�П.Тичина �«Арфами, арфами…»� �

«Арфами, арфами»

• Поезія „Арфами, арфами...” з'явилася в 1914 р. під впливом вірша М. Вороного „Блакитна панна”. 
• Ця поезія – це гімн весні, порі року, коли все у природі відновлюється, пробуджується життя і набирається нової сили. Емоційний настрій поезії забезпечується світлою і ніжною гармонією барв та звуків у природі, описуваній автором, насиченістю поезії музичними пісенними образами, алегоричними художніми деталями, специфічною ритмікою

​

​

• Арфами, арфами —�золотими, голосними обізвалися гаї�Самодзвонними:�Йде весна�Запашна,�Квітами-перлами�Закосичена.�Думами, думами —�наче море кораблями, переповнилась блакить�Ніжнотонними:�Буде бій�Вогневий!�Сміх буде, плач буде�Перламутровий...�Стану я, гляну я —�скрізь поточки як дзвіночки, жайворон�як золотий�З переливами:�Йде весна�Запашна,�Квітами-перлами�Закосичена.�Любая, милая,-�чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям�вкрай.�Там за нивами:�Ой одкрий�Колос вій!�Сміх буде, плач буде�Перламутровий...�

Кольори в поезії поєднуються, виграють різними відтінками, допомагаючи відтворювати складний спектр почуттів юної закоханої душі.

Тичинина весна нагадує дівчину Весну, змальовану художником ранньої епохи Відродження Сандро Боттічеллі.

Твір “Арфами, арфами…” - це одна з класичних поезій, в якій слово і музика набули органічного зв’язку .

У вірші — чотири строфи.

• У першій ідеться про прихід весни, змальвано її дивну красу, живописний портрет: „...весна... Квітами-перлами Закосичена”.
• У другій автор говорить про передчуття життєвих гроз, які віщують плач. Але той плач „перламутровий”, тобто світлий. П. Тичина цим образом стверджує, що слід завжди боротися за своє щастя.
• У третій строфі ліричний герой милується красою весняної природи.
• Остання строфа — це звернення ліричного героя до коханої із закликом відкрити своє серце весні.

У чотирьох строфах автор талановито передає

нам зорову і слухову панораму весняної

природи. У ритмомелодійному плані поезія

нагадує звучання хору або ж оркестру.

​

​

Кожна строфа вірша складається з двох частин, перша оновлюється, друга – повторюється, але з різними варіантами.

1 строфа – це зорова панорами весняної природи, це гаї, мов арфи.

2 – погляд у небесний простір, що сповнений ніжнотонними хмаринками.

3 – читач на землі, серед весняних струмків, оповитий співом жайворонків. Це досить широкий пейзажний простір.

​

• Яким настроєм пройнятий вірш?
• Як сприймає ліричний герой пробудження природи? За допомогою яких художніх засобів автор досягає милозвучності, виразності,

гармонійності твору?

• Які образотворчі засоби фольклору використані в творі?
• У музиці засобом милозвучності є вдало

підібрані ноти, а в поезії?

Бесіда за прочитаним

Аналіз поезії “Арфами, арфами…”

Тема: зображення краси природи, прихід весни.

Ідея — уславлення гармонії, в основі якої — злиття мрій, переживань і передчуттів ліричного героя із природою, серед якої він знайшов однодумців і не почувається самотнім у своїх почуттях.

Головна думка: автор передає у творі красу природи.

Жанр: пейзажна лірика

Мотив: гімн весні, молодості, вірі в щастя

​

​

Основний настрій твору — оптимістичний, життєствердний. Поезія сповнена радісного вітання життя, у ній

повною мірою виявляється вітаїзм — бадьоре,

оптимістичне світосприйняття.

Головний герой — людина ніжної душі, спроможна глибоко

відчувати навколишню красу, закохана в природу.

У творі автор використовує оригінальні неологізми: самодзвонними, ніжнотонними.

• «Арфами, арфами…» вражає не лише гармонійністю звуків, а й чарівними картинами природи, які описує талановитий майстер пера.
• Цей вірш дуже чуттєвий, переплелося все: фарби, звуки, запахи, відчуття.
• Кольори у вірші поєднуються «золотистими», «блакить», «перламутровий», «вогневий», виграють різними відтінками, допомагаючи відтворювати складний спектр почуттів юної закоханої душі.