Тема: Імунітет як засіб збереження гомеостазу. Реакції запалення. Неспецифічний і специфічний імунітет.

Імунна регуляція

До регуляторних систем, що забезпечують внутрішню сталість організму, належить також імунна система.

Імунітет – це здатність організму відрізняти чужорідний біологічний матеріал від свого та нейтралізувати цей матеріал.

Усуває чужорідні речовини, віруси і бактерії, що проникли в організм.

Підтримує життєдіяльність організму шляхом виведення власних мутантних або зношених клітин, білків, що відробили своє, та токсичних речовин.

​

​

Антитіла -специфічні білки імуноглобулінової природи що утворюються в організмі людини і тварин у відповідь на дію антигенів.

Антигени-будь-які речовини або клітини чи мікроорганізми чужорідні для організму .

Анитіло Антиген

Лейкоцити – безбарвні клітини крові, що виконують захисну функцію.

ІМУННА СИСТЕМА – сукупність молекул, клітин, тканин й органів, які захищають організм від генетично чужорідних клітин або речовин, що надходять із середовища або утворюються в організмі.

Імунна система – це живий щит організму, основною функцією якого є захист організму від речовин і клітин з ознаками генетично чужої інформації.

Рівні імунної системи

1.Системний рівень - імунна система поширена по всьому тілі. Органи, до яких імунна система має обмежений доступ до яких належать мозок, очі, плацента, сім’янники.

2. Рівень органів:

а) Центральні органи імунної системи:

- Кістковий мозок

- Тимус утворює Т-лімфоцитів, які після

цього набувають здатності розпізнавати певні

антигени.

б) Периферичні органи:

– мигдалики,

-лімфатичні вузли,

-селезінка є джерелом утворення

лейкоцитів.

-апендикс.

​

3.Тканинний рівень

Лімфоїдна тканина є скупченням лімфоцитів і допоміжних клітин у складі слизових оболонок багатьох органів. В тонкому кишечнику розташовуються пеєрові бляшки, в бронхах – лімфоїдні фолікули, в носоглотці –аденоїди. Для цієї тканини характерна рання вікова інволюція старіння лімфоїдна тканина тимусу до 40 років повністю замінюється жировою.

4. Клітинний рівень.

Основними клітинами імунної системи є: лейкоцити :

Т-лімфоцити В-лімфоцити

Утворюються стовбуровими клітинами червоного кісткового мозку.

5. Молекулярний рівень

Молекули імунної системи секретуються її клітинами і можуть функціонувати як самостійні агенти.

1. Імуноглобуліни (антитіла), що утворюються В-лімфоцитами. Зв’язок між клітинами та органами імунної системи здійснюється сигнальними білками – цитокінів.

Імунна система підтримує сталість внутрішнього середовища організму (здійснює імунну регуляцію) за допомогою двох основних механізмів :

1. Клітинного імунітету (захисні функції виконують клітини)
2. Гуморального імунітету (захисні функції виконують молекули білків — антитіла)

І.І.Мечніков

Пауль Ерліх

ВИДИ ІМУНІТЕТУ

• Неспецифічний імунітет спрямований проти широкого спектра чужорідних агентів.
• Специфічний імунітет передбачає виробництво спеціалізованих систем нейтралізації — такими є антитіла, які розпізнають конкретні антигени.

​

Неспецифічні захисні бар'єри�

• Першими на шляху чужорідних агентів постають фізіологічні бар'єри організму — шкіра, слизові оболонки, кутикула, панцири тощо.
• Щільний шар епітеліальних клітин шкіри є механічною перешкодою, яка не дозволяє бактеріям і вірусам проникнути всередину організму.

• До того ж кисла реакція поверхні шкіри несприятлива для більшості мікроорганізмів.
• Твердий зовнішній кістяк, такий як панцир, також перешкоджає інвазії чужорідного матеріалу.
• Слиз, що покриває тіло багатьох кишковопорожнинних, кільчастих червів, молюсків, затримує й знищує патогенні мікроорганізми.

​

• Зовнішні слизові оболонки людини виділяють лізоцим — речовину, що знищує бактерій.
• Широко відома й бактерицидна дія шлункового соку, який має дуже кислу реакцію.

​

У разі порушення цілісності цих бар'єрів проти чужорідного тіла діє ціла низка клітинних і гуморальних захисних механізмів:

• загоєння ран,
• фагоцитоз патогену,
• його інкапсулювання.
• Окремим видом підтримки гомеостазу є зсідання крові.

​

Загоєння ран та зсідання крові

• Загоєння ран запобігає втраті організмом життєво важливих рідин (крові, гемолімфи тощо).
• У безхребетних рани «закриваються» шляхом скорочення м'язів, випинання жирового тіла, зсідання плазми, утворення тромбу з клітин крові.

• У загоєнні ран беруть участь спеціальні гемостатичні клітини.
• У хребетних тварин під час пошкодження кровоносних судин активізується система зсідання крові.
• У результаті каскаду реакцій утворюється тромб із білка фібрину, який затягує рану.

​

Запальний процес

• Універсальною і неспецифічною захисною реакцією організму на дію різних патогенів є запалення.
• Запальний процес виникає під час проникнення чужорідних агентів (механічних, хімічних, біологічних) у підшкірний або підслизовий шар.

​

На початку запального процесу

• в місці пошкодження розширюються капіляри і посилюється кровоток, тому місце запалення червоніє.
• Проникність капілярів збільшується, і в пошкоджену тканину з плазми крові виходять фагоцити.

• Розвивається процес поглинання мікробів клітинами-макрофагами — фагоцитоз .
• Поглинаючи чужорідні тіла й пошкоджені клітини, фагоцити гинуть у великих кількостях, перетворюючись на гній.

​

​

• Крім того, до місця запалення надходять лейкоцити та фізіологічно активні речовини, які теж беруть участь у знищенні патогену, а також сприяють виникненню набряку (гістамін).

Неспецифічний (вроджений) імунітет:

• здійснюється речовинами (HCl, жовч, молочна кислота, лізоцим, інтерферони, білки плазми)
• клітинами (фагоцити, NК-лімфоцити) на всі чужі білки та мікроорганізми. Цей імунітет має спадковий видовий характер і позбавлений імунологічної пам’яті.

Специфічний імунітет хребетних

У відповідь на вплив певного стороннього агента (антигена) в організмі утворюються специфічні антитіла, що забезпечують специфічний імунітет. Еволюційно він з'явився у хребетних і є відмінною рисою їхньої імунної системи. Головними клітинами, що відповідають за специфічний імунітет, є лімфоцити.

• здійснюється імунокомпетентними речовинами (гуморальний імунітет)
• клітинами (клітинний імунітет), що діють і знищують тільки певний вид чужих білків або мікроорганізмів.

РНК-інтерференція та антивірусний імунітет

• Система РНК-інтерференції є важливою частиною внутрішньоклітинної імунної відповіді на віруси й інший чужорідний генетичний матеріал.
• Суть її полягає в пригніченні експресії гена за допомогою малих молекул РНК. Малі інтерферуючі РНК у комплексі з ферментом ендонуклеазою зв'язуються зі специфічною мішенню — комплементарною ділянкою ДНК або РНК (наприклад, вірусною). Після зв'язування нуклеаза розщеплює вірусну ДНК або РНК, таким чином руйнуючи її.

​

​

• Для багатьох організмів — найпростіших, молюсків, черв'яків, комах, рослин — цей феномен є одним з основних способів імунного захисту проти вірусів.

​