла потреба в компетентностях?

У наш час інформації дуже багато, вона доступна будь-де й будь-коли. Знання хоч і мають значення, але їх уже недостатньо для успіху. Роботодавцям потрібні люди, які не лише мають упевнені знання з фаху, а й можуть застосувати їх у будь-яких умовах, за потреби швидко перевчитись.

Шкільна освіта минулого (та й цього) століття вважає, що чим більше формул, дат і правил знає людина, тим вищою буде зарплата. Але в реальності потрібні ще уміння домовлятись із людьми, розуміти їхні почуття, доводити свою думку, швидко вчитись будь-чому, мислити критично й креативно. Усе це накладатиметься на наявну систему знань. 

• Що таке компетентність?

Відкрити посилання

• Лат. "competentia" - коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання й досвід.
• Набута в процесі навчання здатність людини, яка складається зі знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.
•  
• Ключові компетентності згідно українського освітнього законодавства:
• вільне володіння і здатність спілкуватися державною та іноземною мовами; математична; інноваційність мислення та діяльності; екологічна; інформаційно-комунікаційна; навчання впродовж життя; громадянські та соціальні компетентності; культурна; підприємливість і фінансова грамотність.

​

Що таке компетентність?

​

Відкрити посилання

​

Лат. "competentia" - коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання й досвід.

Набута в процесі навчання здатність людини, яка складається зі знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.

Ключові компетентності згідно українського освітнього законодавства:

вільне володіння і здатність спілкуватися державною та іноземною мовами; математична; інноваційність мислення та діяльності; екологічна; інформаційно-комунікаційна; навчання впродовж життя; громадянські та соціальні компетентності; культурна; підприємливість і фінансова грамотність.

Що таке компетентність?

​

Відкрити посилання

​

Лат. "competentia" - коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання й досвід.

Набута в процесі навчання здатність людини, яка складається зі знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.

Ключові компетентності згідно українського освітнього законодавства:

вільне володіння і здатність спілкуватися державною та іноземною мовами; математична; інноваційність мислення та діяльності; екологічна; інформаційно-комунікаційна; навчання впродовж життя; громадянські та соціальні компетентності; культурна; підприємливість і фінансова грамотність.

Що таке компетентність?

​

Відкрити посилання

​

Лат. "competentia" - коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання й досвід.

Набута в процесі навчання здатність людини, яка складається зі знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.

Ключові компетентності згідно українського освітнього законодавства:

вільне володіння і здатність спілкуватися державною та іноземною мовами; математична; інноваційність мислення та діяльності; екологічна; інформаційно-комунікаційна; навчання впродовж життя; громадянські та соціальні компетентності; культурна; підприємливість і фінансова грамотність.

Що таке компетентність?

​

Відкрити посилання

​

Лат. "competentia" - коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання й досвід.

Набута в процесі навчання здатність людини, яка складається зі знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.

Ключові компетентності згідно українського освітнього законодавства:

вільне володіння і здатність спілкуватися державною та іноземною мовами; математична; інноваційність мислення та діяльності; екологічна; інформаційно-комунікаційна; навчання впродовж життя; громадянські та соціальні компетентності; культурна; підприємливість і фінансова грамотність.

• Види навичок
• Компетентності не можуть розвиватися самі по собі. Це кропітка робота особистості. Для їхнього розвитку і дітям, і дорослим потрібні різноманітні вміння й навички. Деякі з них потрібні для кращого опанування знань (уміння вчитися, самодисципліна, адекватна самооцінка), а деякі потрібні для кращого застосування знань (креативність, уміння вирішувати проблеми, уміння співпрацювати).
•  
• Види навичок:
• "Тверді" - вузькоспрямовані, з певного предмету, потрібні лише для окремих дій.
• "М'які" - універсальні для будь-якого предмету, професії, потрібні в багатьох ситуаціях.
• "Цифрові" - технології вже настільки увійшли в наше життя, що це окрема категорія навичок.

​

• М'які навички
• Адекватна самооцінка, рефлексування.
• Емоційний інтелект.
• Самоорганізація, керування часом.
• Самодисципліна, самомотивація.
• Вирішення проблем.
• Творче мислення.
• Робота в команді.
• Критичне мислення.

​

• Компетентнісно орієнтований підхід у навчанні
• Це навчання, яке спрямоване на розвиток компетентностей (передусім ключових) за допомогою різних методів і прийомів, творчого підходу вчителя.
• Весь зміст навчання у кожному предметі повинен містити зрозумілий дітям зв'язок із реальним життям, спонукути до застосування отримуваних знань у різних ситуаціях, близьких до реальних. 
• Активна навчальна діяльність (коли учні щось роблять руками, навчаються поза кабінетом, досліджують, експериментують, створюють) викликає емоції, які сприяють запам'ятовуванню нової інформації. Тобто процес набуття нових знань відбувається через діяльність, а не через лекцію вчителя й прочитаний параграф. Хоча ці класичні методи, звісно, теж іноді залишаються потрібними.

​

• Методи  компетентнісного навчання

​

• Спостереження за явищами реального світу
• Покажіть учням об'єкт / процес / явище для спостережень (реальний або на відео). Поставте запитання, відповіді на які учні мають шукати під час спостереження. Поясніть, як цей об'єкт пов'язаний з реальним життям (де учні можуть це зустріти або як використати). Після спостереження учні обговорюють поставлені вами запитання, шукають найкращі відповіді, порівнюють побачене зі своїм життєвим досвідом.

• Приклад
• Переглянути відео як створюється виріб або живий майстер-клас зі створення. Під час спостереження звернути увагу: які інструменти використовуються, як правильно їх тримати, які рухи потрібно робити, як забезпечується технічка безпеки та ін. Обговорити, що є найскладнішим у цьому процесі, як дбати про свою безпеку, з чого почати, що робити, якщо щось піде не так.

​

Формулювання і перевірка гіпотез�

• Гіпотеза (припущення) - важливий інструмент дослідницького мислення. Без цього неможлива жодна наука. Сформулюйте учням запитання в форматі "Що буде, якщо ...", "Чим це може завершитись" або подібне. Учні мають поміркувати (індивідуально або в групах) над варіантами подальшого розвитку подій / процесу. Другий етап - перевірити на практиці (по можливості) сформульовані припущення: чи дійно це так, як припустили учні. Якщо так - молодці, якщо не так - теж молодці, адже в науці будь-який результат перевірки гіпотези є корисним (ми будемо знати, як не треба робити або як не треба міркувати).
• Приклад
• Продемонструвати учням набір інструментів і матеріалів та запитати: "Що і як можна створити з цього набору?". Учні роблять припущення, називають варіанти, після чого пробують створити те, що назвали і потім аналізують, чи вірне припущення зробили. Варто підібрати акий набір інструментів і матеріалів, щоб учні могли робити як правильні, так і неправильні припущення.
• �

Кейси, розбір ситуацій�

​

• Запропонуйте учням цілісну історію, де буде діюча особа, її ситуація, дії в цій ситуації і результат, який особа отримала (частіше результат негативний). Учні мають ретельно проаналізувати всю інформацію, обговорити (індивідуально або в групах) і дати відповіді на такі або подібні питання вчителя: чи все було зроблено правильно? чому результат саме такий? чи можна було б отримати інший результат? як варто було діяти? які висновки можемо зробити з цього кейсу? Цей метод доречний, коли в учнів вже є певний потрібний досвід.
•  
• Приклад
• Скласти кейс з короткою довідковою інформацією про винахіника (хто це, риси характеру, стан у суспільстві, цілі, події, які відбудись, винаходи, результат подій і використання винаходів). Учні аналізують кейс, порівнюють зі своїм життям: які риси характеру потрібні для тих чи інших досягнень, які секрети успіху тощо.
• �

Навчальний проєкт�

• Учням пропонується проблема, яку доцільно вирішити спільно, попередньо спланувавши свою діяльність. Проєкт складається з п'яти "П": проблема, план, пошук (дослідження), продукт, презентація продукту. Чим більше самостійності буде в учнів на кожному етапі, тим краще. Вони вчатимуться створювати реалістичний план, домовлятись між собою, працювати на спільний результат, мислити конкретно.
•  
• Приклад
• Проблема: учні нашого класу часто допускають ті самі помилки при виготовленні виробу. Як нам вирішити цю проблему? Учні можуть вирішити зробити презентацію з роз'ясненнями, надрукувати буклети, зняти відеоінструкцію, провести майстер-клас тощо. Необхідно пройти всі п'ять етапів і наприкінці (через певний час) оцінити: чи допоміг проєкт вирішити проблему? Не страшно, якщо не допоміг. Це стане життєвим досвідом на майбутнє.

​

Спілкування та співпраця�

​

• Спілкування передбачає вміння висловлювати свою думку, слухати й сприймати думку інших. Співпраця - це спілкування та дії задля спільного результату. Усе це важливо в реальному дорослому житті, тому створюйте учням ситуації, де вони повинні працювати на спільний результат, долаючи нерозуміння, конфліктні ситуації, лінощі окремих учасників тощо. Після завершення роботи важливо проаналізувати: як ви спілкувались і працювали? Які при цьому були проблеми? Що б ви робили інакше наступного разу?
•  
• Приклад
• Учні в командах мають створити спільний виріб, самостійно розподіливши обов'язки: хто що робить. При цьому можуть бути проблеми: одночасно всім немає місця або не вистачає інструментів, тому треба "розійтись за часом": поки одні працюють, інші шукають матеріали чи інформацію. Намагайтесь спеціально створити учням певні проблеми або незручності, щоб вони їх вирішували самостійно.
• �

Дискусія, дебати�

• На відміну від співпраці, де результат - спільний продукт праці, в дискусії результатом буде знайдена істина. Уміння спільно шукати істину - важливий фактор успіху для будь-якого колективу. Щоб її знайти, потрібно добирати доречні аргументи, сприймати аргументи іншої сторони, мислити без зайвих емоцій, не підмінювати цілі дискусії (маємо знайти істину, а не переконати всіх у своїй правоті).
•  
• Приклад
• Тема дискусії - з якого матеріалу найкраще робити чохол для смартфонів? Учні визначаються зі своєю позицією, обдумують аргументи. Дискусію має хтось модерувати (пропонуйте це учню). Кожен висловлює думку, потім вислуховує думку інших або відповідає на запитання. Учні можуть змінювати свою позицію, якщо аргументи опонентів їх переконали.
• �

Практична робота�

• Щоб навчитись щось робити, потрібна реальна практика. Визначте, які можливості у вас є (приміщення, території поза приміщенням, підручні засоби тощо) і запропонуйте учням щось зробити в незвичайних для них умовах (не за партою). Ця діяльність має бути схожа на таку, яка буває в реальному житті. Слідкуйте, корегуйте, але дайте учням певну свободу дій. По завершенню проаналізуйте як саме учні діяли і як це можна покращити в майбутньому. Ця діяльність схожа на проєкт, але якщо в проєкті акцент на плануванні, то тут - на життєвому середовищі.
•  
• Приклад
• Учні мають створити виріб. Учитель намагається імітувати виробничий процес, який справді може бути на реальному виробництві. Для цього можна продемонструвати відео з подібного виробництва, знайти справжні інструкції тощо. Учитель у ролі керівника виробництва.

​

Правила�

• Учні повинні розуміти важливість правил у тій чи іншій ситуації, уміти їх формулювати, спільно домовлятися про їхнє виконання, продумувати наслідки невиконання, дотримуватись. Так само як у державі, у вашого класу можуть бути правила різного рівня: загальні для всіх в усіх ситуаціях (як Конституція), базові для різних сфер життя (як закони) і конкретні для кожної діяльності (як норми).
•  
• Приклад
• Учні мають виконати спільний проєкт (створити виріб). Щоб усе вдалося, вони послуговуються загальними правилами, які ухвалили в класі на початку року (поважати одне одного, не лінуватись і т.д.) і правилами саме для цього проєкту (теніки безпеки, у кожній підгрупі кожен має щось робити і т.д.). Хтось з учнів слідкує за виконанням правил.

​

Самооцінювання�

• Без адекватної самооцінки складно досягти хороших результатів. Оцінювати свої можливості і свої дії учні можуть на різних етапах, ставлячи собі ці та інші запитання: чи розумію я, про що вчитель зараз говорить? чи усвідомив(ла) я прочитаний параграф? чи готовий(а) я до виконання цього завдання? чи добре я виконую зараз завдання? наскільки добре в мене вийшло? Спонукайте учнів ставити собі подібні запитання, створюйте разом з ними критерії по кожному запитанню, відслідковуйте, наскільки добре вони рефлексують.
•  
• Приклад
• Після роботи вдома з навчальним матеріалом (статтею, підручником, відео) учень оцінює наскільки цей матеріал засвоєно. Для цього можна самому собі переказати зміст прочитаного або виконати запропоновану вчителем вправу чи тест, результат яких - не оцінка, а самооцінка.
• �